Зовнішнє дослідження гортані і трахеї проводять методом:
oогляду,
oпальпації,
oаускультації;
внутрішнє - неозброєним оком або за допомогою лярингоскопії.
У дрібних тварин (собаки, коти, птахи) внутрішній огляд гортані здійснюють
безпосередньо через ротову порожнину. Для цього у птахів розкривають дзьоб, ззовні трохи піднімають гортань.
У собак і котів
відкривають рот, корінь язика притискують шпателем або язик виводять назовні у бік, а пальцями іншої руки піднімають гортань.
Внутрішній огляд гортані у:ВРХ здійснюють за допомогою
шпателя-освітлювача В. І. Габрійолавічюса,
у коней лише з використанням ларингоскопів.
При огляді гортані звертають увагу на:
oколір і стан слизової оболонки,
oм'якого піднебіння,
oнадгортанника,
oголосових щілин та зв'язок,
oнаявність виразок,
oнашарувань, oфібринозних і дифтеричних
плівок.
Пальпацію проводять методом слабкого тиску вказівним і великим пальцями кілець трахеї, починаючи з перших і поступово переходять донизу.
Краще використовувати бімануальну пальпацію.
За допомогою пальпації гортані та трахеї визначають:
чутливість,
температуру,
болючість,
цілісність,
зміни форми,
шуми, що сприймаються на дотик.
Грудну клітку досліджують:
oоглядом,
oпальпацією,
oперкусією
oаускультацією.
Велике значення має рентгенологічне, зокрема флюорографічне, дослідження грудної клітки.
При необхідності проводять торакоцентез для взяття рідини з плевральної порожнини. Застосовують функціональне дослідження дихальної системи.
Пальпацією грудної клітки виявляють oболючість і температуру, oнаявність набряків, емфізем,
oцілісність ребер і характер їхньої поверхні.
Чутливість грудної клітки виявляють натискуванням кінчиками пальців або ручкою перкусійного молоточка на міжреберні проміжки.
Перкусією грудної клітки визначають
o межі легень (топографічна перкусія)
o характер звуку (порівняльна перкусія).
При перкусії у ділянці легень одержують своєрідний чіткий легеневий або атимпанічний звук, в утворенні якого беруть участь такі компоненти:
oзвук плесиметра і молоточка, що виникає у момент нанесення удару по плесиметру;
oвласний звук грудної клітки, який виникає внаслідок коливань реберної стінки і утворює тупий звук;
oрезонанс стовпа повітря у легенях (виникає тимпанічний звук).
Аускультація легень - це один з найбільш результативних клінічних методів дослідження системи дихання у тварин, її здійснюють безпосередньо або за допомогою інструментів, використовуючи фонендоскоп або стетоскоп.
Спочатку вислуховують ті ділянки легень, де дихальні шуми найсильніші і найчіткіші. Таким місцем є середня третина грудної клітки безпосередньо за лопаткою. Потім досліджують задню середню ділянку, за нею — передню верхню, задню верхнюю і нарешті нижню ділянку грудної клітки.
Така послідовність вислуховування легень зумовлена тим, що найчіткіше дихальні шуми чути в середній третині грудної клітки, слабше - у нижній третині її.
При аускультації грудної клітки на ділянці легень можуть бути виявлені:
oосновні або фізіологічні й
oпатологічні дихальні шуми
Останні спостерігаються лише при патології, вони домішуються до основних шумів і можуть бути :
oбронхо-пульмональними і
oплевро-пульмональними
Основні дихальні шуми - це шуми, які вислуховуються у дихальних органах. До них відносяться шуми:
oгортанного стенозу (ларингеальне дихання),
oтрахеального,
oбронхіального і
oвезикулярного дихання.
Ларингеальний стенотичний дихальний шум є основою і трахеального й бронхіального.
Дослідження функціонального стану дихальної системи
З проганянням тварин легкою риссю. У коней в спокійному стані підраховують кількість дихальних рухів за 1 хв. Після цього тварину проганяють легкою риссю протягом 15 хв і знову визначають кількість дихальних рухів і час повернення їх до вихідного стану. За даними М. С). Судакова,у здорових рисистих тренованих коней після проганяння дихання незначно частішає (до 20— 24 дихальних рухів за 1 хв) і повертається до вихідного через 7—10 хв.У малотренованих коней частота дихання збільшується до 28—34 дихальних рухів і повертається до вихідного через 12 —15 хв. При функціональній недостатності органів дихання після проганяння спостерігається різке збільшення кількості дихальних рухів за хвилину (до 45 і більше), яке тривалий час не повертається до вихідного положення (до 20—З0 хв і більше) залежно від характеру патологічного процесу;
Проба з апное за І. Г. Шарабріним. У коня на вдиху затримують дихання, закриваючи ніздрі, і відмічають час до появи характерного руху глотки, який нагадує утруднене дихання. Якщо у здорових коней цей рух з'являється через ЗО—40 с, то у хворих — цей час значно скорочується.