Загальний стан визначається вираженістю крововтрати. Для пацієнтів з легеневими кровотечами характерні переляканий вигляд, адинамія, блідість шкірного покриву, холодний липкий піт, акроціаноз, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка. При рясно легеневих кровотечі може виник порушення зору (амавроз), непритомний стан, іноді блювота і судоми,асфіксія. На 2-3 добу після легеневої кровотечі може розвиватися картина аспіраційної пневмонії.

При аускультативном обстеженні визначаються вологі хрипи в легенях і булькаючі хрипи в області грудини. При аспірації крові відзначається укороченням перкуторного звуку, шум тертя плеври, ослаблення дихання і голосового тремтіння.

Джерело кровотечі імовірно можна визначити за кольором крові. Виділення червоної, пінистої крові, як правило, вказує на легенева кровотеча; крові темно- червоного, кавового кольору – на шлунково-кишкову кровотечу. Іноді клініку кровохаркання може симулювати.

Для підтвердження джерела кровотечі в легенях виконується рентгенологічне обстеження: поліпозиційної рентгенографії легень, лінійна і комп'ютерна томографія, МРТ легень. При необхідності звертаються до поглиблено рентгенологічного обстеження: бронхографії, бронхіальної артеріографія, ангіопульмонографія.

Ведучими методом інструментальної діагностики при легеневих кровотечі є бронхоскопія. Ендоскопічне дослідження дозволяє візуалізувати джерело кровотечі в бронхіальному дереві, виконати аспірацію промивних вод, щипцеві і скарифікаційну біопсію із зони патологічних змін. В аналізах мокротиння (мікроскопічному, ПЛР) можуть визначатися атипові клітини, мікобактерії туберкульозу, що вказують на етіологію легеневого кровотечі.

Улікуванні легеневого кровотечі

використовуються:

o консервативні методи, o місцевий гемостаз,

паліативні і радикальні хірургічні втручання.

Радикальні операції з приводу легеневого кровотечі передбачають видалення

всіх патологічних змінених ділянок легені. Вони можуть полягати в

частковій резекція легені в межах здорових тканин (резекція,

сегментектомія, лобектомія, білобектомія) або видаленні легені (пневмонектомії).

Уважких випадках смерть настає в результаті асфіксії, викликаної закупоркою повітроносних шляхів згустку крові та одночасним спастичним скороченням бронхів.