ФНДР / Оригінал_статті(1)_

специфічних інституційно-регулятивних механізмів. Позитивний вплив мала деполітизація регулятивних інститутів, впровадження «реформ відкритості», стратегії «наздоганяючої модернізації». Завдяки планово-централізованій моделі управління економікою КНР мали можливості акумулювати значні матеріальні, сировинні, фінансові та людські ресурси для реалізації стратегію «наздоганяючої модернізації» із застосуванням таких інструментів, як створення вільних економічних зон, науково-технологічних парків, підтримки високотехнологічних підприємств, диференціації джерел фінансування НДДКР та освіти.

Державна стратегія КНР спрямована на стимулювання високотехнологічного виробництва та інтегрованої з бізнесом системи формування знань. Інтеграція до глобальної інноваційної мережі здійснюється під егідою двосторонніх Комісій з науки і техніки, що відбувається між міністерствами науки Китаю та іншої країни світу. Фонди двостороннього партнерства у галузі досліджень і інновацій спільно працюють для вирішення глобальних проблем людства. Найбільшими партнерами КНР у НДДКР є США, Великобританія та Японія. При цьому між країнами створюються Фонди двостороннього партнерства у галузі досліджень і інновацій, які спільно працюють в партнерстві для вирішення глобальних проблем людства.

Подальші дослідження спрямовані на отримання кількісних оцінок впливу інституційнорегулятивні чинники сприяли стрімкої інтеграції КНР до глобальної інноваційної мережі.

Список використаних джерел

1.Гальперіна Л. П. Стратегічні напрями торговельно-економічних відносин України з Китаєм / Л. П. Гальперіна, А. В. Шаповал // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право):

Науковий журнал. – К.: НАУ, 2013. – № 4. – С.31–35.

2.Го Сібао. Почему экономика Китая растет так быстро: анализ, основанный на теории преимуществ запаздывающего развития / Го Сибао [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opec.ru/1303650.html

3.Захарін С. В. Особливості розвитку вищої освіти в контексті сучасних викликів // Економіка і управління.– 2011.– №4. – С. 25–29.

4.Xielin L. China’s Innovation System in Transition – BRICS National Innovation Systems // Comparative and Summary Report on BRICKS National Innovation Systems/ L. Xielin , Lv. Ping, Tie Pen, Zh. Tingting, J. Mingjue, D. Hongyi, [Electronic resource]. RedeSist – Economics Institute, Federal Universitety of Rio de Janeiro, Brasil, 2009. – 206 p.

5.Трофимова В.В. Економічна самодостатність країн в епоху глобальної інтеграції/ Монографія.

–Сімферополь: ВіТроПринт, 2010. – 450 с.

6.Хоменко О.В. Инновационная политика Китайской Народной Республики / О.В. Хоменко //

Экономика и предпринимательство. – 2013. – № 11. –С.159 162 (0,4 д.а)

7.Research on the road of innovation with Chinese characteristics [Пер. изд. : Шень Чжиюй та ін.

Шлях самостійних інновацій з китайськими особливостями: оцінка стану справ у країні, вибір шляху розвитку і структурні перетворення]. – Пекін, 2011.

8.World Bank http://data.worldbank.org/indicator

9.Успехи КНР за последние 10 лет// Китай - http://www.kitaichina.com/index.htm

10.Zhongguancun Software Park Development Co, Ltd (ZPark) http://www.zpark.com.cn/en/company.aspx

11.Academic Ranking of World Universities 2014

http://www.shanghairanking.com/ARWU2014.html

References

1.Galperina L. P. (2013). Stratehichni napryamy torovel'no-ekonomichnykh vidnosyn Ukrayiny z Kytayem / L. P. Galperina, A. V. Shapoval // Stratehiya rozvytku Ukrayiny (ekonomika, sotsiolohiya, pravo): Naukovyy zhurnal. – K.: NAU, 2013. – № 4. – S.31-35.

2.Guo Sіbao (2010). Why China's economy is growing so fast: an analysis based on the theory of the advantages of delayed development / Guo Cibao. - available at: http://www.opec.ru/1303650.html

3.Zaxarin S. V. (2011) Osobly`vosti rozvy`tku vy`shhoyi osvity` v konteksti suchasny`x vy`kly`kiv [Features of higher education in the context of current challenges // Economics and Management]. // Ekonomika i upravlinnya, 2011, 4, pp. 25–29.

4.Xielin L. et al. (2009) China’s Innovation System in Transition – BRICS National Innovation Systems. Comparative and Summary Report on BRICKS National Innovation Systems/ L. Xielin ,

20

Lv. Ping, Tie Pen, Zh. Tingting, J. Mingjue, D. Hongyi,– Economics Institute, Federal Universitety of Rio de Janeiro, Brasil, 206 p.

5.Trofy`mova V.V. (2010) Ekonomichna samodostatnist` krayin v epoxu global`noyi integraciyi/ Monografiya. [Economic self-sufficiency in the era of global integration], Monograph. Simferopol: ViTroPrynt, 2010. 450 p.

6.Homenko O.V. (2013) Innovatsionnaya politika Kitayskoy Narodnoy Respubliki / O.V. Homenko [Innovation policy of the People's Republic of China] Ekonomika i predprinimatelstvo, 2013, № 11, pp. 159-162.

7.Shen' Chzhyyuy (2011). Research on the road of innovation with Chinese characteristics [Per. yzd. : Shlyakh samostiynykh innovatsiy z kytays'kymy osoblyvostyamy: otsinka stanu sprav u krayini, vybir shlyakhu rozvytku i strukturni peretvorennya] Shen' Chzhyyuy [ta in.]. – Pekin, 2011.

8.Website of the World Bank. [Electronic resource]. available at: http://data.worldbank.org/indicator

9.Успехи КНР за последние 10 лет// Китай - http://www.kitaichina.com/index.htm

10.ARWU (2014). Academic Ranking of World Universities 2014 available at: http://www.shanghairanking.com/ARWU2014.html

11.ZPark (2015) Zhongguancun Software Park Development Co, Ltd (ZPark) http://www.zpark.com.cn/en/company.aspx

21

УДК 339.97

CHINA-CENTRIC GLOBALIZATION Olga Goncharova, PhD in economics

Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

Анотація. Глобалізація завжди була складним процесом, але китайський глобалізм одним з найскладніших її проявів. Прогнозовано, що нинішній шлях китайської глобалізації ставить під загрозу як відновлення економіки США, так і глобальний зріст та розвиток. Китайсько-орієнтована глобалізація являє собою еволюційну форму корпоративної глобалізації, а саме, вільної торгівлі в період після Другої світової війни.

Ключові слова: економічна глобалізація, міжнародні відносини, китайський глобалізм.

Аннотация. Глобализация всегда была многокомпонентным процессом, но китайский глобализм является одним из сложнейших ее проявлений. Прогнозируемо, что нынешний путь китайской глобализации ставит под угрозу как восстановление экономики США, так и глобальный рост и развитие. Китайско-ориентированная глобализация представляет собой эволюционное равитие корпоративной глобализации, а именно, свободной торговли в период после Второй мировой войны.

Ключевые слова: экономическая глобализация, международные отношения, китайский глобализм.

Abstract. Globalization has always been controversial but China-centric globalization has made it even more so. Looking into the future, the current path of China-centric globalization poses a threat to both U.S. economic recovery and global growth and development. It has not only hindered American attempts to escape from the post-bubble recession that began in December 2007 but it has also threatened to block future attempts to recalibrate and improve the globalization process.

China-centric globalization constitutes an evolution of corporate globalization, which itself evolved out of the post-World War II free trade era.

Structural changes are further leveraged by China’s political system, which enables it to use state control over companies to leverage its commercial power. For instance, in dealings with developing countries, Chinese state-owned companies can pursue projects that are not bound by standard commercial constraints (e.g. profitability) or public disclosure requirements. In dealings with advanced countries, it can pressure companies to agree to “offsets” involving the transfer of technology and production. Power is intrinsically relative. Other things being equal, an increase in the strength of a rival diminishes one’s own power. That holds for military strength, and it also holds for economic strength in a world of geo-economic rivalry.

Key words: economic globalization, international affairs, Chinese globalism.

Problematic. The issue of China-centric globalization is difficult to define because it inevitably raises a broader debate about globalization. In effect, there are three positions on globalization and China. The first position is that both globalization and China-centric globalization are good, and policy needs little or no change.

The second position is that globalization is good but China-centric globalization has caused problems. This second position is itself divisible. At one end there is an argument that globalization should have proceeded without China’s formal participation (i.e. in bodies like the WTO because China is a nonmarket economy and operates with rules that would inevitably cause conflict and problems).

A third position is that globalization is bad and China-centric globalization has profoundly worsened its effects.

These different positions show how easy it is for discussion of China-centric globalization to spiral into debate about the broader issues of globalization and free trade that lurk in the background.

Analysis of the current researches. This article is based on scientific researches of following scientists: Jianyong Yue, Lee Branstetter, Nicholas Lardy, Palley T.I., Osnos, E., Kalchenko T., Sujian Guo, Baogang Guo etc.

22

Methodology of the research. The research is based on the methods of prediction, systematization and generalization, expert assessments and forecasts.

The results of the research. China-centric globalization is characterized by three features:

1.The emergence of China as the global center of manufacturing, with China playing the role of factory for the world;

2.The creation of a new dollar zone shared by the U.S. and China and enforced by China’s adoption of an exchange rate pegged to the dollar;

3.The development of China as the fulcrum of U.S. engagement with the global economy, with the U.S. having a massive trade deficit with China and transferring significant chunks of manufacturing capacity to China.

The issue of China-centric globalization is difficult to define because it inevitably raises a broader debate about globalization. In effect, there are three positions on globalization and China. The first position is that both globalization and China-centric globalization are good, and policy needs little or no change.

The second position is that globalization is good but China-centric globalization has caused problems. This second position is itself divisible. At one end there is an argument that globalization should have proceeded without China’s formal participation (i.e. in bodies like the WTO because China is a nonmarket economy and operates with rules that would inevitably cause conflict and problems).

A third position is that globalization is bad and China-centric globalization has profoundly worsened its effects. These different positions show how easy it is for discussion of China-centric globalization to spiral into debate about the broader issues of globalization and free trade that lurk in the background.

The growth of China’s manufacturing capacity and financial strength increases China’s geoeconomic power in ways that are immediate and significant. First, China’s newfound manufacturing capacity gives it commercial power that binds other countries’ economic interests to China. Second, China-centric globalization gives China power by reshaping the global organization of manufacturing and placing China at the center of the global supply chain. Third, China’s increased financial wealth enables it to buy support and create financial dependency.

The new resource diplomacy is the direct consequence of China-centric globalization, which explains both why China needs the resources and how it is able to secure them. China’s need for resources stems from its manufacturing advance, and these advances in turn give China the wherewithal in the form of manufacturing exports and foreign exchange holdings to invest in resource acquisition and to buy political influence in resource rich countries.

All of these concerns are visible in Africa where China’s rise has produced both positive and negative effects. With regard to the positive, China’s rise has had three major economic benefits for Africa. First, China has increased demand for African commodity exports, which has contributed to higher commodity prices. Second, China’s rise has triggered a surge in FDI in Africa, particularly in the commodity production sector, to which China has contributed. Third, China’s rise has increased the global supply of manufactured goods that Africa imports and consumes, which has lowered the price of manufactured goods. These developments have raised Africa’s national income, loosened the external financial constraint on development, and increased economic growth [1]. In political environments where rule of law and democracy are weak, natural resource wealth tends to trigger corruption and internal conflict as groups fight for control over the spoils. That has a devastating effect on economic development and social stability. The global commodity boom, to which China has contributed, plays into the problem of the natural resource curse. While China cannot be blamed for the natural resource curse, its political system amplifies the problem. China is not a democracy and has significant corruption problems of its own. Additionally, it takes an extremely nationalistic perspective in its dealings with the global economy. Consequently, it puts its access to resources above all other considerations, aggravating the natural resource curse problem in the process. The best example of this is Sudan, where China has disregarded the problem of genocide in Darfur and given significant economic help to the Sudanese regime in exchange for oil. Third, China obstructs the development of human rights and labor standards. Labor standards promote economic development, making them both a means and end of development [2]. However, China resists complying with both international human rights and labor standards because of its authoritarian political system. Consequently, it also disregards human rights and labor standards in Africa, which is bad for African social, political, and economic development. An example of this is China’s continued investment in the Zambian copper mines in spite of reports of major labor abuses over the years [3].

23

The key problem is China’s export-led growth policy centered on an under-valued exchange rate pegged to the dollar. Export-led growth has been the principal avenue of development over the past 25 years for developing economies, but that strategy now appears exhausted largely because of the rise of China [4]. China’s adoption of the strategy means China now occupies the bottom rung of the ladder of industrialization, leaving no room for other countries. China has too large a labor force, too low wages, and too many advantages in terms of the attractiveness of having access to its potentially massive domestic market [5].

Finally, as noted earlier in the discussion of the effects of China-centric globalization on Africa and Latin America, China’s opposition to global labor and environmental standards adversely affects the possibility for equitable and sustainable global development. It does so by promoting a “race to the bottom” whereby countries try to gain international competitiveness by lowering standards in an attempt to reduce costs and become more attractive to FDI. China also undermines democratic development owing to its willingness to disregard concerns about democracy. This has been most evident in China’s attempts to secure natural resource supplies within Africa [5].

Conclusion. To sum up, the influence of China on global economy increases through China’s economic expansion in all spheres: production, finance, IT services, etc. The main factors of it are cheap factors of production, which attract foreign companies to locate their production facilities here, the availability of financial resources. The increasing influence of China is threatening for developed countries, because they don’t want to lose their capacity to have an effect on global development.

References.

1.Palley, T.I. (2003) “Lifting the Natural Resource Curse,” Foreign Service Journal, 80 (December 2003), 54 – 61, available at: https://www.oxfam.org/sites/www.oxfam.org/files/bp134-lifting-the- resource-curse-011209.pdf

2.Palley, T.I. (2004) “The Economic Case for International Labor Standards,” Cambridge Journal of Economics, 28 (January 2004), 21 – 36 and “Labor Standards, Democracy and Wages: Some Cross-country Evidence,” Journal of International Development, 17 (2005), 1 – 16, available at: http://www.thomaspalley.com/docs/articles/economic_development/international_labor_standards.pdf

3.Osnos, E. (2011) “Letter from China: the Chinese Navy, Zambia, and Libya,” The New Yorker, February 28, 2011, available at: http://www.newyorker.com/online/blogs/evanosnos/2011/02/china- zambia-libya.html

4.Palley, T.I. (2011) “The End of Export-led Growth: Implications for Emerging Markets and the Global Economy,” Briefing Paper No. 6, Shanghai Office of the Friedrich Ebert Stiftung, March 2011, available at: http://www.feschina.net/Files/FES%20Briefing%20Paper%20-%20No.%206.pdf

5.Palley, T.I. (2012) “The Perils of China-centric Globalization”. The Journal of International Security Affairs, February 2012, available at: http://www.thomaspalley.com/docs/articles/economic_development/china-centric-globalization.pdf

6.Jianyong Yue (2012) “What does globalization mean for China’s Economic Development?”,

available at: http://www.nber.org/papers/w12373.pdf

24

УДК 339.9 (477 + 510)

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА КИТАЮ Гук О.В., доцент, кандидат економічних наук

Національний технічний університет України «Київський Політехнічний інститут»

Анотація. Розглянуто соціально-економічний розвиток, внутрішній потенціал, природні можливості та національні інтереси України в умовах нестабільності зовнішнього середовища та історичний розвиток Китаю. Автором проведено аналіз ролі сучасного співробітництва України з Китайською Народною Республікою в контексті розвитку вітчизняної економіки, проаналізовано основні сфери співпраці; досліджено місце України в політиці Китаю; визначено пріоритетні напрями співробітництва двох країн; проаналізовано вигідність та перспективи такої співпраці в рамках укладення угоди про торговельно-економічне співробітництво.

Основними напрямами розвитку двохсторонньої співпраці між Україною та Китайською Народною Республікою визначено: встановлення діалогу між країнами; інвестування в агропромисловий комплекс; створення спільних підприємств в хімічній, металургійній та машинобудівній та авіабудівній промисловості, сонячній енергетиці; розвиток науково-технічної сфери; розвиток україно-китайських наукових фундаментальних досліджень і науково-технічної співпраці в сфері космонавтики, сільського господарства і військово-промислового комплексу; створення двосторонніх інноваційних ІТ технопарків; інвестування в інфраструктурні проекти; розвиток зовнішньоекономічної діяльності в напрямку будівництва «Економічного поясу «Шовкового шляху».

Визначено перспективи розвитку співпраці між Україною та Китайською Народною Республікою в контексті встановлення економічних взаємозв’язків; поглиблення торгівельноекономічної співпраці; підготовки та реалізації інвестиційних проектів; подолання внутрішніх економічних та політичних проблем. Автором запропоновано стратегічні напрями реалізації такого співробітництва між двома державами.

Ключові слова: торговельно-економічне співробітництво, двостороння співпраця, економічні взаємозв’язки.

Аннотация. Рассмотрены социально-экономическое развитие, внутренний потенциал, природные возможности и национальные интересы Украины в условиях нестабильности внешней среды и историческое развитие Китая. Автором проведен анализ роли современного сотрудничества Украины с Китайской Народной Республикой в контексте развития отечественной экономики, проанализированы основные сферы сотрудничества; исследовано место Украины в политике Китая; определены приоритетные направления сотрудничества двух стран; проанализированы выгодность и перспективы такого сотрудничества в рамках заключения соглашения о торгово-экономическом сотрудничестве.

Основными направлениями развития двустороннего сотрудничества между Украиной и Китайской Народной Республикой определены: установление диалога между странами; инвестирование в агропромышленный комплекс; создание совместных предприятий в химической, металлургической и машиностроительной и авиастроительной промышленности, солнечной энергетике; развитие научно-технической сферы; развитие украино-китайских научных фундаментальных исследований и научно-технического сотрудничества в области космонавтики, сельского хозяйства и военно-промышленного комплекса; создание двусторонних инновационных ИТ технопарков; инвестирование в инфраструктурные проекты; развитие внешнеэкономической деятельности в направлении строительства «Экономического пояса« Шелкового пути ».

Определены перспективы развития сотрудничества между Украиной и Китайской Народной Республикой в контексте установления экономических взаимосвязей; углубление торговоэкономического сотрудничества; подготовки и реализации инвестиционных проектов; преодоления внутренних экономических и политических проблем. Автором предложены стратегические направления реализации такого сотрудничества между двумя государствами.

Ключевые слова: торгово-экономическое сотрудничество, двухстороннее сотрудничество, экономические взаимосвязи.

25

Abstract. In these deals considerationwith socio-economic development, internal capacity, natural features and national interests of Ukraine in an unstable environment and historical development of China. The author analyzes the role of modern Ukraine's cooperation with China in the context of the domestic economy, analyses the main areas of cooperation; studied Ukraine's place in the politics of China; defined priority directions of cooperation between the two countries; analysed the profitability and prospects of such cooperation in the framework agreement on trade and economic cooperation.

The main areas of bilateral cooperation between Ukraine and the People's Republic defined: to establish a dialogue between countries; investment in agriculture; joint ventures in the chemical, metallurgical and machine-building and aircraft building industry, solar energy; the development of scientific and technical sphere; the development of Ukraine-China scientific basic research and scientific and technical cooperation in the field of space exploration, agriculture and the military-industrial complex; bilateral creating innovative IT technology parks; investment in infrastructure projects; development of foreign economic activity towards the construction of "Economic Zone" Silk Road ".

The prospects of cooperation between Ukraine and the People's Republic of China in the context of establishing economic relationships; deepening trade and economic cooperation; preparation and implementation of investment projects; overcoming internal economic and political problems. The author suggested the implementation of the strategic directions of cooperation between the two countries.

Key words: trade and economic cooperation, bidirectional cooperation and economic relationships.

Постановка проблеми. Одна із найстаріших цивілізацій – Китай свій культурно-історичний спадок адаптує на теренах інших країн. Його стрімкий економічний розвиток має вплив на світову економіку та економіку України зокрема.

В період незалежності України співпраця між цими двома країнами набула міждержавних масштабів в рамках здійснення культурно-мистецьких заходів та укладання угод. [1]. Багаторічний досвід Китаю дозволить зміцнити економіку України, використовуючи власний потенціал та природні можливості. З урахуванням вищевикладеного, небезпідставно відзначається необхідність дослідження даної проблематики.

Аналіз останніх досліджень. Проблематику досліджень китайсько-українського співробітництва досліджували вітчизняні вчені, зокрема: Л.О. Гайдуков, В. Гейць, А. Гончарук, В.О. Кіктенко, Д.Г. Лук’яненко, Т.В. Орлова. Попри численність публікацій, присвячених дослідженню історичного та економічного розвитку України та Китаю, механізм регулювання відносин, які виникають між ними, обґрунтований недостатньо. Зважаючи на високий інтелектуальний потенціал України, можливість формування двосторонніх партнерських стосунків і механізму їх регулювання є необхідними та актуальними питаннями, що й обумовило вибір теми дослідження.

Мета і методика дослідження. Для виконання поставлених завдань у тезах використано такі загальні та спеціальні методи наукового пізнання: теоретичного порівняння і узагальнення (при порівнянні історичного досвіду України та Китаю); абстрактно-логічний (для формулювання основних положень, висновків та пропозицій).

Результати досліджень. Китай – країна з унікальним історичним розвитком, що кардинально відрізняється від західної культури. Стрімкий економічний розвиток, жорстка зовнішня політика, багаторічні традиції створюють перспективи для економічного розвитку країни.

Діяльність українських підприємств значною мірою піддається негативному впливу зовнішнього середовища, що призводить до низки дестабілізуючих факторів, ускладнення економічних, соціальних, екологічних, політичних конфліктів.

Україні доцільно адаптувати досвід Китаю в напрямку зростання ВВП, який займає 3 місце в світі по його обсягу, перше місце – по величині золотовалютних резервів та має можливості інвестувати в проекти закордонних країн, які в перспективі приносять великі прибутки [5].

Між Україною та Китаєм в 1992 році було укладено угоду про торговельно-економічне співробітництво, основною метою якої є створювати сприятливі умови для стягнення мита з експортних та імпортних товарів, податків та інших внутрішніх зборів. В 2014 році китайський імпорт включав: механічне обладнання, машини, устаткування та механізми, текстиль та текстильні вироби, недорогоцінні метали та вироби з них, полімерні матеріали, пластмаси та каучук. Україна в 2014 році експортувала в Китай мінеральні продукти: жири і олії тваринного або рослинного походження; продукти рослинного походження, деревина та вироби з неї, механічне обладнання,

26

машини, устаткування та механізми, недорогоцінні метали та вироби з них. За півріччя 2015 року товарообіг між Україною та Китаєм зменшився на 21,5% [6].

Співпраця між Україною та Китаєм відбувається в різних напрямах:

1)Налагодження дружніх сусідських відносин між країнами;

2)Інвестування в агропромисловий комплекс.

3)Побудови елеваторів біля Одеського припортового заводу, інвестування в розвиток спільних підприємств по виробництву зерна, кукурудзи та меду.

4)Створення спільних підприємств в хімічній, металургійній, машинобудівній та авіабудівній промисловості на умовах надання гарних умов ведення бізнесу, дешевої робочої сили, території.

5)Розвиток відновлюваних та альтернативних джерел енергії, оскільки це надзвичайно важливо для України в сучасних складних економічних та політичних умовах.

6)Розвиток науково-технічної сфери, сприяння роботі україно-китайських учених в напрямку фундаментальних досліджень і науково-технічного співробітництва в сферах космонавтики, сільського господарства і військово-промислового комплексу.

7)Створення двосторонніх інноваційних ІТ технопарків для зменшення відтоку українських фахівців за кордон, створення спільних лабораторій для реалізації перспективних бізнес-проектів.

8)Створення моделі інвестування в інфраструктурні проекти (метро, дороги) [7].

9)Встановлення двосторонніх економічних взаємозв’язків.

10)Будівництво «економічного поясу Шовкового шляху». Позитивним ефектом від такої кооперації може стати збільшення збору зерна та розвиток сільськогосподарської сфери.

Сформуємо пріоритети стратегічного розвитку України у торговельно-економічних відносинах

зКитаєм: 1) перерозподіл структури українського експорту та відновлення обсягів товарообігу за рахунок збільшення вітчизняного експорту 2) інвестування Китаю в розвиток української економіки та створення позитивного іміджу держави й активізації економічно-інвестиційної співпраці.

Висновки та пропозиції. Таким чином, можемо зробити висновок, що трансформація національної економіки України потребує нових підходів до регулювання процесів створення, накопичення та впровадження міжнародного досвіду. Проблеми економічного розвитку в Україні потребують нагального вирішення. В зв’язку з цим, інвестування Китаю в економіку України створить позитивний ефект і сприятиме розвитку двосторонніх взаємовигідних відносин. Тому першочерговими завданнями для України є: залучення інвестицій в реальний сектор економіки, інтенсифікація співпраці на міждержавному рівні; поглиблення торгівельно-економічної співпраці, реалізація інфраструктурних та енергетичних проектів. Таке двостороннє партнерство стане запорукою успіху і вдалого вирішення внутрішніх економічних та політичних проблем.

Список використаних джерел

1.Kiktenko B.O. (2008). Teoretichnі visnovki th pіdsumki project "Science in th tsivіlіzatsіya Kitaї." [Shіdny's World], No. 3, pp. 137-166.

2.Honcharyk A. (2008). UKRAINE-China nerealіzovanі mozhlivostі that nevtrachenі Vista [Polіtika i hour], No. 2, pp. 24-28.

3.Gaydukov L.O. (2009). Ukraїnsko-kitayskі vіdnosini: Istoria, sogodennya, Prospects, [Polіtika i hour], No. 7, pp. 78-81.

4.Orlova T.V. (2012). Vsesvіtnya Istoria. Istoria tsivіlіzatsіy, Znannya, Kiev, 446 p.

5.Journal correspondent of. net. Ukraine and China signed an agreement on economic and technological cooperation, available at: http://korrespondent.net/ukraine/3471911-ukrayna-y-kytai- podpysaly-sohlashenye-o-tekhnyko-ekonomycheskom-sotrudnychestve.

6.The Embassy of Ukraine in Kitayskіy narodnіy respublіtsі that in Mongolії. Torgovelnoekonomіchne spіvrobіtnitstvo mіzh With Ukraine that Kitaєm, available at: http://china.mfa.gov.ua/ua/ukraine-cn/trade.

7.Ukraine and China. From the "breadbasket" to strategic cooperation, available at: http://www.theinsider.ua/business/55cde23d9d829//

27

УДК 339.9

Сучасний стан розвитку людського ресурсу Китаю та його місце в глобальній економічній спільноті

Гурова Ю.С., кандидат економічних наук ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Анотація. Дана стаття присвячена дослідженню людського ресурсу як визначального фактору міжнародної конкурентоспроможності національних економік за умов глобалізації. Сформульовано поняття «людський ресурс» та визначена його сутність. Досліджено кількісні характеристики інноваційного, інтелектуального та технологічного розвитку. Значну увагу приділено з’ясуванню місця людського ресурсу в системі факторів міжнародної конкурентоспроможності країн та аналізу впливу людського ресурсу на формування стратегічних конкурентних переваг Китаю, України, країн «Великої сімки» та ще деяких країн. В даній статті визначено модель сучасного глобального економічного розвитку, її особливості, характеристики та вимоги до країн задля їх успішного господарювання. Сформульовано та встановлено сутність та особливості «економіки знань». Визначено роль інноваційного, технологічного розвитку та розвитку людського ресурсу Китаю в позиціюванні Китаю в сучасному глобальному економічному просторі на основі таких глобальних рейтингів: Індекс глобальної конкурентоспроможності, Індекс економіки знань, Індекс людського розвитку та його суб-індекси: Індекс тривалості життя, Індекс освіченості та валовий національний дохід на душу населення, Індекс інновацій. Проаналізовано прогнозні дані щодо лідерства Китаю за показником валового внутрішнього продукту за паритетом купівельної спроможності.

Ключові слова: людський ресурс, людський розвиток, інтелектуалізація, технологічний розвиток, інтелектуальний капітал, глобальний економічний розвиток, глобальний індекс, глобальний рейтинг, глобальне лідерство, глобальна конкурентоспроможність, «економіка знань», науковотехнічний прогрес, інноваційний розвиток, інноваційний потенціал, інноваційне лідерство.

Аннотация. Данная статья посвящена исследованию человеческого ресурса как определяющего фактора международной конкурентоспособности национальных экономик в условиях глобализации. Сформулировано понятие «человеческий ресурс» и определена его сущность. Исследованы количественные характеристики инновационного, интеллектуального, и технологического развития. Значительное внимание уделено выяснению места человеческого ресурса в системе факторов международной конкурентоспособности стран и анализа влияния человеческого ресурса на формирование стратегических конкурентных преимуществ Китая, Украины, стран «Большой семерки» и еще некоторых стран. В данной статье определена модель современного глобального экономического развития, ее особенности, характеристики и требования к странам для их успешного хозяйствования. Сформулирована сущность и установлены особенности «экономики знаний». Роль инновационного, технологического развития и развития человеческого ресурса Китая в позиционировании Китая в современном глобальном экономическом пространстве на основе таких глобальных рейтингов: Индекс глобальной конкурентоспособности, Индекс экономики знаний, Индекс человеческого развития и его суб-индексы: Индекс продолжительности жизни, Индекс образованности и валовой национальный доход на душу населения, Индекс инноваций. Проанализированы прогнозные данные относительно лидерства Китая за показателю валового внутреннего продукта за паритетом покупательной способности.

Ключевые слова: человеческий ресурс, человеческое развитие, интеллектуализация, технологическое развитие, интеллектуальный капитал, глобальное экономическое развитие, глобальный индекс, глобальный рейтинг, глобальное лидерство, глобальная конкурентоспособность, «экономика знаний», научно-технический прогресс, инновационное развитие, инновационный потенциал, инновационное лидерство.

Abstract. This article is devoted to the phenomenon of human resource as a factor of international competitiveness of national economies in the globalization environment. A concept «human resource» is formulated and his essence is certain. Quantitative descriptions of innovative, intellectual and technological development are analyzed. Considerable attention is spared finding out of place of human resource in the system of international competitiveness factors of countries and analysis of influence of

28

human resource on forming of strategic competitive edges of China, Ukraine, countries of the «Great seven» and some other countries. In this article certainly model of modern global economic development, its feature, description and requirement to the countries for the sake of their successful existing. Essence and features of “knowledge economy” are formulated and set. Certainly role of innovative, technological development and human resource development of China in keeping of China in modern global economic space on the basis of such global ratings: Global Competitiveness Index, Knowledge Economy Index, Human Development Index and its sub-indexes: Life Expectancy Index, Education Index and Gross national Income per capita, Global Innovation Index.

Key words: human resource, human development, intellectualization, technological development, intellectual capital, global economic development, global index, global rating, global leadership, global competitiveness, «knowledge economy », scientific and technical progress, innovative development, innovative potential, innovative leadership.

Постановка проблеми. Ключовою моделлю сучасного економічного, політичного та соціального розвитку світового господарства є глобальна модель існування та функціонування світового суспільства. Однією з форм прояву економічної глобалізації, на ряду з фінансовою, торгівельною, виробничою, технологічною та інформаційно-комунікаційною, є інтелектуальна глобалізація.

Усвідомивши, що найвагоміші економічні зрушення в процесі суспільного відтворення країн відбуваються саме в нематеріальній сфері, країни, які зробили упор на розвиток національного людського ресурсу, підвищили обсяги інвестування у людський розвиток та рівень інтелектуалізації суспільства, стали світовими лідерами технологічного процесу.

Усі вимоги сучасного світогосподарського устрою добре розуміє уряд Китаю. Неймовірними зусиллями намагається відповідати даним вимогам та підвищувати рівень свого соціальноекономічного розвитку.

Дослідження різних авторитетних дослідницьких та аналітичних центрів в своїх звітах оцінюють, відводять та пророкують Китаю достатньо протилежні місця в глобальному економічному середовищі. Метою нашого дослідження є з’ясування ролі Китаю в сучасній глобальній економічній спільноті.

Аналіз останніх досліджень. Вивчення системи факторів та формування ефективної стратегії міжнародної конкурентоспроможності на сьогоднішній день є одним з основних пріоритетних завдань усіх суб’єктів глобального економічного простору в умовах постіндустріальної моделі сучасного світового господарства. Тому даним проблемам приділяється багато уваги з боку авторитетних аналітичних та дослідницьких центрів, міжнародних організацій, урядів держав, установ та компаній, в тому числі ТНК. Так, розроблено цілий ряд рейтингів, показників, індексів. Також, над даною проблематикою працює ціла когорта провідних зарубіжних та вітчизняних науковців: Л.Антонюк, О.Білорус, Л.Гальперіна, А.Гальчинський, В.Геєць, Я.Жаліло, А.Колот, Д.Лук’яненко, Є.Панченко, А.Поручник, В.Сіденко, С.Сіденко, Я. Столярчук, А.Філіпенко, Т.Циганкова, О.Швиданенко та ін. В їх роботах розкриваються класичні та новітні теорії конкурентоспроможності, характеризується сучасне глобальне конкурентне середовище та його вплив на модифікацію сутності і форм конкуренції, аналізуються зарубіжні методики оцінки конкурентоспроможності суб’єктів світового ринку, а також досліджуються регіональна, інноваційна та соціальна компоненти конкурентоспроможності країн.

Мета і методика дослідження. Комплексне детальне дослідження динаміки, сучасного стану, порівняльних аналізів за допомогою основних сучасних глобальних показників та рейтингів; визначення основних зрушень соціально-економічного розвитку Китаю за останні роки; порівняння такі показники та їх динаміку зі значеннями аналогічних показників провідних країн світу, деяких нових індустріальних країн та України.

Результати досліджень. Основні тренди розвитку світового господарства на початку третього тисячоліття, обумовлені глобальними трансформаціями, які проявляються у корінних змінах матеріально-технічних основ виробництва, його інтелектуалізації та сайєнтифікації, формуванні глобальної економічної системи, пріоритетності загальнолюдських цінностей та утвердженні міжнародних універсальних стандартів життя.

Розвинуті країни світу належним чином оцінили ключову роль людського ресурсу у формуванні стратегії міжнародної конкурентоспроможності країни і почали стрімко нарощувати

29