Аліна Олексіївна Іванченко - 1.4 Семінарське заняття

Підготувала:

студентка 3 курсу групи БМВ 21-22

Навчально-наукового інституту сучасного мистецтва

Іванченко Аліна

СЕМІНРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ ДО ТЕМИ 1.4

2. Жанр Італійського Кватроченто.

Перші десятиліття ХV ст. були часами радикального перегляду концепції, методів і ролі мистецтва. Це обумовлено загальноісторичними процесами, серед яких найголовнішим слід вважати зіткнення головних сил: республік і тераній. Перш за все це Міланське герцогство та Неаполітанське королівство з одного боку і Флорентійська та Венеціанська республіка – з другого. Проте, бажання Мілана й Неаполя оволодіти всією Італією отримали відсіч і в 1420-21 роки криза згасає. Водночас, закінчується церковна криза, коли після столітнього “Авіньонського полону” Папа повертається назавжди до Риму як центру католицтва.

Кватроченто – час, коли політичну картину в Італії визначають великі держави: Флоренція, Венеція, Папська область, Неаполь і Мілан. Відносна рівновага між ними дозволила зберегти відносно спокійний розвиток всієї країни до катастрофічної кризи кінця століття. Кватроченто – доба розвитку міської цивілізації, коли місто є центром певної державної системи. Це обумовлює нові ідеали. Сутність культури ХV століття – в її життєрадісному, мирському дусі. Релігійність зберігається у всіх верствах населення, авторитет Святого Писання не заперечується, благочестям можуть бути сповнені і мистецькі твори. Але світський характер світосприйняття переважає. Кватроченто в Італії не знало значних релігійних зіткнень за виключенням ідей Савонароли в останні роки століття. Власне, і церква прийняла нову культуру і оточила себе гуманістами, пропагувала мистецтво. Гуманізм став провідною суспільною думкою доби. Гуманістична освіта перетворилась у норму для державних діячів, письменників, дипломатів, вчених, митців. Люди мистецтва відокремлюються від ремісників і разом з іншими гуманістами утворюють інтелігенцію. Прагненням виховати нову людину була сповнена педагогічна діяльність двох видатних гуманістів: Гвідо де Верона і Вітторіо да Фельтре. Засновані ними та послідовниками приватні школи стали центрами нових знань, потіснивши університети. В останній третині століття провідною течією став неоплатонізм, де центр ваги переноситься з морально-етичних ідей на філософські проблеми. Проте, всіх гуманістів, як вже відзначалось, поєднує уява про людину як про довершений витвір природи і Творця. І найповніше втілення нові уявлення про світ і людину знайшли в мистецтві.

Ця епоха стала перехідним моментом від середньовічної до ренесансної музики, закладаючи основи для подальшої еволюції жанрів і стилів. Одна з найвизначніших рис музики цього періоду - поліфонія. Композитори активно експериментували з кількома мелодіями, які звучали одночасно, створюючи складні гармонічні структури. Ідеї гуманізму, що панували в епоху Відродження, знайшли відображення в музиці. Композитори звертали більше уваги на вираження почуттів і емоцій, а також на індивідуальність виконавця, також секвенція - повторюваний музичний мотив, який використовувався для створення більш складних музичних структур. Секвенції були популярним прийомом у музиці Кватроченто. Музиканти того часу часто імпровізували під час виконання, додаючи до нотного запису свої варіації.

Католицька церква відігравала важливу роль у розвитку музики Кватроченто. Церква заохочувала створення музики для богослужінь, що стимулювало розвиток поліфонічної музики і нових жанрів.

Флоренція була одним з найважливіших центрів музичного життя в Італії. Тут працювали багато талановитих композиторів і музикантів. Венеція була відома своєю музичною школою, яка зробила значний внесок у розвиток поліфонічної музики. Рим був центром церковної музики. Багато композиторів працювали при папському дворі.

Музика Італійського Кватроченто була різноманітною і багатогранною. Вона відображала культурні, соціальні і релігійні процеси того часу. Композитори Кватроченто заклали основи для подальшого розвитку західної класичної музики, створивши жанри і форми, які використовуються і сьогодні. Вивчення музики цього періоду дозволяє нам краще зрозуміти, як розвивалася музика і які ідеї лягли в основу сучасних музичних стилів.

Формування принципів Кватроченто в мистецтві не було стихійним, суттєву роль тут відіграла теоретична думка. Нескінченно розмаїті аспекти дійсності шикуються в струнку систему, виявляючись і в єдиній формі простору. Формою передачі поняття простору в мистецтві є перспектива. Відкриття і перші формулювання перспективних законів належать Брунелескі, а теоретичне обгрунтування – Альберті. Завдяки перспективі ми бачимо світ і речі не самі по собі, а ніби пропорційно співвіднесені між собою. Світ постає як струнка система об’ємно-просторових співвідношень. Через “порівняння” ми дізнаємося про величину, освітленість, колір предметів. Закономірним результатом теорії перспективи як пізнання через “порівняння” стали закони пропорцій. Нормативного вигляду ця теорія надбає пізніше, але в ХV столітті робляться спроби визначити співвідношення часток до цілого.

Перспектива і закони пропорцій – основи грандіозної програми, яку висунули митці кватроченто, що намагались відродити традиції античності. Але античність сприймається, підкреслимо, не як набір зразків для наслідування, а як усвідомлення минулого в його зв’язку з сучасністю.

Цікаво, як гуманісти – християни пояснюють свою спорідненість з культурою античності. Вважалось, що не удостоєні милості божого одкровення стародавні люди володіли довершеною філософією природи, що дозволяла їм безпомилково розрізняти в законах земного життя волю Творця. Християнин пізнає Бога не лише через природу і мета його життя не може обмежитись лише земним світом. Проте, й середньовічний містицизм дійшов до повного заперечення цього світу як джерела гріховності, спотворивши Істинну суть Божого послання.

Уявлення про прекрасне, засноване на ідеї гармонійної злагоди, притаманної природнім формам, породжує в мистецтві тезу про “радість пізнання”, захопленого спостерігання оточуючого світу. І водночас, це мистецтво антропоцентричне; буття ренесансного героя не має нічого спільного з буденністю. Весь світ речей є лише тлом.

Європа перебувала в культурному відродженні мистецтва, і її розвиток лінійної перспективи, латинської для «бачити наскрізь», прискорило реалістичну естетику живопису. Лінійна перспектива стала важливою, використовуючи відступаючі паралельні лінії для створення руху і ілюзії тривимірного простору на аркуші паперу або картини. Зникли великі золоті ореоли, витягнуті фігури та статичні, плоскі розписані тіла святих людей готичного періоду. Розростається торгівля по Шовковому шляху створила приплив грошей і ненаситну потребу в розкоші зі сходу.