До змін глибини дихання відносять

Поверхневе

глибоке дихання.

Як правило, збільшення частоти дихання комбінується із малою глибиною (поверхневе дихання), оскільки вдих і видих при цьому стають коротшими.

Уповільнене дихання, навпаки, є глибоким.

У більшості здорових тварин, за винятком собак і хутрових звірів, інтенсивність дихальних рухів грудної клітки та черевних стінок більш-менш однакова й такий тип дихання називають грудо-черевним або змішаним.

Симетричність дихальних рухів – виявляють за екскурсією грудної клітки. У здорових тварин вона здійснює рівномірні, симетричні з обох боків рухи.

Асиметричність дихальних рухів -збільшення або зменшення амплітуди коливань правої чи лівої половин грудної клітки.

Асиметрію можна спостерігати:

у великих тварин при огляді грудної клітки спереду або ззаду тварини,

у дрібних - з боку спини. Асиметрія дихальних рухів зустрічається при однобічному ураженні легеневої тканини, однобічному нагромадженні в плевральній порожнині ексудату (плеврит), крові (гемоторакс) або повітря (пневмоторакс), переломі ребер, стенозі одного з головних бронхів, ателектазі (спаданні) частки легень, однобічному сухому плевриті. Дихальні рухи ураженої половини грудної клітки будуть зменшені.

У здорових тварин ритм дихання характеризується:правильним і регулярним чергуванням фаз вдиху і видихувідповідною тривалістю їх,

причому за вдихом зразу ж іде видих, який змінюється невеликою паузою.

Вдих, як активна фаза, перебігає дещо швидше, ніж-видих.

Зміни ритму дихання при різних хворобах проявляються у таких формах:

подовження (розтягнутість) однієї з фаз дихання;

переривчасте або саккадоване дихання;

велике кусмаулівське дихання;

біотівськечейн-стоксівське дихання.

При дослідженні носа звертають увагу на:

витікання

видихуване повітря,

ніздрі,

крила носа,

слизову оболонку носа.

Уздорових тварин непомітні або незначні й мають вигляд крапель серозного або серозно-слизового характеру, які злизуються тваринами або виділяються назовні.

Ухворих тварин витікання з носа ексудату чи транссудату, крові, наявність у ньому фібрину, залишків тканин, плівок, домішок слини, корму має діагностичне значення.

При дослідженні носових витікань звертають увагу на:їх кількість,консистенцію,колір,запах,

наявність домішокодно чи двобічне витікання

Кількість носових витікань залежить від характеру патологічного процесу. Значні витікання спостерігають при гострому риніті, дифузному бронхіті, набряку легень, паралічі глотки, миті коней, злоякісній катаральній гарячці великої рогатої худоби, інфекційному риніті кролів, свиней.

При хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, бронхітах, пневмонії, туберкульозі носові витікання незначні.

Залежно від характеру запалення розрізняють:

серозне,

серозно-слизове,

слизове,

слизово-гнійне,

гнійне

кров'янисте

гнильне (іхорозне) носові виділення.

При дослідженні видихуваного повітря особливу увагу звертають на його запах. Він стає неприємним, гнильним при гангрені легень, аміачним — уремії, а при кетозі нагадує запах ацетону.

При дослідженні ніздрів звертають увагу на їх контури, набряки шкіри, новоутворення. Ніздрі розширені у коней при альвеолярній емфіземі легень, набряку та паралічі гортані, а зміщені вниз при паралічі лицьового нерва. Набряки шкіри носа бувають при глибокому запаленні слизової оболонки носової порожнини, злоякісній катаг-ральній гарячці великої рогатої худоби, інфекційному риніті у кролів.

Потім досліджують слизову оболонку носа звертають увагу на її:

колір,

вологість

опухання

порушення цілісності,

висипання,

рубці,

виразки

При гострому риніті слизова оболонка носа внаслідок інфільтрації опухає, що небезпечно для тварин з вузькими носовими ходами, особливо свиней, кролів, собак, у яких вони звужуються настільки, що утруднюють дихання, і тому з'являються шуми, які чути на відстані.

Порушення цілісності слизової оболонки носа можна знайти у вигляді ран, подряпин, виразок, вузликів, пустул, нашарувань, новоутворень.

Дослідження верхньощелепної та лобної пазух і повітроносних мішків здійснюють за допомогою:

oогляду,

oпальпації

oі перкусії,

При необхідності за допомогою:

oендоскопії,

oпробного проколу,

oтрепанації,

oрентгенографії

рентгеноскопії.

Оглядом визначають асиметрію лицьової частини черепа, характерну для однобічного гаймориту, звертають увагу на ділянку повітроносних мішків, розміщених між крилом атланта і заднім краєм гілки нижньої щелепи. Можливі деформація кісток, додаткових пазух (при рахіті, остеодистрофії, актиномікозі, ЗКГ), випинання і збільшення об'єму повітроносних мішків, поява носового витікання, особливо при нахилянні голови вниз.

Пальпацією визначають: o цілісність,

o потовщення кісток, o чутливість,

o температуру

o збільшення об'єму пазух, o болючість

o наявність флюктуації у їх ділянці.

Перкусію додаткових лицьових пазух проводять безпосередньо пальцем або обушком перкусійного молоточка.