ФНДР / Оригінал_статті(1)_
.pdfУДК 314.15+325.54](510)
ОСОБЛИВОСТІ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ КНР Кислицина О.В., кандидат економічних наук
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Анотація. Розглянуто світові тенденції міжнародної міграції робочої; проаналізовано основні центри з дослідження китайської міграції; розглянуто передумови міграції з КНР; надано оцінку основним показникам, що характеризують міграційні процеси у КНР; розглянуто основні моменти в процесі формування міграційного законодавства Китаю; представлено багаторівневу система регулювання міграційними процесами; досліджено міграційну політику як важливий елемент як внутрішньої, так і зовнішньої політики КНР; надано оцінку масштабам китайської діаспори або «хуацяо», що є найчисельнішою в світі.
Ключові слова: міграція, міграційна політика, діаспора, Китай.
Аннотация. Рассмотрены мирове тенденции международной миграции рабочей силы; проанализированы основне центры по исследованию китайской миграции; рассмотрено предпосылки миграции из КНР; дана оценка основным показателям, характеризующим миграционные процессы в КНР; рассмотрены основне моменты в процес се формирования миграционного законодательства Китая; представлено многоуровневую система регулирования миграционными процессами; исследована миграционная політика как важный элемент внутренней и внешней политики КНР; дана оценка масштабам китайской диаспоры или «хуацяо» - самой многочисленной диаспоре в мире.
Ключевые слова: миграция, миграционная политика, диаспора, Китай.
Abstract. Global trends in international labor migration are considered; the main centers for study of Chinese migration are studied; main preconditions of migration from China are grounded; the main indicators characterizing the migration processes in the PRC are analyzed; main points in the process of migration laws of China are stated; a multi-level system of regulation of migration processes is presented; migration policy as an important element of both internal and external policies of the PRC is studied.China Modern migration policy is an important element of both domestic and foreign policy, which covers a wide range of issues of regulation of rights of Chinese over sees citizens at the international level to protect the rights of migrant relatives who remained in China. Legal and regulatory system in China has two dimensions: direct migration legislation regulating the flow of citizens leaving the country, as well as legislation regulating the rights of "Huaqiao" and re-emigrants and their relatives living in China. The scale of the Chinese diaspora or "Huaqiao", which is the largest in the world.
Keywords: migration, migrationpolicy, diaspora, China.
Постановка проблеми.Міжнародна міграція робочої сили постає одним з проявів процесу глобалізації, що вливає політичний, економічний й демографічний розвиток країн світу, а також на інтеграційні процеси й міждержавну взаємодію.
За даними ООН сьогодні у світі налічується близько 232 млн міжнародних мігрантів [1]. Традиційно одним з найбільших постачальників міжнародних мігрантів виступає Китай й отже досвід китайського уряду щодо регулювання міграції й використання її для вирішення певних завдань щодо розвитку країни заслуговую на всебічне дослідження. Необхідність оцінки впливу «нової» китайської міграції на розвиток КНР має певну цінність як для визначення перспектив внутрішнього розвитку країни, так і її ролі в міжнародних економічних, політичних і демографічних процесах.
Аналіз останніх досліджень. Поглиблення процесів глобалізації, підвищення мобільності населення та інтенсифікації транскордонних потоків, викликає все більший інтерес з боку дослідників до вивчення міграційних процесів. Аналізу сучасної міграційної політики Китаю присвячено праціЄ. Анохіної, В. Гельбраса, В. Дятлова, С. Кожирової, А. Ларіна, В. Міхєєва, С. Рязанцева та інших. Провідними центрами дослідження проблем Китайської міграції є УніверситетСтенфорда в США, Університет Оксфорда у Великобританії, Національний університет Сінгапуру, безпосередньо в Китаї - інститути Академії суспільних наук КНР в Пекіне і Гонконгський
60
університет. Необхідно зазначити, що дослідженнями з даної тематикою займаються також російські центри в Інституті сходознавства РАН, Інституті Далекого Сходу РАН, Інституті країн Азії та Африки при МДУ.
Мета і методика дослідження. Інтенсифікація міграційних процесівв контексті економічного розвитку КНР потребую детального дослідження, спонукає до необхідності вивчення специфіки формування й реалізація міграційної політики КНР.
Результати досліджень. Однією з базових об’єктивних передумов активізації процесів китайської міграції, на думку більшості дослідників, стала демографічна ситуація в країні, а саме, перенаселення. Високий рівень народжуваності, економічне зростання, поліпшення побутових і санітарних умов і відсутність будь-якого контролю за народжуваністю сприяли подвоєнню населення за період 1949–1980 роки. Процес зростання чисельності населення тривав,незважаючи на проведенні політики «однієї дитини» з 1979 року, проте об’єктивні процеси в китайському суспільстві (зокрема старіння населення) призвели до пом’якшення цього правила у 2013 році, дозволивши мати двох дітей у разі, якщо один з батьків був єдиною дитиною в родині, до скасування цього обмеження у
2015 році Щорічна кількість китайських мігрантів за різними джерелами суттєво різниться. Так, згідно з
даними Світового банку, щорічно з Китаю легально емігрує 1,5 млн осіб, проте офіційні джерела КНР нараховують більш ніж 18 млн осіб, що мігрували за кордон з початку реформ з відкритості в 1970-х роках [2]. Згідно з даними Департаменту з економічних і соціальних питань ООН кількість емігрантів з Китаю протягом 30 років подвоїлась – з 4,3 млн у 1990 році до 8,4 млн у 2010 році, а у 2013 році їх кількість склала вже 9,3 млн осіб. З іншого боку, за даними Комісії Тайваню зі справ співвітчизників закордоном станом на 2013 рік за межами Китаю, Гонконгу і Тайваню перебувало 41,35 млн китайців [3].
Вцілому географія китайської міграції виглядає наступним чином: основними напрямами китайських мігрантів стали розвинені країни Азії, Америки та Європи. Зокрема, на країни Азії припадає 64%, на Америку – 24%, Європу – 7%, Океанію – 3%, Африку – 1% [2].
Якщо більш детально розглядати структуру напрямків китайських мігрантів, то серед ключових країн необхідно виділити Японію і Корею, потім США і Канаду, країни ЄС і Австралію. Причому, частка Європи у загальному розподілі китайських мігрантів зросла за 30 років – від 5,5% усіх китайських мігрантів у 1990 році до 10,5% у 2010 році[3].
Сучасна міграційна політика КНР є важливим елементом як внутрішньої, так і зовнішньої політики, що охоплює широкий діапазон питань від регулювання прав китайських громадян за кордоном на міждержавному рівні до захисту прав родичів мігрантів, які залишилися в Китаї. Таким чином, правова та регулююча система КНР діє в двох площинах: безпосередньо міграційне законодавство, що регулює потік виїжджаючих з країни громадян, а також законодавство щодо регулювання прав «хуацяо» і реемігрантів, а також їхніх родичів, що проживають в Китаї[2].
ВКитаї сформована багаторівнева система регулювання зовнішніх міграційних процесів, що включає в себе органи державної влади, державно-приватні партнерства, громадські асоціаціїй комерційні структури.На 12 галузевих міністерств й управлінь здійснює загальне управляння питаннями міграції: Міністерство громадської безпеки, Міністерство закордонних справ, Міністерство освіти, Міністерство комерції, Міністерство трудових ресурсів і соціального захисту, Міністерство кадрів, Державне управління з туризму, Державне управління у справах зарубіжних експертів, Канцелярія Держради у справах «хуацяо» і т.д.
Необхідно зазначити, що китайська діаспора або «хуацяо» є найчисельнішою в світі [2], проте щодо її кількісної оцінки серед фахівців немає єдиної думки: більшість дослідників оцінює чисельність зарубіжної діаспори в середньому в діапазоні від 30 до 40 млн осіб; Міжнародна організація з міграції, яка оцінює чисельність китайської діаспори на рівні 35 млн осіб; китайські дослідники оцінюють її в розмірі близько 55 млн осіб [2]; за іншими даними «хуацяо» у 150 країнах світу налічує від 55 млн до 62 млн осіб. Крім того, за оцінками Світового банку, на китайську діаспору припадає доводиться близько 1% обсягу світового ринку іноземної робочої сили щорічною вартістю 22,4 млрд дол. США [4]. Серед країн – основних одержувачів офіційно зареєстрованих грошових переказів мігрантів станом на 2013 рік Китай посів друге місце у світі із 60 млрд дол., що на 15% більше у порівняння з 51 млрд дол. у 2010 році [5,6].
Висновки та пропозиції.КНР знаходиться на етапі формування повноцінного виваженого міграційного законодавства; наявна законодавча база вирішує питання в першу чергу щодо
61
санкціонування виїзду за кордон китайських громадян, проте багато прогалинзалишаються в законодавстві щодо проблем трудової та нелегальної міграції.
Враховуючи вражаючі економічні успіхи КНР, на думку експертів, в найближчі десятиріччя масова китайська міграція за кордон триватиме, проте вже до 2030 року Китай скоріше стане країною
– реципієнтом, аніж доноромробочої сили.
На сьогодні Україна фактично знаходиться поза зоною основних міграційних потоків з КНР через географічну віддаленість, а також економічну та політичну турбулентність, проте поглибленняінтеграційних процесів в Європі може сприятиме інтенсифікації притоку китайських мігрантів у найближчий перспективі.
Список використаних джерел
1.WorldMigrationinFigures/ Офіційний веб-сайт ОЕСР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.oecd.org/els/mig/World-Migration-in-Figures.pdf
2.Анохина Е.С. «Новая» китайскаямиграция и политика КНР по еерегулированию. – Томск : Томскийгосударственныйуниверситет, 2012. – 248 с.
3.Українець Л.А.Роль міграції у формуванні міжнародних економічних зв’язків Китаю з країнами Європи // Вісник Хмельницького національного університету 2014, № 6, Т. 1, С.79-85.
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNL OAD=1&Image_file_name=PDF/Vchnu_ekon_2014_6(1)__16.pdf
4.РязанцевС. «Глобализацияпо-китайски»: инвестиции, миграция, диаспора[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.intertrends.ru/thirtieth/Ryazantsev.pdf
5.MigrationandRemittanceFlows: RecentTrendsand Outlook 2013-2016 / Офіційний веб-сайт Світового банку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://siteresources.worldbank.org/INTPROSPECTS/Resources/3349341288990760745/MigrationandDevelopmentBrief21.pdf
6.DeanYang, MigrantRemittances //JournalofEconomicPerspectives. Vol. 25, Number 3. - 2011. –
р.129–152 (англ. мовою) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pubs.aeaweb.org/doi/pdfplus/10.1257/jep.25.3.129
References
1.World Migrationin Figures - available at: http://www.oecd.org/els/mig/World-Migration-in- Figures.pdf
2.Anokhina, E.S. (2012) The "new" Chinesemigrationpolicyanditsregulation [«Novaia» kytaiskaiamyhratsyia y polytyka KNR poeerehulyrovanyiu], - Tomsk: TomskStateUniversity, 2012. - 248 p.
3.Ukraїnets, L.A. TheroleofmigrationinshapinginternationaleconomicrelationsofChinawithEurope [“Rolemіgratsії u formuvannіmіzhnarodnihekonomіchnihzv'yazkіv KNR s kraїnamiЄvropi”] - available at: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNL OAD=1&Image_file_name=PDF/Vchnu_ekon_2014_6(1)__16.pdf
4.Ryazantsev, S. GlobalizationofChinese": investment, migrationanddiaspora” [“Hlobalizatsiia pokytaisky»: investytsii, mihratsiia, diaspora”], availableat: http://www.intertrends.ru/thirtieth/Ryazantsev.pdf
5.Migration and Remittance Flows: RecentTrendsand Outlook 2013-2016, availableat: http://siteresources.worldbank.org/INTPROSPECTS/Resources/3349341288990760745/MigrationandDevelopmentBrief21.pdf
6.DeanYang, (2011) Migrant Remittances – available at: http://pubs.aeaweb.org/doi/pdfplus/10.1257/jep.25.3.129
62
КУЛЬТУРА И ОБЩЕСТВЕННОЕ РАЗВИТИЕ СОВРЕМЕННОГО КИТАЯ Костенко А.А.
Харьковский государственный университет питания и торговли
Миносян А.С.
Харьковский государственный университет питания и торговли
Юрченко Л.И.
Харьковский государственный университет питания и торговли
Аннотация. Интерес к китайской культуре со стороны «внешнего мира» был и остается высоким. Если ранее культурологические исследования стимулировались «загадкой» великого прошлого китайской цивилизации, то сейчас культурный слой Китая изучается в контексте его современных социально-экономических преобразований. В работе исследуется перманентная смена стратегии культурного развития от «традиционной» до «прогресистской».
Ключевые слова: китайская культура, гражданская идентичность, общество, традиционная, прогресистская стратегия.
Уже многие годы Китай является символом экономической успешности и финансового благополучия. Китайское экономическое чудо формировалось в специфической этно-социальной среде; рост китайской экономики определялся не только соответствующими мудрыми внутригосударственными стратегиями правительства, его эффективным действиями на международной арене, но и культурной традиционностью. По мере закрепления тенденций экономического роста и процветания в Китае постепенно стали приобретать все больший вес социальные и культурные программы. Научный интерес к феномену традиционной и современной китайской культуры стремительно возрастает, поскольку в ней усматривается серьезный ресурс стабильности общества.
Известный китаевед Б. Виногродский рассматривает изучение китайской мудрости, как культуру управления собой, своим разумом, а затем и всем осознаваемым миром вокруг [1].
Ориентацию на инновации, на устойчивое, сбалансированное и качественное развитие провозглашает Цинхуа Дж. Рамо, придавая социальным переменам столь же большое значение, как и экономическим [2].
По мнению Чжэньгуана Чжоу, именно неразрывная связь конфуцианства и «большой семьи» оказала большое влияние на современную культуру Китая, главной чертой которой в настоящее время является квазисемейственность. Под квазисемейственностью Чжоу понимает прежде всего явление «гуанси», которое он определяет как сеть персональных связей индивида, основанных на смеси ценностей, отношений, привычек, практик и т. д.[3].
Однако социальная и культурная составляющие китайского развития должным образом не были актуализированы в поле социально-философского дискурса.
Длительное время культурное сальдо Китая было положительным, в виду большей заинтересованности извне, чем желания Китая презентовать самого себя миру. Последнее же десятилетие дополнило внешнеэкономическую экспансию культурной. Лучшим примером этого может быть создание «институтов Конфуция» почти во всех странах мира и лучших университетах для знакомства с культурой Китая и изучения китайского языка. Данное обстоятельство способствует дальнейшему укреплению культурного и языкового познания Китая, развитию дружеских отношений между Китаем и другими странами, стимулированию развития мирового культурного многообразия и внесения вклада в построение гармоничного общества. Эти знаковые события современного мира вызывают новую волну интереса к Китаю через его культуру. «Выход за пределы» китайской культуры – это новая стратегия формирования положительного имиджа страны на международной арене.
Экспорт, распространение и популяризация национальной культуры или, наоборот, отторжение внешней культурной экспансии – один из инструментов внешнеполитической деятельности. Правильное использование этого ресурса приводит к укреплению не только геокультурных, но и геополитических позиций государства.
Можно сказать, что сегодня Китай стал привлекателен не только для экономических инвестиционных проектов, но и для инвестиций в сферу культуры. Открытие международных культурных центров, школ, студий, многочисленные гастроли зарубежных коллективов, проведение
63
художественных выставок и мастер-классов – свидетельство нового периода культурного развития Китая. Следует отметить, что изучение и анализ государственной политики Китая позволяет выявить большую лояльность к такого рода событиям и начинаниям. При этом чрезвычайно важной сверхзадачей государственной культурной программы выступает формирование параметров гражданского китайского общества.
Обобщение китайского опыта свидетельствует о том, что популяризация традиционной национальной культуры, пропаганда использования единой формы языка, и многое другое – это приемы по реализации концепции единой нации; и они вполне могут быть использованы в практике усовершенствовании этнического пространства многих стран современного мира.
Одним из главных рычагов формирования современной культурной парадигмы Китая являются средства массовой информации, которые формируются под мощным влиянием национальной политики КНР. Главная цель этой политики – формирование гражданской идентичности, превалирование ее над культурной идентичностью, а также консолидация в единый этнос всех этнических групп Китая. Говоря о новой культурной политике Китая, стоит отметить важность Пекинского консенсуса, о котором впервые упомянул Цинхуа Дж. Рамо [2]. ”Пекинский консенсус” был призван заместить “Вашингтонский”, и его ноу-хау заключается в ориентировании на инновации, на устойчивость, баланс и качественность развития, социальное равенство, а также на национальное самоопределение. В “Пекинском консенсусе” экономика и управление нацелены на совершенствование общества, но при этом социальным переменам придается столь же большое значение, как и экономическим.
Конечно, нельзя не отметить аспекты госконтроля в культурной сфере. Об этом зачастую говорят как об ущемлении принципов демократии. Стоит остановиться на деликатности и неоднозначности отношений китайской политической культуры и демократии западноевропейского образца. Исторически социально-политическую самобытность китайского общества вернее всего определять как бюрократический социум. Китай был, есть и будет обществом с доминирующим бюрократическим сословием и бюрократией как основной системообразующей формулой китайского общества. И цензура – это один из инструментов поддержания бюрократического порядка. Так например, госуправление по радио- и телевещанию Китая с 2014 года разрешает телеканалам показывать не более 1 фильма зарубежного производства в год, и не в лучшее время. По данным международной организации «Репортеры без границ» по состоянию рейтинга свободы прессы за 2013 год, Китай находится на 173 месте из 179 государств [2]. «Всемирная паутина» в Китае также имеет государственный фильтр благонадежности, в ряде случаев весьма оправданный. Так китайские власти отслеживают и арестовывают любителей просмотра порнографии, и пользователей Интернета, которые увлекаются азартными играми.
Не взирая на все возрастающий принципиальный контроль государства во многих социальных сферах, систему межличностных связей по типу «гуанси», активно завоевывающую позиции в современных коммуникациях, можно рассматривать как предпосылку распространения демократических ценностей и отношений. Приоритет взаимных обязанностей по данной системе может способствовать развитию чувства гражданского долга и осознания принадлежности к единому сообществу, и в сравнении с традиционным конфуцианством социальную культуру «гуанси» отличает значительно более высокий уровень индивидуализма, вплоть до «вольнодумства» в виде снижения уровня подчинения властям и наличия собственных оригинальных политических взглядов. Полагаем, что в современных условиях индивидуализм китайцев будет усиливаться.
Вплоть до XX в. конфуцианство культивировалось, главным образом, в рамках института «большой семьи». Затем остатки конфуцианства в мышлении китайцев стали предпосылкой для возникновения современной социальной культуры переходного типа, основанной на квазисемейственности. Демократические и антидемократические черты как в классическом конфуцианстве, так и в современной общественной культуре китайцев находятся в синкретическом, порой неразделимом состоянии. Появляются предпосылки для возникновения этического учения, сочетающего в себе ценности конфуцианства и предпринимательства, что становится идеологической базой для процесса модернизации традиционной социальной парадигмы. И если раньше промысел подделок известных европейских и американских брендов был легким способом получения денег от западных покупателей, ищущих «качество задешево», то сейчас все больше состоятельных людей в Китае тратят значительные средства на покупку дорогих западных марок для демонстрации своего статуса и престижа. А ведь скромность – одно из достойнейших гражданских качеств в исторической
64
китайской культурной традиции. Издревле в Китае гордились образовательными успехами своих детей, семейными коллекциями предметов искусства или книгами, а соревновались в сфере учености.
Наряду с этим, одной из популярных особенностей китайской стратегии успеха является теория «мягкой силы», а культурный фактор, как элемент воздействия «мягкой силы» играет значительную роль. Следует отметить, что влияние этого фактора усиливается на фоне общих аналогичных социально-экономических процессов и межгосударственных отношений в современном глобализационном мире.
Таким образом, краткий вышеизложенный дискурс позволяет вывести ряд положений, подтверждающих и, в некоторой степени, объясняющих приоритетные направления развития социально-культурных концепций современного Китая. Новая экономическая фаза развития китайского общества требует и новой культуры, прежде всего в сфере социально-экономических отношений и менеджмента. Подражание западу приводит к менее трепетному отношению к собственной культуре, особенно в молодежной среде. Ранее китайцев называли нацией идущих вперед (в будущее) спиной, т.е. постоянно оглядывающихся и всматривающихся в свое традиционное прошлое. Сейчас Китай все больше называют страной великого будущего, державой третьего тысячелетия, нацией смотрящей вперед. А такой прогресистский взгляд в грядущее требует нового культурного прочтения.
Нынешняя позиция Китая на международной арене, как сверхдержавы, как полюса силы налагает на него и особую ответственность как возможного культурного эталона. Кризис морали в эпоху глобализации и поиск интернационального морального кодекса диктует необходимость дальнейших тщательных исследований культурной традиции Китая как возможного матрикса для построения единой общечеловеческой нравственной среды обитания.
Выводы. У великого будущего Китая есть много прогрессивного, но и много социальноэкономических рисков. Перегрев экономики, сложная экологическая ситуация можно оценивать как серьезные угрозы благополучия КНР. Но китайская культура, являются одной из самых древних, сохранила свое величие, вес и влияние на мировой арене до наших дней. Залог положительных прогнозов и перспективности китайского государства во многом связан с его самобытной культурой и ее адаптационными способностями. Пример Китая может послужить прекрасным источником в поисках путей формирования национальной самоидентичности для стран, находящихся на начальном этапе своего становления.
Список использованых источников
1.Виногродский Б. Искусство управлять миром. – ЭКСМО, 2013. – 325 с.
2.Пекинский конценсус. – электронный ресурс: http: nefteaz.ru/analisis/view/7781
3.Роль конфуцианства в модернизации КНР – файл п1.doc x/ - электронный ресурс: http://perviydoc.ru/v37238/%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%BA%D0%BE%
References
1.Vinogrodsky B. (2013) Art to rule the world. - Eksmo, 2013. - 325 p.
2.Beijing kontsensus. - available at: http: nefteaz.ru/analisis/view/7781
3.Rol` konfucy`anstva v moderny`zacy`y` KNR [The role of Confucianism in China's modernization] - available at: http://perviydoc.ru/v37238/%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%BA%D0 % BE%
65
УДК 339.9
КНР ЯК ЦЕНТР ГЛОБАЛЬНОГО СПОЖИВАННЯ
Кудирко Л.П., кандидат економічних наук, доцент Київський національний торговельно-економічний університет Севрук І.М., кандидат економічних наук
Київський національний торговельно-економічний університет
Анотація. Ідентифіковано посилення ролі КНР як глобального центра світового виробництва та споживання в контексті впливу на загальносвітовий, регіональний та національний розвиток. Розкрито новітні пріоритети в системі міжнародного бізнесу на основі результатів емпіричних досліджень компанії «Pricewaterhousecoopers», інвестиційного фонду Goldman Sachs та структуровано глобальні трансформації виробництва та споживання за критеріальними ознаками простору та учасників. Виявлено зв'язок між динамізмом виробництва та споживання нових глобальних лідерів та інтенсифікацією внутрішньогалузевої торгівлі між ними, посиленням конкуренції між глобальними виробниками продукції масового попиту. Виявлено ризики переходу КНР на нову модель економічного розвитку, які класифіковано за ознаками терміну дії як статичні (короткострокові) та динамічні (довгострокові), за результатом впливу - як позитивні та дестимулюючі. Окреслено вірогідні ризики переорієнтації моделі розвитку КНР з інвестиційних важелів на пріоритет внутрішнього споживання як: стале зниження індексів міжнародних ринків біржових товарів, дестабілізація азійського фінансового сектора та монетарної стабільності в країнахактивних учасницях глобальної торгівлі. Обґрунтовано перелік пріоритетних завдань для збереження ролі КНР як драйвера економічного зростання та лідера глобального споживання: уникнення «пастки» середнього рівня доходу» задля збереження високої динаміки розвитку; удосконалення інституційного тла китайської економіки задля зниження трансакційних витрат та стимулювання інноваційної та інвестиційної ефективності; пом’якшення ефектів старіння населення з метою зниження тиску на витратну частину бюджету; боротьба зі зростанням нерівності задля уникнення соціальних загострень та стимулювання розвитку внутрішнього ринку.
Ключові слова: споживання, глобальний центр споживання, глобальний лідер, БРІКС, внутрішньогалузева торгівля.
Аннотация. Идентифицировано усиление роли КНР как глобального центра мирового производства и потребления в контексте влияния на общемировое, региональное и национальное развитие. Раскрыты современные приоритеты в системе международного бизнеса на основе результатов эмпирических исследований компании «Pricewaterhousecoopers», инвестиционного фонда Goldman Sachs и структурированы глобальные трансформации производства и потребления за критериальными признаками пространства и участников. Выявлена связь между динамизмом производства и потребления новых лидеров и интенсификацией внутриотраслевой торговли между ними, усилением конкуренции между глобальными производителями продукции массового спроса. Выявлено риски перехода КНР на новую модель экономического развития, которые классифицированы по признакам срока действия как статические (краткосрочные) и динамические (долгосрочные), по результатам воздействия – положительные и дестимулирующую. Определены возможные риски переориентации модели развития КНР с инвестиционных рычагов на приоритет внутреннего потребления как: устойчивое снижение индексов международных рынков биржевых товаров, дестабилизация азиатского финансового сектора и монетарной стабильности в странах – активных участниках глобальной торговли. Обоснованны перечень приоритетных задач для сохранения роли КНР как драйвера экономического роста и лидера глобального потребления: избегание «ловушки» среднего уровня дохода» для сохранения высокой динамики развития; совершенствование институциональной среды китайской экономики для снижения трансакционных издержек, стимулирования инновационной и инвестиционной эффективности; смягчение эффектов старения населения с целью снижения давления на расходную часть бюджета; борьба с ростом неравенства во избежание социальных обострений и стимулирования развития внутреннего рынка.
Ключевые слова: потребление, глобальный центр потребления, глобальный лидер, БРИКС, внутриотраслевая торговля.
66
Abstract. The article identifies the strengthening role of China as a global center of world production and consumption in the context of its impact on global, regional and national development. The new priorities in the international business based on the results of empirical research «Pricewaterhousecoopers», an investment fund Goldman Sachs are revealed and the global transformation of production and consumption are structured by such criterion features as area and participants. The connection between the dynamism of production and consumption of new global leaders and intensification of intra-industry trade between them, increasing competition between global manufacturers of products of mass demand is discovered. The risks of the China’s transition to a new model of economic development that are classified by the term as static (short-term) and dynamic (long-term) and by the results of the impact as positive and disincentive are revealed. The possible risks of reorientation of China's development model from investment leverage priority to domestic consumption are outlined as the sustainable decline of the international commodity exchange markets indices, destabilization of the Asian financial sector and monetary stability in the countries which actively participate in global trade. The list of priorities for the maintenance of the role of China as a driver of economic growth and global consumption leader are grounded as the following: to avoid "traps" of middle income” to maintain a rapid pace of development; to improve the institutional background of the Chinese economy in order to reduce transaction costs and promote innovation and investment efficiency; to mitigate the effects of an aging population in order to reduce pressure on the expenditure side of the budget; to struggle with rising social inequality in order to avoid relapse and stimulate development of the internal market.
Keywords: consumption, global center of consumption, the global leader, BRICS, intra-industry trade.
Постановка проблеми Переформатування глобального економічного простору на межі тисячоліть, яке посилилось в умовах світової фінансово-економічної кризи, призвело до нарощування економічного потенціалу, а відтак, і ваги в світовому споживанні т.з нових глобальних лідерів, зокрема, країн BRICS (Китай, Індія, Бразилія, Росія, ПАР), нової великої сімки E7 (Китай, Індія, Бразилія, Росія, Мексика, Індонезія і Туреччина). З огляду на це все більшого масштабу набуває переорієнтація потоків міжнародної торгівлі та виробництва, на користь зазначених вище нових осередків глобального споживання, і в першу чергу це стосується КНР як найбільшого учасника кожної із заявлених груп.
Аналіз останніх досліджень. Серед новітніх досліджень, які розкривають особливості розвитку Китаю як драйверу глобальних трансформацій варто віднести роботи Чанга Юн Рі (оцінка передумов збереження статусу лідера економічного зростання в Азії та світі), Девіда Долара (переорієнтація економіки КНР з моделі, що ґрунтується на інвестиціях на модель, в основі якої пріоритет споживання, та потенційні наслідки такого переходу), Шікха Джха і Цзюй чжун Чжуана (роль інститутів у ефективному управлінні в Азії у вимірі макроекономічних ефектів), Джеймса Уолша (перспективи фінансової системи КНР в контексті впливу на глобальне виробництво та споживання в Азії), Зети Ахтар Азіза (проблеми трансмісії економічних та фінансових ризиків із США та Європи на КНР та Азію у цілому) тощо.
Мета і методика дослідження Метою дослідження є ідентифікація ролі КНР як глобального центра світового виробництва та споживання, визначення впливу їх переформатування на загальносвітовий та національний розвиток. Визначення сутнісних ознак трансформації глобального економічного простору здійснено шляхом застосування методів аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення, що дозволило чітко ідентифікувати переміщення центру світового виробництва та збуту в Азію. Використання системно-структурного аналізу новітніх пріоритетів в системі міжнародного бізнесу та результатів емпіричних досліджень компанії «Pricewaterhousecoopers», інвестиційного фонду Goldman Sachs дозволило структурувати глобальні трансформації за критеріальними ознаками простору та учасників. Апелювання до методів індукції та дедукції дало можливість визначити ризики переходу КНР на нову модель економічного розвитку на регіональний та всепланетарний розвиток.
Результати досліджень Визнання того факту, що міжнародний економічний простір є чітко структурований, не позбавляє нас підстав стверджувати, що він є достатньо пластичним і в ньому простежуються можливості до його переформатування. Зміцнення економічної спроможності та посилення ролі швидко прогресуючої мережі країн глобальної периферії трансформує підвалини господарського і політичного світоустрою. Виникають і перебирають на себе зростаючу ділову активність нові ринки так званого планетарного Півдня. На рівні експертного середовища наразі
67
практично відсутні заперечення того, що перебудова світової торгівлі та економіки значною мірою зумовлена накопиченням функцій глобального господарського центру Південно-Східною Азією. Зростає визнання переваг азійської моделі економічного розвитку. Все частіше можна спостерігати, що азійські держави в якості стратегічних пріоритетів називають не лише торговельну сферу. Ці країни все активніше виходять на світові ринки у якості інвесторів та кредиторів. Формується нова геопросторова структура світової торгівлі за віссю «Південь-Південь». Суверенні фонди з Азії та країн-експортерів енергоносіїв надають кредити багатьом державам планети і міжнародним фінансовим інститутам. Відбувається дійсно «епохальна» зміна ролі кредитора та боржника у відносинах між США та Азією, а також близькосхідними країнами-нафтоекспортерами.
В ХХІ ст. фактично втрачена безумовна монополія країн Центру на виробництво та міжнародну торгівлю продукцією переробної промисловості. Зміцнення міжнародних позицій світової периферії з виокремленням провідних регіональних лідерів та за сприянням південноазійського господарського ядра окреслює невідворотну перспективу зміни світового порядку. Як відзначає в цьому зв’язку співробітник Каліфорнійського університету Я. Недервін Пітерс, однополярного світу вже немає, як і привілейованого клубу великих держав, що після кризи 2008 року був розширений до «Великої двадцятки». Нинішня геополітична ситуація є транзитною. Матиме місце багатополярність, передбачаючи, що країни, котрі уособлюють більшість населення планети, почнуть самі правити світом»[1].
Додаткові підстави для такого ствердження дає новий стратегічний курс однієї із найбільших економік світу – КНР щодо переходу на нову модель економічного розвитку, яка ґрунтується на споживанні [2]. В цьому контексті не лише для самого Китаю, але й всього світу важливим є недопущення, з одного боку, занадто сильного спаду економічної активності і при цьому, з іншого боку, нівелювання факторів фінансової уразливості китайської економіки в процесі переходу до більш ринкової системи. Адже цей перелік стратегічних загальнонаціональних завдань на рівні окремої економіки на практиці набуває все ж таки всепланетарного значення на тлі нещодавнього зниження цін на біржові товари, обвалу індексів фондових ринків та кредитування гарантійних депозитів в Китаї, падіння цін на фондові інструменти країн з ринком, що формується, що призвело до безпрецедентного тиску на обмінні курси.
Вплив економічного динамізму КНР та інших азійських країн на глобальний розвиток давно є об’єктом об’єктом моніторингу. Про це засвідчують результати досліджень глобальної мережі фірм
PricewaterhouseCoopers International Limited (PwCIL) «Світ в 2050 році». За їх висновками, світова фінансова криза сприяла новій розстановці сил у світовій економіці, при цьому економічне зростання переміщується в країни, що розвиваються [3]. Як показують розрахунки експертів PwC, країни, що розвиваються з так званої нової великої сімки E7 (Китай, Індія, Бразилія, Росія, Мексика, Індонезія і Туреччина) ще до 2020 року можуть обігнати розвинені країни великої сімки G7 (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія та Канада). Загальний тренд, вважають в PwC є таким: світовий порядок буде змінюватися повільніше, але так само неухильно – країни E7 обженуть G7 приблизно в 2032 році. Китай має всі шанси обігнати США і стати світовим лідером за розміром економіки в 2020 році. Незважаючи на те, що точні дати такого перерозподілу сил залежатимуть від багатьох чинників, і багато з країн, що нині швидко розвиваються, можливо, так і не реалізують свій потенціал зростання, в цілому, така модель розвитку є цілком обґрунтованою за умови відсутності політичних чи екологічних потрясінь, які постійно зрушують світ з поточною траєкторії економічного розвитку. Той факт, що до 2050 року Китай і Індія – країни з найвищою чисельністю населення – знову займуть лідируючі позиції, є поверненням до історичної норми, що існувала до Промислової революції кінця 18 і 19 століть, яка призвела до переміщення економічної потужності з Азії в Західну Європу і США. Наразі ми є свідками, як історія розвертає виробничий та споживчий тренд в зворотному напрямку – від країн Золотого мільярду до країн Третього світу.
Як свідчать дослідження аналітиків іншого дослідницького центру – інвестиційного фонду Goldman Sachs, до 2030 року кількість людей, які отримують в рік більше 6000 дол. США, подвоїться, левову частку приросту дадуть країни, що розвиваються. При цьому, кількість людей, які можуть зарахувати себе до середнього класу, зросте у світі на 2,7 млрд чоловік. 98% цього приросту дадуть країни, що розвиваються, в тому числі країни БРІК [4]. Зростання споживання за дев'ять років зросте на 10 трлн дол. США, до 2020 року цей показник в країнах з економіками, що розвиваються досягне 13 трлн дол. США і складе 43% від сукупного світового рівня. Настільки бурхливе зростання може призвести до того, що в світовій економіці з'явиться ще одна «країна» споживачів, економіка якої
68
буде порівнянна з США. Значущу частку у зростанні світового споживання займуть країни БРІК: їх частка зросте з 23% в минулому десятилітті до 62% в 2020 році Аналітики Goldman Sachs підрахували, що споживання буде зростати на 10% щороку.
Більше того, динамізм виробництва та споживання нових лідерів приведе до інтенсифікації внутрішньогалузевої торгівлі між ними, а відтак, це призведе до нового посилення конкуренції між глобальними виробниками продукції масового попиту з його подальшим стрімким структуруванням. Загалом до 2030 року торгівля між країнами БРІК буде збільшуватися на 12% на рік і, у підсумку, сягне 1 трлн дол. США Найбільшими темпами, які дорівнюють 14% на рік, буде зростати двостороння торгівля між Китаєм та Індією, і до 2030 року вона сягне 450 млрд дол. Це на 50% більше, ніж поточний обсяг двосторонньої торгівлі між США й Китаєм. Наступними по величині стануть двосторонні торговельні потоки Китай-Бразилія й Китай-Росія; за прогнозами, до 2030 року вони сягнуть 200 млрд дол США. У нас є значні підстави погодитись з такими прогнозами, за винятком того, що з країн БРІК Китай поки що має найбільші підстави для збереження відносно інших країн темпів економічного зростання і збереже і в наступні роки статус "локомотива" світової економіки.
Важливим аспектом розуміння перспектив трансформації глобального споживання у напрямку Азії та Китаю є той факт, що левова частка цього регіонального сегменту глобального товарообміну становлять не тільки інвестиційні товари й напівфабрикати, але й предмети особистого споживання. Новітні стійкі тенденції до динамічного нарощування доходів за останні десятиріччя, в тому числі в умовах світової рецесії, в країнах-потенційних глобальних лідерах призведуть до імплементації стандартів споживання економічно розвинених країн, а відтак, збільшують масштаби середовища застосування маркетингових технологій сучасного міжнародного бізнесу.
Висновки та пропозиції Дослідження окремих аспектів зміни ролі КНР в глобальному виробництві, товарообміні та споживанні дозволяє сформулювати низку узагальнень:
-статичні (короткострокові) і динамічні (довгострокові) ефекти впливу трансформації глобальних центрів світового виробництва та споживання на світову економіку, економіку регіону та економіку КНР, можуть бути як позитивними, так і дестимулюючими;
-переорієнтація моделі розвитку КНР з інвестиційних важелів на пріоритет внутрішнього споживання здатна здійснити суттєвий вплив не лише на внутрішньонаціональні процеси, але й «розхитати» міжнародні ринки біржових товарів, азійський фінансовий сектор, монетарну стабільність в країнах-активних учасницях глобальної торгівлі ;
-проблемами, які потребують наразі свого вирішення навіть на тлі очевидного посилення ролі КНР в світовому споживанні є: уникнення «пастки» середнього рівня доходу» задля збереження високої динаміки розвитку, удосконалення інституційного тла ринкової економіки задля зниження трансакційних витрат та стимулювання інноваційної та інвестиційної ефективності; пом’якшення ефектів старіння населення з метою зниження тиску на витратну частину бюджету; утримання зростання нерівності задля уникнення соціальних загострень та стимулювання розвитку внутрішнього ринку.
Список використаних джерел
1.Недервин Питерс Я. Глобальное изменение баланса сил: кризис и поворот к Востоку и Югу/ Питерс Я. Недервин. // Россия и современный мир. —2012. —№ 2—С.34-40.
2.Global Financial Stability Report / A Report by the Monetary and Capital Markets Department on Market Developments and Issues [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/GFSR/index.htm
3.Перестановка сил в глобальной экономике: финансовый кризис усилил быстроразвивающиеся страны [Электронный ресурс] — Режим доступа: [http://www.pwc.ru/ru/press- releases/2011/World-in-2050.jhtml]
4.До 2020 р. споживання в країнах, що розвиваються складе 43% від світового рівня, - Goldman Sachs[Електронний ресурс]—Режим доступу:http://www.rbc.ua/ukr/finance/show/k-2020-g- potreblenie-v-razvivayushchihsya-stranah-sostavit-43—25112011095700
References
69