
- •Питання для підсумкового семестрового контролю (екзамену) зі Вступу до мовознавства Викладач: Рогоза о. Б.
- •Мова – об’єкт лінгвістичної теорії. Мовознавство як наука: теорія і застосування.
- •Основні та похідні функції мови.
- •Мова та інші знакові системи: подібності та відмінності. Комунікація тварин. Невербальна комунікація.
- •Конститутивні риси та типологія мовних знаків. Визначення мовного знаку.
- •Білатеральна природа мовного знаку. План змісту та план вираження.
- •Мова як система і структура. Ієрархічна будова мови. Основні і проміжні рівні мови. Емічні одиниці мови.
- •Основні лінгвістичні антиномії.
- •Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •Структура мовленнєвого апарату. Артикуляційна база мови.
- •Класифікація звуків мови (голосних).
- •Класифікація звуків мови (приголосних).
- •Фонема, її основні функції й ознаки. Фонема та її алофони. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Фонетичне членування мовлення. Склад, його структура, типи складів.
- •Наголос і його види. Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматичні категорії, способи та засоби їх реалізації. Граматичні значення, способи їх вираження. Своєрідність їх виявлення в різних мовах світу.
- •Морфологічна будова слова. Морфема, види морфем. Основні способи словотвору.
- •Синтаксис (малий, великий, словоформи і тексту). Типи і види синтаксичного зв’язку.
- •Словосполучення, різні підходи до їх класифікації.
- •Синтаксичні зв’язки слів у словосполученні і реченні (узгодження, керування, прилягання, ізафет, замикання, інкорпорація).
- •Речення, ознаки речення. Типологія речень.
- •Поняття предикативності та модальності.
- •Члени речення, актуальне членування речення.
- •Лексикологія та її розділи.
- •Слово як основна одиниця мови.
- •Лексичне значення слова та його структура.
- •Лексико-семантична система мови.
- •Формування лексики мови.
- •Історичний розвиток мови.
- •Словниковий склад мови.
- •Поняття фразеологічної одиниці та її категоріальні ознаки.
- •Лексикографія. Види словників.
- •Загальна характеристика мов світу.
- •Основні принципи класифікації мов світу.
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •Типологічна класифікація мов.
- •Ареальна класифікація мов. Мовний союз vs мовна сім’я.
- •Міжнародні та світові мови.
- •Мовні універсалії.
- •Проблема походження природної мови людини як конвенційної символічної системи. Теорії моногенезу і полігенезу. Ностратична теорія.
- •Основні гіпотези походження мови.
- •Мовні (Внутрішньомовні і зовнішньомові) і позамовні причини мовних змін.
- •Диференціація і інтеграція як основні процеси, що супроводжують мовні зміни. Типи мовних контактів.
- •Конвергенція та асиміляція. Мовний союз.
- •Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •Значення письма в історії суспільства.
- •Предметне письмо.
- •Піктографія.
- •Ідеографія і її розвиток.
- •Звукове письмо.
- •Графіка.
- •Принципи орфографії.
- •Соціолінгвістика. Історія питання.
- •Функції мови.
- •Форми існування мови.
- •Літературна мова. Поняття норми.
- •Соціальна варіативність мови: стратифікаційна і ситуативна.
- •Мовна ситуація. Білінгвізм. Диглосія.
- •Мовна політика. Українське мовне законодавство.
- •Соціальний статус мови. Функціональна типологія мов.
- •Мовні коди.
- •Інтерференція.
- •Мова і мозок/мислення: спектр сучасних лінгвістичних дисциплін. Менталінгвістика.
- •Типи мислення. Вербальне і невербальне мислення.
- •Мова і мозок: нейролінгвістика. Етапи розвитку нейролінгвістики і методи нейролінгвістичних досліджень.
- •Мовні зони: продукування і сприйняття мови. Мовні розлади: типи афазій, дислексія і дисграфія.
- •Мова і мислення: психолінгвістика. Психолінгвівстичний експеримент і психолингвістичні спостереження.
- •Мова і мислення: когнітивна лінгвістика. Концепт, концептуалізація vs. Категоризація.
- •Метод концептуального аналізу. Концептуальна і мовна картини світу. Гіпотеза Сепіра-Ворфа.
- •Методи лінгвістичних досліджень.
Наголос і його види. Інтонація, її функції та компоненти.
Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.
Виділяють такі словесні наголоси:
Силовий (динамічний або експіраторний) – присутній в український, іспанський, французький, англійський та чеський.
Музичний (тоновий або мелодичний) – характерний для норвезької, швецької, литовської, хорватської, японської тощо.
Кількісний (квантитативний) – присутній лише у новогрецькій мові.
Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:
Вільний – на будь-якому складі в межах слова. (українська, англійська, хорватська тощо)
Рухомий наголос – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (українська мова)
Нерухомий – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (англійська мова)
Постійний (або фіксований) – на певному складі в межах слова. (польська, французька, чеська тощо)
В українській мові наголос вільний, рухомий. Також присутній побічний.
Залежно від значення розрізняють:
Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.
Емфатичний наголос – емоційне виділення сегменту мовлення.
Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі. Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, зустрів давнього друга. Що ви читали | сьогодні вранці? Фразовий наголос – посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.
Побічний наголос – додатковий наголос у багатоскладовому слові. Відносна слабкість головного наголосу слова приводить до виділення побічного наголосу у тому самому слові.
Побічний наголос, як правило, мають складні слова: п'ятиповерховий, перекотиполе, психолінгвістика.
Інтонація – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.
Інтонація складається з:
Мелодика мовлення – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).
Інтенсивність – підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).
Пауза – перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту
Темп мовлення – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе - швидше.
Тембр мовлення – емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо).
Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять єдність.
Інтонація відіграє найважливішу роль у розрізненні й характеристиці фраз.
У фразах розрізняють:
Висхідний – показує, що речення не закінчене.
Низхідний – вказує, що речення закінчене.
У кожній мові інтонація має свої особливості. В англійській мові тон, який виражає запитання, не досягає висоти першого наголошеного складу, а в українській має місце різке підвищення тону.
Інтонація виконує такі функції:
Розрізняє розповідь, запитання чи спонукання.
Розрізняє частини висловлювання за їх смисловою важливістю.
Оформлює висловлювання в єдине ціле.
Одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи.
Виражає конкретні емоції.
Розкриває підтекст висловлювання.
Характеризує мовця та ситуацію спілкування.