Хвороби дихальних шляхів

Діагноз при кровотечі з носа ставлять за результатами клінічного дослідження з урахуванням анамнестичних даних.

Слід завжди мати на увазі сибірку, при якій кровотеча буває не тільки з носа, а й з інших природних отворів організму.

Терапія. Показані спокій і холод на ділянку носа або лоба. При цьому голову тварини піднімають. Застосовують також уведення в носову порожнину тампонів, змочених водним розчином адреналіну (1 : 1000), 2 – 3 %-ні розчини таніну, півторахлористого заліза, залізного купоросу.

В тяжких випадках, особливо при легеневих кровотечах, уводять внутрішньовенно 5 %-й розчин кальцію хлориду, 4 %-й розчин желатину або ж роблять переливання крові.

Профілактика. Тварин слід оберігати від механічних травм голови, тривалої дії прямих сонячних променів і загального перегрівання організму.

При застосуванні носостравохідних і носошлункових зондів коням та іншим тваринам слід додержувати правил підготовки, введення і особливо витягування зонда.

Треба своєчасно виявляти і лікувати ті хвороби, у тому числі й інфекційні, які найчастіше супроводяться носовими кровотечами.

Діагноз на риніт ставлять за характерними симптомами з урахуванням даних анамнезу.

Гострий катаральний риніт характеризується:

oнормальною або трохи підвищеною температурою тіла,

oнормальним або трохи зниженим апетитом,

oчастим пирханням,

oвитіканням з обох ніздрів рідини спочатку водянистої, а потім густішої консистенції.

oслизова оболонка носової порожнини гіперемічна, набрякла. Хронічний катаральний риніт має затяжну тривалість перебігу,

характеризується:

oзниженням продуктивності, роботоздатності,

oнерідко атрофією слизової оболонки носа,

oнаявністю на ній ерозій, виразок і сполучнотканинних рубців.

Фібринозний (крупозний) і фолікулярний риніти супроводяться

oпригніченням, зниженням або втратою апетиту,

oзниженням продуктивності, роботоздатності,

oпідвищенням температури тіла,

oвираженою задишкою,

oзбільшенням регіонарних лімфатичних вузлів.

Часто спостерігаються зміни не тільки слизової оболонки носа, а й шкіри навколо ніздрів.

При фібринозному й фолікулярному ринітах крім місцевого лікування застосовують терапію сульфаніламідами й антибіотиками.

Діагноз на ларингіт можна поставити за найхарактернішими симптомами з урахуванням даних анамнезу.

При катаральному ларингіті:

oзагальний стан на початку захворювання мало змінюється, температура тіла нормальна або трохи підвищена,

oпотім спостерігається вдихальна задишка,

oболючий кашель(спочатку сухий, уривчастий, голосний, потім вологий, більш слабкий,глухий),

oпри втягненні в патологічний процес голосових зв’язок голос стає хрипкий, ділянка гортані болюча, з обох ніздрів витікає рідина.

oХарактерною при цьому є поза тварини з витягнутою вперед шиєю.

Фібринозний (крупозний) ларингіт відрізняється від

катарального наявністю в гортані фібринозного ексудату:

oвираженим пригніченням,

oзначним підвищенням температури тіла,

oвідсутністю апетиту,

oбільш вираженою задишкою.

Трахеїт (tracheitis) — запалення слизової оболонки трахеї — буває гострий і хронічний, первинний і вторинний, катаральний і фібринозний.

Етіологія. Хвороба частіше розвивається одночасно з ларингітом і має аналогічні причини.

Патогенез. Етіологічні фактори викликають запалення слизової оболонки трахеї, що супроводиться набряком і накопиченням у трахеї ексудату. Це утруднює дихання. Всмоктування продуктів запалення і токсинів у кров і лімфу зумовлює інтоксикацію організму. Перебіг і прогноз залежить від утягнення в патологічний процес гортані, а інколи й бронхів. Трахеїт частіше перебігає гостро. Прогноз при своєчасному лікування сприятливий. Діагноз ставлять за характерними симптомами з урахуванням даних анамнезу.

Симптоми при катаральному трахеїті :

oзагальний стан мало змінюється,

oтемпература тіла нормальна або трохи підвищена,

oапетит збережений,

oвитікання з обох ніздрів,

oкашель (голосний, спочатку сухий, потім вологий, може бути болючим),

oу трахеї чути сухі гучні або вологі великобульбашкові хрипи.

При фібринозному трахеїті спостерігаються:

oпригнічення,

oпідвищення температури тіла,

oзниження апетиту,

oболісний кашель.

Бронхіт (bronchitis) — запалення бронхів.

Первинний бронхіт виникає внаслідок переохолодження організму, дії на слизову оболонку бронхів аміаку, диму, пилу, квіткового пилку.

Вторинний бронхіт розвивається як ускладнення багатьох інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб. У молодняку сільськогосподарських тварин катаральний бронхіт часто виникає одночасно з катаром верхніх (передніх) дихальних шляхів, на фоні гіповітамінозу А.

Причиною бронхіту можуть бути гельмінтоз, мікоз або мікотоксикоз. У цих випадках бронхіт може розвиватися так, як алергічне захворювання.

Діагноз можна поставити за найхарактернішими симптомами — кашлем, задишкою, хрипами в легенях, носовому витіканні, з урахуванням загального стану, апетиту, продуктивності, роботоздатності.

На відміну від пневмонії при бронхіті не буває значного підвищення температури тіла, менше виражена задишка, рідше і в меншій мірі порушуються функції інших систем і органів.

При вторинному бронхіті слід мати на увазі симптоми основного (первинного) захворювання.

У диференціальній діагностиці бронхіту велике значення мають дані перкусії, рентгенологічного дослідження.

Наприклад, при бронхіті за допомогою рентгенографії і рентгеноскопії можна виявити посилення бронхіального й хілусного рисунків, а при пневмонії – затінення в легенях, під яким перкусією виявляють притуплений або тупий звук.