Лабораторна робота №2

Тема: ОС Linux. Знайомство з операційною системою

Мета роботи: навчитися основам роботи з файловою системою Linux, керування правами доступу користувача. Дослідити зміст та призначення стандартних каталогів Linux. Практично засвоїти базові операції з ОС

1. Теоретичні відомості:

   1. Історія створення та статус Linux

Linux – один з клонів ОС UNIX, який вільно розповсюджується відповідно до ліцензії GNU. Основу цієї ОС було закладено Лінусом Торвальдсом (Linus Torvalds) з університету м. Хельсинки. На сьогодні Лінус координує роботи з ядром Linux, але розробка системи виконується великим колективом програмістів з різних країн відповідно до проекту GNU, який координує Товариство Вільного Програмного Забезпечення (Free Software Foundation). Перша версія Linux вийшла 5 жовтня 1991 року. На сьогодні існує велика кількість дистрибутивів Linux, що використовують одне ядро Linux.

2. Вхід та вихід з системи

Linux , так як і UNIX є багатокористувацькою ОС. Це значить, що декілька користувачів, що працюють за різними терміналами, можуть одночасно працювати з одним сервером Linux. Кожен користувач у багатокористувацькій системі мусить мати своє ім’я та пароль. Після завантаження системи виводиться підказка:

login: користувач вводить ім’я користувача ОС

password: користувач вводить відповідний пароль. Процес введення паролю не відображається на екрані.

Ім’я користувача та пароль задаються адміністратором та можуть бути змінені користувачем з використанням команди passwd

Якщо реєстраційні дані уведені правильно, користувач отримує можливість введення команд з командного рядка інтерпретатора команд.

Після закінчення роботи необхідно коректно вийти з системи з використанням команди shutdown –r now

3. Деякі прості команди

date – вивід біжучої дати та часу

who – список користувачів, що працюють у системі1

pwd – відображення біжучого каталогу

passwd – зміна паролю

cd – зміна каталогу

ls – відображення списку файлів та каталогів у біжучому каталозі

4. Файлові системи та каталоги

Існує два розуміння терміну „Файлова система”. У першому файловою системою вважають конкретний набір файлів та каталогів на диску та його логічна організація. У другому – організація збереження інформації на диску, способи доступу до даних. У цій роботі ми розглядаємо логічну організацію файлів на диску.

Файлова система Linux подібна до файлової системи MS DOS, яка у свій час створювалася по аналогії з файловою системою UNIX. Кожний логічний та фізичний об’єкт у Linux існує як файл Linux. В якості фізичних об’єктів виступають диски, прінтери, термінали; під логічними об’єктами розуміють каталоги та звичайні файли, що містить документи та програми.

В цій лабораторній роботі ви ознайомитеся з

• іменами файлів, що дозволені в Linux

• типами файлів Linux

• як визначити та налаштувати дозволи на доступ до файлу

• структурою каталогів Linux

5. Файли та шляхи

В Linux як і в інших операційних системах, треба розрізняти коротке та повне імена файлів. Повне ім’я файлу відображає розташування файлу у файловій системі – абсолютне або відносне. Ім’я файлу (коротке) – це послідовність букв, цифр та деяких розділових знаків. Ця послідовність не повинна містити пробіли або інші символи, що використовуються як розділювачі полів (delimiters). Наприклад назва файлу johns.letter – це коректна назва, а назва johns letter – некоректна, так як містить пробіл. У назвах файлів не дозволяється використовувати деякі службові символи, які мають спеціальне значення для інтерпретатора команд системи:

! @ # $ % ^ & * ( ) [ ] { } ' " \ / | ; < >

Особливу роль відіграє символ / , який використовують як розділювач у шляхах файлів. Існує можливість використовувати в іменах файлів і „заборонені” символи, але тоді треба брати ім’я файлу у лапки, наприклад:

“! Johns Letter” .

Але при цьому може ускладнитися використання цього файлу програмами, а також його використання в інших ОС.

Примітка: у деяких дистрибутивах Linux обмеження на використання спеціальних символів в іменах файлів в значній мірі подолано. Водночас, з метою збереження переносимості програм рекомендується дотримуватися згаданих вище обмежень.

Перші версії UNIX, з яких виводиться і Linux, мали обмеження на довжину файлу у 14 символів. В Linux це обмеження знято – імена файлів можуть мати до 256 символів. Деякі з існуючих версій UNIX (наприклад BSD), дозволяють використовувати імена довжиною до 64 символів, але тільки перші 14 з них є значущими. Для забезпечення сумісності між операційними системами рекомендується обмежити імена файлів 14 символами.

Повне ім’я (шлях) файлу може мати необмежену кількість символів.

В Linux файли не існують самі по собі, вони обов’язково повинні міститися в якомусь каталозі. Найвищий ієрархічний рівень у системі каталогів називається кореневим (root) та позначається знаком /. Якщо файл носить ім’я minny, та розташований у кореневому каталозі, то його абсолютний шлях буде /minny.

Файли користувачів розміщуються в одному з підкаталогів кореневого каталогу з ім’ям Home. Для кожного з користувачів створюють окремий підкаталог з ім’ям користувача. Наприклад, якщо в системі існує користувач minny, то іі файли будуть знаходитися у каталозі /home/minny. Абсолютне ім’я файлу вказує повний шлях до файлу починаючи з кореневого каталогу. Наприклад, таким іменем може бути /home/minny/minnys.file.

Поряд з абсолютним іменем існує і відносне ім’я, яке задається відносно біжучого каталогу. Наприклад, якщо користувач minny знаходиться у своєму домашньому каталогу /home/minny, то відносним іменем файлу буде minnys.file. Для того, щоб визначити який каталог є біжучим, можна скористатися командою pwd (print working directory). Визначити біжучий каталог також можна якщо вивести на екран значення змінної оточення $pwd командою echo $pwd

При завданні відносного імені файлу можна використовувати два знаки, що мають спеціальне значення. Це

. (окрема крапка) – означає біжучий каталог,

.. (дві крапки) – означає батьківський каталог для біжучого

Наприклад, якщо біжучий каталог /home/minny, то каталог з абсолютним ім’ям /minny можна задати таки відносним ім’ям: ../../minny. Знак біжучого каталогу – окрема крапка - буває корисним, наприклад, підчас переміщення файлу. Для того, щоб перенести каталог /copper у біжучий каталог, використовують команду

mv /copper minny

Цю ж операцію можна виконати і інакше:

mv /copper .

де знак . використовується для позначення біжучого каталогу.

Більшість команд Linux працюють з повними іменами файлів. Але найчастіше доводиться виконувати операції над файлами з біжучого каталогу. При цьому всі відносні імена розглядаються відносно біжучого каталогу.

Каталоги є різновидом файлів. Каталогів іменують по тих же правилах, що й файли. На відміну від деяких ОС, в Linux немає поняття логічного диску позначеного літерою. Всі файли, навіть фізично розміщені на різних дисках, логічно подані як складова частина кореневої файлової системи.

Визначено чотири головних типів файлів: звичайний файл, каталог, посилання та спеціальний файл. Кожен з тих типів, крім каталогів, має декілька підтипів.

Для того, щоб визначити тип файлу, використовуйте команду file. Ця команда дозволяє визначити, чи є файл виконувальним, текстовим, чи містить інші дані. Команда file має такий синтаксис:

file [-vczl] [-f namefile] [-m magicfile] filelist

Де:

Аргумент	Опис
-с	Виводить «магічний» файл /usr/lib/magic, що містиь заголовки двійкових файлів для їх коректної ідентифікації. Цей аргумент часто викоритстовують разом з -m для відлагодження нового файлу перед його інсталяцією
-z	Аналізує зміст стиснутого файлу, намагаючись визначити його тип
-L	Працює з символьними посиланнями
-f namefile	Вказує програмі, що список файлів, тип яких потрібно визначити, знаходиться у текстовому файлі namefile. Такий аргумент зручно використовувати, якщо потрібно визначити тип декількох файлів
-m magicfile	Задає нестандартний «магічний» файл. За замовчуванням використовують /usr/lib/magic
filelist	Список файлів, тип яких потрібно визначити. Назвіи файлів розділені пробілами