Схема дослідження включає:
oбактеріоскопію,
oвиділення чистих культур
oбіологічний метод.
Виділення збудника від хворої тварини при гострому перебігу хвороби можливо із фекалій, сечі, мазків слизу із ротоглотки, видалених апендиксів і мезентеріальних лімфатичних вузлів. Використовують методику Патерсона і Кука, засновану на здатності Y. Pseudotuberculosis рости при зниженій температурі в середовищі дорощування (стерильний фосфатно-сольовий буфер рН 7,4, середовище Сєрова тощо).
При прямому посіві крові на поживні середовища отримати гемо культуру не вдається, однак виділення збудника можливе шляхом біопроби на тваринах.
В серологічній діагностиці використовують реакції аглютинації (РА) і непрямої гемаглютинації (РНГА). Діагностичним титром може рахуватися для РА 1:200, для РНГА 1:100. Але основним недоліком використання серологічних реакцій є невисока специфічність і пізні строки підтвердження діагнозу.
Для біопроби використовують мишей або морських свинок – заражають їх підшкірно, гинуть вони відповідно на 3-7 і 3-13 добу. При розтині лабораторних тварин спостерігають характерні казеозні вузлики у внутрішніх органах і очеревині.
Патологоанатомічні зміни
Трупи тварин звичайно виснажені. В органах, багатих на макрофагальні елементи, визначаються псевдотуберкульозні вогнища – «гранульоми», а інколи і мікроабсцеси, які містять гнійно-некротичну масу зеленувато-жовтого кольору, сирнистої або сметаноподібної консистенції, з багатошаровою капсулою, оскільки збільшення вогнища відбувається за рахунок некрозу і гнійного розплавлення капсули з одночасним формуванням по периферії вогнища нової капсули; в інших органах відмічаються неспецифічні зміни дистрофічного характеру.
У псевдотуберкульозних вогнищах на відміну від туберкульозних не спостерігається ущільнення, капсула має гладку внутрішню поверхню.
При тривалому впливі псевдотуберкульозних мікробів і їх токсинів відбувається сенсибілізація організму с подальшою проявою алергічних симптомів.
Імунітет та лікування
Імунітет остаточно не вивчений. За кордоном (зокрема, в Австралії) для імунізації овець застосовують анатоксин і анатоксин-бактеріальні вакцини, котрі створюють певний імунітет – зменшується утворення абсцесів, але повного захисту від захворювання не формується.
Поодинокі поверхневі абсцеси рекомендується розтинати і видаляти гній. Внутрішньом`язево вводять антибіотики широкого спектру дії, сульфаніламідні препарати. Вцілому, особливо при ураженні внутрішніх органів, лікування розроблено слабко і недоцільно через малу ефективність.
Профілактика
З метою недопущення виникнення та розповсюдження хвороби дозволяється ввозити тварин і корми тільки з благополучних щодо псевдотуберкульозу господарств. новоприбулих тварин ка-рантініруют. У тваринницьких приміщеннях систематично проводять дератизацію та дезінфекцію. Особливу увагу приділяють створенню зоогігієнічних умов годівлі та утримання тварин. Усувають причини травматизму тварин при стрижці овець. Обрізання пуповини, хвостів, кастрацію слід виконувати з дотриманням умов асептики і антисептики.
При стрижці овець проводять дезінфекцію рук стригалів і лез стригальних машинок після обробки кожної вівці. Нанесені в процесі стрижки рани, подряпини, садна обробляють антисептичними і протипаразитарними препаратами.
Ветеринарно-санітарна експертизу туш
Ветеринарно-санітарну експертизу туш проводять у порядку, передбаченому Правилами ветеринарно-санітарного огляду забійних тварин і ветеринарно- санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів.
Худі туші при будь-якій формі ураження органів і тканин, а також туші незалежно від стану вгодованості, голови, внутрішні органи, у тому числі і кишечник, при генералізованому процесі з ураженням органів грудної та черевної порожнин направляють на утилізацію. Туші нормальної вгодованості з вісцеральної формою ураження і відсутністю змін у скелетних лімфатичних вузлах і мускулатурі використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження. Туші нормальної вгодованості з ураженням окремих скелетних лімфатичних вузлів після зачистки останніх направляють на промислову переробку.