Хвороби легень незапального характеру

До хвороб легень незапального характеру належать: oемфізема,

oнабряк легень, oлегенева кровотеча.

Емфізема легень. Захворювання, яке характеризується накопиченням повітря в альвеолах або

інтерстиціальній тканині. Трапляється у вигляді:

oальвеолярної емфіземи (emphysema pulmonum alveolare) і рідше

oінтерстиціальної емфіземи (emphysema pulmonum anterstitiale).

Перша може бути гостра й хронічна. Друга завжди перебігає гостро.

Основними причинами є надмірне фізичне навантаження у коней, верблюдів, собак або ж тривале звуження верхніх дихальних шляхів, бронхів. Виникненню її сприяють тяжкі приступи кашлю, які часто бувають при хронічному бронхіті.

Інколи вона виникає раптово за типом алергічної реакції, яка супроводиться вираженими спазмами бронхів.

Альвеолярна емфізема легень супроводиться видихальною задишкою, швидкою втомою під час роботи або руху. При ускладненні бронхітом кашель голоснішає і тривалість його зростає. У тяжких випадках захворювання грудна клітка набуває бочкоподібної форми, межі легень зміщені назад.

Рентгенологічні дослідження показують прояснення легеневих полів на емфізематозних ділянках, зниження рухливості діафрагми, зміщення її назад, а при ускладненні бронхітом – посилення бронхіального й хілусного рисунків.

Інтерстиціальна емфізема легень виникає внаслідок ушкодження (розриву) альвеол або бронхів, коли повітря проникає в міжчасточкову сполучну тканину. Основні причини її – фізичне перевантаження, значні потуги (при родах), частий і сильний кашель, часте і сильне блювання на фоні зміненої легеневої паренхіми або бронхів внаслідок пневмонії, альвеолярної емфіземи легень, бронхіту.

При альвеолярній емфіземі легень найцінніші дані для діагнозу отримують під час огляду і перкусії грудної клітки, а при інтерстиціальній – під час огляду й пальпації шкіри тварини. Захворювання слід уміти відрізняти від плевриту, бронхіту, пневмонії. При цьому важливо пам’ятати, що при альвеолярній і інтерстиціальній емфіземі легень, на відміну від перелічених хвороб, температура тіла нормальна або знижена. Крім того, для альвеолярної емфіземи характерні дані перкусії грудної клітки, а для інтерстиціальної — дані огляду й особливо пальпації шкіри. Для уточнення діагнозу використовують результати рентгенологічного дослідження.

Гіперемія і набряк легень (hyperemia et oedema pulmonum) - захворювання, що характеризується переповненням кров'ю легеневих капілярів з подальшим випотіванням плазми крові в просвіт альвеол і інфільтрацією транссудатом междольковой сполучної тканини.

Розрізняють:

oактивну і пасивну гіперемію,

oактивний і гіпостатичний набряк легенів.

Активна гіперемія може бути наслідком перегрівання тварин при перевезеннях, посиленій роботі в жарку пору року, вдихання подразнюючих газів, сонячного і теплового ударів. Вона може ускладнювати пневмоторакс і тромбоз легеневих артерій.

Причиною пасивної гіперемії найчастіше є слабкість лівої половини серця внаслідок її пороків у стадію декомпенсації або при захворюваннях перикардитом, міокардитом або інших патологіях, що супроводжуються ослабленням серцевої діяльності.

Набряк легені є наслідком гіперемії його, а також результатом отруєнь деякими отрутами, інтоксикацією.

Клінічні ознаки при активної гіперемії з'являються раптово, розвиваються швидко. Відразу спостерігається сильна змішана задишка.

Тварина стоїть з витягнутою шиєю, ноги розставлені, дихання напружене, ніздрі розширені. Серцевий поштовх стукали, пульс слабкий. Часом відзначається кашель. При перкусії звук нормальний або притуплений, а при аускультації іноді чути хрипи.

При пасивної гіперемії клінічні ознаки розвиваються повільно. Задишка. З носових порожнин, особливо при кашлі, виділяється піниста кров'яниста рідина. При аускультації - ослаблення везикулярного дихання, хрипи. Набряк легені супроводжується вираженою задишкою, кашлем, виділенням з носових отворів пінистого закінчення рожевого кольору. При перкусії звук притуплений, а при аускультації ослаблене везикулярне дихання, а також хрипи.

На відміну від гемотораксу, легенева кровотеча відноситься до зовнішніх кровотеч. Також зустрічається змішане легенево-плевральної кровотеча.

Значна роль в етіології легеневих кровотеч відводиться неспецифічними і гнійно- деструктивним захворюванням – бронхіту, хронічної пневмонії, бронхоектазів, пневмосклерозу, абсцеси і гангрени легені. Нерідко причинами легеневої кровотечі виступають аденома бронха, злоякісні пухлини легенів і бронхів, паразитарні та грибкові ураження (аскаридоз, ехінококоз, актиномікозу легень), пневмоконіози (силікатози, силікоз). Легеневі кровотечі можуть бути обумовлені неадекватним місцевими гемостазом після ендоскопічної або трансторакальної біопсії, хірургічного втручання на легенях і бронхах. До легеневі кровотечі можуть призводить сторонні тіла бронхів, травми грудної клітини (перелом ребер та ін).