Лабораторна робота 19. Штучне осіменіння птахів

Мета завдання: засвоїти теоретичні знання та оволодіти практичними навичками методів штучного осіменіння птахів.

1. Які ви знаєте біологічні особливості відтворення у птахів?

Здатність свійських птахів виробляти високоцінні продукти харчування є однією з основних біологічних особливостей. Одне яйце задовольняє потребу у багатьох вітамінах (В2 – на 10%; D - до 40%, А – 15%, В12 – до 100%). Пташине м’ясо має високу поживну цінність. Несучість є особливістю відтворення потомства у птахів. У птиці виражений статевий диморфізм, тобто проявляється різницею особин різної статі за розміром тіла, кольором, формою пір’я, шкіри ніг, за наявністю шпор. Основною біологічною особливістю птахів є відтворення шляхом відкладання яєць. Молодняк птахів не народжується а вилуплюється із яєць. Більший період ембріонального розвитку пташенят проходить поза організмом матері. Тобто молодняк можна отримувати у будь яку пору року, уникаючи сезонності. У яйцепроводі самиці спермії довго підтримують запліднювальну здатність. Після останнього осіменіння самиці відкладають заплідненні яйця через такий термін:

• кури – 12-16 діб,

• індички – 35-40 діб,

• гуски – 8-10 діб,

• качки – 6-8 діб,

• перепілки – 5-7 діб.

2. Які є морфологічні і фізіологічні особливості будови статевих органів самців птахів?

У самиць розвинений лише один яєчник – лівий. У яйцеклітині нагромаджується велика кількість поживних речовин – жовток. Яйцепровід продукує поживні речовини – білок яйця і утворює оболонки яйця. У яйцепроводі спермії довго зберігають запліднювальну здатність та є місцем запліднення.

3. Яке статеве навантаження на самців птахів?

Статеві органи самців птахів складаються із парних сім’яників, придатків сім’яників, сім’яних міхурців та статевих сосочків. Сім’яники овальної форми, розташовані біля передніх часток нирок і тісно прилягають до черевного повітропровідного мішка. Лівий сім’яник як правило більш розвинений ніж правий. Величина та маса сім’яників змінюються залежно від віку, тривалості світлового дня та статевої активності самців. Сім’яники зовні вкриті сполучною оболонкою і складаються з великої кількості тонких покручених сім’яних канальців. Стінки сім’яних канальців укриті тонкою волокнистою оболонкою, яка містить деяку кількість сполучних клітин Сертолі та 5-6 шарів клітин сперматогенного епітелію на різних стадіях розвитку. Ближче до базальної мембрани канальця розміщені первинні статеві клітини – сперматогонії, над ними сперматоцити першого і другого порядку, потім сперматиди та спермії. Спермії, що сформувались, надходять у просвіт покручених канальців, а звідти – у сім’явивідні шляхи придатка сім’яника і в сім’япровід. Придаток сім’яника розвинений слабо. Тому місцем біологічного дозрівання сперміїв є каудальні ділянки сім’япроводів. Сім’япровід має вигляд звивистого канатика, стінки якого складаються із слизової, м’язової та серозної оболонок. Каудальна, кінцева частина сім’япроводу закінчується пухироподібним розширенням – сім’яними пухирцями, які заповнюються сперміями.