Спочатку зникає відчуття болю, потім відчуття холоду, тепла і, нарешті, дотику й тиску!

Місцевого знеболювання можна досягнути нанесенням препарату на поверхню тканин (шкіра, слизові оболонки) або інфільтрацією певної ділянки тканин (наприклад, шкіри) чи.

Поверхневу анестезію застосовують для знеболювання слизових, серозних, синовіальних оболонок і шкіри.

Інфільтраційна анестезія введення препарату вздовж нервових стовбурів, якщо необхідно порушити їхню провідність для больових імпульсів, має такі різновидності: лінійна, циркулярна, поперечного розрізу, у формі букви Г

Провідникова анестезія залежно від місця переривання больової чутливості ділиться на 3 види: стовбурову, плексусну (анестезію нервових сплетень) і паравертебральну (анестезію нервових вузлів).

Анестезію шкіри виконують за допомогою охолодження, тому що існуючі нині анестетики не проникають в її товщу. Досягається це шляхом нанесення на звільнену від волосяного покриву шкіру рідин, які швидко випаровуються й охолоджують її.

2. Грижі, види. Оперативне лікування гриж.

Наружная грыжа живота имеет следующие анатомические при­знаки: грыжевые ворота (кольцо) —отверстие, через которое выходят внутренности; грыжевой мешок — выпяченная парие­тальная брюшина; грыжевое содержимое — петля кишечника, сальник, мочевой пузырь и др. Некоторые авторы различают 2 грыжевых мешка: наружный, состоящий из растянутой выпя­ченной кожи, и внутренний, представляющий собой выпячивание под кожу париетальной брюшины. При выхождении внутрен­ностей непосредственно под кожу вследствие разрыва мышечно-апоневрогических слоев и брюшины говорят о подкожном вы­падении внутренностей.

По локализации наружные грыжи живота бывают пупочные, боковой брюшной стенки, пачово-мошоночные (интравагиналь-ные), промежностные и др. Все перечисленные виды грыж, в свою очередь, подразделяют по степени смещаемое™ их со­держимого на следующие 2 группы:

1) вправимые грыжи —содержимое грыжи легко может перемещаться в брюш­ную полость и обратно;

2) невправимые грыжи —содержимое не перемещается из-за сращения с грыжевым мешком.

Опасная разновидность невправимой грыжи — ущемленная грыжа (h. incarcerate), возникающая вследствие сдавливания грыжевого содержимого в грыжевом кольце от расширения кишечных петель газами и застрявшими плотными массами. Иногда бывает так называемое эластическое ущемление, зависит от переполнения кишечной петли содержимым, а про­исходит при внезапном вхождении в грыжевой мешок новых частей кишечника.

Варіант №3

1. У яких тварин часто буває широкий паховий канал:

1) у жеребців, кнурів, кролів

2) у барана та бугаїв

2. У якому віці каструють кнурців?

2) у 1-3 місяці

3. Для знерухомлення тварин використовують:

2) міорелаксанти

4. Основний закон антисептики говорить те, що:

2) все, що контактуватиме з поверхнею рани має бути знезаражене

5. При вентральному оперативному доступі до сичуга очеревина і внутрішня фасція закриваються:

2) безперервний шов

6. Декорнуація – це:

2) Обезрожування

7. Під час резекції ребра виникло пошкодження плеври з розвитком пневмотраксу – необхідно зробити:

3) зашити рану та аспірувати повітря з плевральної порожнини

8. При пораненні у ділянці зап’ястка виникла кровотеча, що характеризується витіканням яскраво-червоної крові пульсуючим струменем. Ваші дії:

3) накласти жгут вище місця поранення

9. Які шари порожнистих органів прошиваються при накладенні шва Ламбера?

2) серозний та слизовий

10. Яку пов’язку краще використовувати при переломі кісток передпліччя у собаки?

4) каркасну?

1. Види бинтових пов’язок

Ці пов'язки застосовують на дистальному відділі кінцівок (до зап'ястного і заплеснового суглобів включно), хвості, голові, а в дрібних тварин, крім того, в ділянці грудної й черевної стінок.

За способом накладання загальні бинтові пов'язки поділяють:

Циркулярну пов'язку накладають у вигляді кількох циркулярних турів бинта, причому кожен наступний тур бинта повністю перекриває попередній. Її, як правило, застосовують для накладання на невеликі ділянки тіла.

Спіральна пов'язка. Після накладання фіксуючих турів бинта, бинтування продовжують у скісному (спіральному) напрямі доверху. ІІри цьому кожен наступний тур бинта перекриває попередній на 1/3 або 2/3 його ширини. Застосовують при закриванні великої ділянки тіла.

Спіральну пов'язку з перегинанням накладають при бинтуванні нерівномірних за товщиною (конічної форми) частин тіла тварини.

Повзучу, або змієподібну пов'язку застосовують, головним чином, для фіксації підкладкового матеріалу (сіра вата) при накладанні іммобілізуючих пов'язок. Бинтують спіралеподібно знизу доверху так, щоб кожний наступний тур був віддалений від попереднього приблизно на 1/3 ширини бинта.

Спеціальні бинтові пов'язки

Вісімкоподібну пов'язку накладають на зап'ястний або путовий суглоби. Черепахоподібну пов'язку накладають на заплесновий суглоб. Вона може бути збіжна і розбіжна.

Розбіжну черепахоподібну пов'язку починають циркулярними фіксуючими турами суворо посередині заплеснового суглоба (початкові тури бинта проходять через п'ятковий горб і середину згинальної поверхні суглоба). Далі в ділянці п'яткового горба тури почергово зміщують доверху й донизу на одну третину або на половину ширини бинта, тоді як на згинальній поверхні всі тури лягають на ії середину.

Збіжна черепахоподібна пов'язка починається циркулярними турами на межі нижнього краю суглоба. Потім від середини згинальної поверхні бинт направляють скісно доверху, обрамляючи межу верхнього краю суглоба. Всі наступні тури проходять через середину згинальної поверхні суглоба. З протилежного боку вони почергово, зверху і знизу, перекривають попередні тури на дві третини або на половину ширини бинта, збігаючись у ділянці п'яткового горба. Закінчують пов'язку накладанням циркулярних турів бинта в центрі суглоба.

Бинтову пов'язку на ріг починають накладати кількома циркулярними турами на неушкодженому роговому відростку. Далі бинт ведуть навхрест, перетинаючи потиличний (міжроговий) гребінь лобної кістки, до ушкодженого рогового відростка.

Бинтову пов'язку на хвіст накладають як при його пошкодженнях, так і для попередження забруднення ран в ділянці крупа, стегна, промежини. Спочатку вільнолежачу волосяну частину хвоста загортають на ріпицю. Бинтування починають накладанням циркулярної пов'язки на основу хвоста. Далі спіральними турами бинт ведуть донизу до утвореної волосяної петлі, пото-вщений кінець якої залишають відкритим. Для попередження сковзання бинта при накладанні пов'язки на хвіст, після кожного туру на бинт поміщають невелику петлю з волосся, яку фіксують наступним туром. Залишена на кінці хвоста велика волосяна петля може використовуватись для його фіксації в одному з бокових положень.

Бинтову пов'язку на копито починають з накладання циркулярної пов'язки над копитом, залишаючи на плантарній (волярній) поверхні вільний кінець бинта довжиною 20-25 см. Підошовну поверхню копита виповнюють ватою. Далі бинт ведуть по підошві, перекидають через середину зачепа і навскіс повертаються до залишеного вільного кінця. У подальшому кожен тур закріплюватиметься (шляхом пере-хоплення) за даний вільний кінець. Наступні тури накладають віялоподібно, почергово відступаючи вправо і вліво від першого туру, таким чином, повністю покриваючи підошву й стінку копита.

Бинтова пов'язка на вушну раковину. У коней перед застосуванням бинтової пов'язки всередину вушної раковини кладуть ватно- марлевий тампон, а зовнішню поверхню накривають марлевою салфеткою. Починають бинтування циркулярними турами на основі вушної раковини. Потім бинт ведуть навколо голови через тім'я, гортань, безпосередньо позаду нижньої щелепи. Повернувшись до вушної раковини, її бинтують спіралеподібними або спіралеподібними з перегинами турами до верхівки і в зворотному напрямі. Ще раз обводять бинт навколо голови і закінчують пов'язку накладанням циркулярних турів на основу вушної раковини. Кінець бинта фіксують вузлом або пришпилюють булавкою. При цьому не можна стискати основу вушної раковини, тому що стискуванням можна порушити кро- во- і лімфообіг.

У великої рогатої худоби додаткові закріплювальні тури бинта ведуть не навколо голови, а вісімкоподібно, навколо рогових відростків.

У собак вушну раковину обгортають салфеткою, кладуть на потилицю й закріплюють спіралеподібною бинтовою пов'язкою навколо голови й шиї.