Методи дослідження тварин з хворобами дихальної системи

Дослідженню дихальної системи слід приділяти велику увагу, оскільки хвороби її органів значно поширені серед сільськогосподарських, свійських і промислових тварин.

Серед них виділяють:

oзапалення слизових оболонок носа (риніт),

oверхньощелепної (гайморит) та лобної (фронтит) пазух,

oгортані (ларингіт),

oтрахеї (трахеїт),

oбронхів (бронхіт),

oзапалення легень (пневмонія),

oплеври (плеврит),

oальвеолярну та інтерстиціальну емфіземи легень.

В останні роки значного поширення набули гострі респіраторні хвороби вірусної природи:

парагрип,

респіраторно-синтиціальна інфекція,

інфекційний ринотрахеїт,

аденовірусна бронхопневмонія у телят,

інфекційний ларинготрахеїт - у птиці,

бордетельозна пневмонія,

мікоплазмоз,

гемофільозна плевропневмонія,

хламідіоз - у свиней.

Дослідження дихальної системи виконують по такій схемі: oдослідження дихальних рухів;

oдослідження кашлю і верхніх (передніх) дихальних шляхів; oогляд і пальпація грудної клітки;

oперкусія грудної клітки у ділянці легень; oаускультація легень;

oдодаткові методи дослідження (торакоцентез, дослідження мокротиння... ін.).

При дослідженні органів дихальної системи застосовують:

огляд,

пальпацію,

перкусію,

Аускультацію.

Спеціальні методи:

(рентгеноскопію і рентгенографію,

ультразвукове дослідження,

ларинго-, трахео- і бронхоскопію, торакоскопію;

лабораторне дослідження носових виділень, мокротиння, вмісту плевральної порожнини).

Оглядом визначають: oкількість дихальних рухів, їх

властивості,

oформу грудної клітки, oзміни верхнього (переднього)

відділу дихальних шляхів.

За результатами перкусії одержують уявлення про фізичний стан легень і плеври й вони часто є вирішальними при постановці діагнозу.

Аускультація є найбільш важливим із загальноклінічних методів яка дає змогу характеризувати стан

oслизової оболонки дихальних шляхів (гортані, трахеї, бронхів) легень, o характеризувати фізіологічні і патологічні дихальні шуми.

Дослідження дихальних рухів включає визначення: oчастоти та глибини дихання,

oтипу й ритму дихання, oсиметричності дихальних рухів, oнаявності задишки.

Частоту дихальних рухів визначають підрахунком кількості коливань грудної і черевної стінки за 1 хв (інколи за 2-3) крил носа, особливо у коней і кролів; аускультацією трахеї, легень - по кількості шумів, у холодний період - по клубочках пару, що з'являються при видиху повітря, у птахів - по коливанню хвоста, рино- і пневмографією.

Патологічні зміни частоти дихання проявляються у вигляді:

збільшення (тахі - або поліпное)

зменшення (оліго - або бра-дипное).

Тахіпное - спостерігають при захворюваннях, які супроводжуються зменшенням дихальної поверхні легень (пневмонія,пневмоторакс, набряк і альвеолярна емфізема легень, ексудативний плеврит), кисневому голодуванні, зумовленому анемією і серцево-судинною недостатністю.

При даних захворюваннях кров збіднюється на кисень (гіпоксемія) і збагачується вуглекислотою (гіперкапнія), яка є подразником дихального центра.

Олігопное або брадіпное - виникає внаслідок пригнічення функції дихального центра і зниження його збудливості, що спостерігається при деяких тяжких захворюваннях головного мозку і його оболонок (пухлини мозку, менінгіт), при агонії, отруєнні продуктами азотистого обміну (уремії), різко вираженій кетонемії (кетоз) і функціональних розладах (післяродова гіпокальцемія).