Патологоанатомічні зміни

Під час зовнішнього огляду тварин виявляють травми шкіри, ділянки розчухувань, облисіння (крім свиней, норок та соболів). У головному мозку відбувається гіперемія оболонок, крововиливи, розм’якшення мозкової речовини. Легені набрякають, лімфовузли бронхів збільшуються.

Діагностика

Діагностика хвороби Ауєскі є комплексною, ґрунтується на даних епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних і лабораторних методів дослідження. У невакцинованого поголів’я діагноз підтверджують алергічною шкірною пробою з аулергіном.

Хворобу Ауєскі диференціюють від сказу, лістеріозу, чуми, інфекційного енцефаломієліту. У свиней виключають також отруєння кухонною сіллю, паратиф, сальмонельоз та авітамінози.

Лікування

Лікування хвороби Ауєскі є недосконалим; можливе застосування гіперімунної сироватки проти специфічного гамма- глобуліну, неспецифічних сироваток, а також противірусних лікарських засобів та антибактеріальних засобів.

Профілактика

Всі заходи профілактики і боротьби проти хвороби Ауєскі здійснюють згідно з чинною інструкцією. Основа профілактики — виконання ветеринарно-санітарних вимог щодо комплектування, розведення, утримання й годівлі тварин; унеможливлення занесення збудника з невпорядкованих господарств, систематичне проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації. Хворобу контролюють за допомогою засобів специфічної профілактики — живих та інактивованих вакцин. За підтвердження діагнозу, господарство оголошують невпорядкованим і вводять карантинні обмеження, які знімають у тваринницьких господарствах за місяць, а в звірівницьких — за 15 днів після подолання захворювання і проведення заключного комплексу ветеринарно- санітарних заходів. Клінічно здорових тварин вакцинують.

Імунітет

Після перенесення хвороби Ауєскі формується напружений імунітет на 1‒3 роки. Пасивний (колостральний) імунітет створюється передачею материнських антитіл з молозивом.