Спеціальні методи дослідження тварин з хворобами серцево-судинної системи

До основних функцій серцево- судинної системи відносять:

oзабезпечення тканин та органів киснем і поживними речовинами,

oвидалення з організму вуглекислоти й інших метаболітів,

oзабезпечення кислотно-основного балансу в організмі і нейрогуморальної регуляції усіх його функцій.

Серед різних хвороб серцево-судинної системи частіше виявляють травматичний перикардит великої рогатої худоби та захворювання міокарду незапального характеру (міокардоз), яке часто є наслідком порушення обміну речовин (кетоз, білом'язова хвороба, мікроелементози, пневмонії, різні інтоксикації).

Порівняно рідше зустрічаються запалення серцевого м'яза (міокардит), ендокарда (ендокардит), пороки серця, міокардіофіброз та хвороби судин (артеріосклероз, тромбоз, розширення вен та ін.).

Послідовність дослідження серцево-судинної системи. Починають з огляду та пальпації грудної клітки в ділянці серця, досліджуючи при цьому серцевий поштовх, потім здійснюють перкусію ділянки серця для визначення його перкусійних меж і виявлення патологічного стану перикарда та міокарда.

Особливо поширений метод дослідження серця - аускультація. Після цього досліджують пульс і периферичні кровоносні судини. При необхідності застосовують додаткові (спеціальні) методи дослідження: електрокардіографію, фонокардіографію, сфігмо- і флебографію, артеріо- і флеботонометрію (вимірювання кров'яного тиску), визначення

швидкості кровообігу, рентгенологічне

та ультразвукове дослідження, вивчають також функціональний стан

серця.

Електрокардіографія (ЕКГ) – це безпечний, безболісний, не інвазивний метод дослідження, який за допомогою реєстрації електричної активності серця дозволяє оцінити частоту серцевих скорочень, серцевий ритм, а також виявити зміни розмірів і положення камер серця.

Тварина має зайняти положення лежачи на правому боці. Потім лікар під’єднує спеціальні електроди з кліпсами на передніх і задніх лапках тварини, попередньо зволоживши місце контакту спиртовим розчином або спеціальним гелем. Процедура триває від 2 до 5 хвилин – це залежить від поведінки тварини. Після завершення процедури лікар отримує кардіограму, інтерпретує отримані результати та робить заключення.

Фонокардіографія - метод дослідження й діагностики серцево-судинної системи, що полягає у графічній реєстрації звукових явищ (тонів і шумів), що виникають при серцевій діяльності. Метод застосовується як додаток до аускультації (вислуховуванню), дозволяє об'єктивно оцінити інтенсивність і тривалість тонів і шумів, їхній характер і походження, записати нечутні при аускультації 3-й й 4-й тони. Синхронний запис фонокардіограми (ФКГ), електрокардіограми й сфігмограми центрального пульсу - полікардіографія - дозволяє визначити тривалість фаз серцевого циклу, тобто одержати непрямі дані про скорочувальну здатність міокарда.

Тонометрія. Артеріальний тиск у тварин – це тиск крові на стінку судин, який виникає завдяки декільком факторам:

oчастота і сила скорочення серця; oоб’єм циркулюючої крові;

oтонус гладеньких м’язів стінок судин.

Постійний артеріальний тиск забезпечує нормальне кровопостачання та транспорт кисню до усіх структур організму. Вимірювання артеріального тиску дозволяє оцінити стан серцево судинної системи та, за потреби, визначити план лікування.

Визначення швидкості кровотоку

Функцію кровообігу характеризують три показники — швидкість течії крові, об'єм циркулюючої крові та хвилинний об'єм серця. Швидкість течії крові на початку визначали за часом, за який кров проходить повне коло кровообігу. Фарбу вводили в вену, а потім установлювали час появи її в крові такої ж вени на другій половині тіла.

Швидкість течії крові залежить від таких основних факторів: функціонального стану серця, тонусу судин, кількості циркулюючої в організмі крові, її в'язкості та рівня основного обміну. Фізіологічні коливання швидкості течії крові у тварин наведено нижче.

Збільшення швидкості течії крові спостерігається після фізичного навантаження, при анемії внаслідок зменшення в'язкості крові та посилення серцевої діяльності, підвищенні АКТ.

Уповільнюється швидкість течії крові при серцево-судинній недостатності (хвороби міокарда, перикардит), зниженні тонусу судин, їх парезі, при згущенні крові внаслідок діарей різної етіології чи інших причин.