Аліна Олексіївна Іванченко - Модульний контроль №2 + Самостійні роботи

Підготувала:

студентка 3 курсу групи БМВ 21-22

Навчально-наукового інституту сучасного мистецтва

Іванченко Аліна

Модульний контроль №2

Вокально-сценічні жанри в масовій музичній культурі

Коріння мюзиклу сягають XIX століття, коли популярними були оперета та водевіль. Ці жанри поєднували музичні номери з діалогами та комічними елементами, закладаючи основу для подальшого розвитку мюзиклу. У США на початку XX століття з'явилися перші спроби створити більш цілісні музичні спектаклі, де музика органічно інтегрувалася в сюжет. Бродвей, Нью-Йоркський театр, стали центром мюзикл-індустрії, де творилися справжні шедеври.

Друга половина XX століття ознаменувалася новим витком розвитку мюзиклу. Мюзикли стали більш експериментальними, в них почали використовувати різноманітні музичні стилі, від рок-н-ролу до поп-музики.

А вже сучасний мюзикл - це динамічний і багатогранний жанр. Він активно використовує нові технології, що дозволяє створювати вражаючі візуальні ефекти. Вони стали глобальним явищем, постановки можна побачити у всіх куточках світу. Сучасні мюзикли торкаються актуальних проблем, таких як екологія, соціальна нерівність, толерантність.

Отже, особливість жанру мюзиклу полягає в тому що він об’єднав кілька видів театрального мистецтва, увібравши елементи опери, оперети, балету та драматичної вистави.

Головна відмінність між оперетою і мюзиклом полягає у значенні музики в порівнянні з розмовними сценами. Музика в мюзиклі є одним із засобів музично-сценічного монтажу поряд з хореографією, пластикою, постановочними ефектами. Сюжет, образи дійових осіб, ідейний зміст відіграють у мюзиклі велику роль, тому мюзикл, на відміну від опери та оперети, як правило, прийнято виконувати мовою, зрозумілою глядачеві, тобто сучасною побутовою та естрадною мовою музики. У мюзиклі кожний вокальний і танцювальний номер є невід’ємним від сюжету і не може бути вилучений з вистави без шкоди змісту і твору в цілому.

Якщо говорити про рок-оперу, то це - захоплюючий музично-драматичний жанр, який поєднує енергію рок-музики з глибиною оперної драматургії. Вона стала своєрідним містком між класичною музикою та сучасним роком, завоювавши серця мільйонів слухачів по всьому світу. Початок розвитку сягає 60-х років минулого століття, саме тоді з’явилися перші спроби поєднати рок-музику з театральними постановками.

Автором першої рок-опери і засновником цього жанру вважається гітарист Піт Таунсенд, лідер гурту “The Who”, який випустив у 1969 році альбом «Томмі», означений як «рок-опера». Ця концептуальна робота розповідала історію глухого, сліпого та німого хлопчика і стала своєрідним маніфестом нового жанру. Але деякі джерела першою рок-оперою називають «Волосся» Г. Макдермота (1967), проте інші називають цей твір мюзиклом. Однією з найвідоміших в історії стала рок-опера британського композитора Е. Л. Веббера «Ісус Христос — суперзірка», написана в 1970-71 роках. А популярною українською рок-оперою стала «Біла ворона», написана композитором Геннадієм Татарченко та поетом Юрієм Рибчинським в 1989 році. Темою цієї рок-опери став подвиг Жанни д'Арк.

Отже, рок-опера – це унікальний жанр, який поєднує в собі найкраще з двох світів: енергію року та глибину опери, а мюзикл – це також динамічний жанр, який продовжує розвиватися і завойовувати серця глядачів у всьому світі. Багата історія, різноманітність стилів та актуальність тем роблять їх одними з найцікавіших явищ сучасного мистецтва.