16. Наголос і його види. Інтонація, її функції та компоненти.

Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Виділяють такі словесні наголоси:

• Силовий (динамічний або експіраторний) – присутній в український, іспанський, французький, англійський та чеський.

• Музичний (тоновий або мелодичний) – характерний для норвезької, швецької, литовської, хорватської, японської тощо.

• Кількісний (квантитативний) – присутній лише у новогрецькій мові.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:

• Вільний – на будь-якому складі в межах слова. (українська, англійська, хорватська тощо)

• Рухомий наголос – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (українська мова)

• Нерухомий – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (англійська мова)

• Постійний (або фіксований) – на певному складі в межах слова. (польська, французька, чеська тощо)

В українській мові наголос вільний, рухомий. Також присутній побічний.

Залежно від значення розрізняють:

• Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.

• Емфатичний наголос – емоційне виділення сегменту мовлення.

Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі. Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, зустрів давнього друга. Що ви читали | сьогодні вранці? Фразовий наголос – посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.

Побічний наголос – додатковий наголос у багатоскладовому слові. Відносна слабкість головного наголосу слова приводить до виділення побічного наголосу у тому самому слові.

Побічний наголос, як правило, мають складні слова: п'ятиповерховий, перекотиполе, психолінгвістика.

Інтонація – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.

Інтонація складається з:

• Мелодика мовлення – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).

• Інтенсивність – підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).

• Пауза – перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту

• Темп мовлення – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе - швидше.

• Тембр мовлення – емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо).

Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять єдність.

Інтонація відіграє найважливішу роль у розрізненні й характеристиці фраз.

У фразах розрізняють:

• Висхідний – показує, що речення не закінчене.

• Низхідний – вказує, що речення закінчене.

У кожній мові інтонація має свої особливості. В англійській мові тон, який виражає запитання, не досягає висоти першого наголошеного складу, а в українській має місце різке підвищення тону.

Інтонація виконує такі функції:

• Розрізняє розповідь, запитання чи спонукання.

• Розрізняє частини висловлювання за їх смисловою важливістю.

• Оформлює висловлювання в єдине ціле.

• Одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи.

• Виражає конкретні емоції.

• Розкриває підтекст висловлювання.

• Характеризує мовця та ситуацію спілкування.