69. Мовні зони: продукування і сприйняття мови. Мовні розлади: типи афазій, дислексія і дисграфія.

Афазія – це локальний розпад через ураження мовленнєвих та інших зон, причетних до формування та регуляції мовленнєвої функції. Характерна повна або часткова втрата мовлення. Залежно від місця локального ураження розрізняють:

• Моторна афазія – характерна неспроможність до висловлення, побудови слів і речень, труднощі у відтворенні рухової програми мовлення;

• Акустико-гностична афазія – порушення розуміння мови, її фонетики, предметності слова, хворий шукає слова для висловлення думки;

• Акустико-мнестична афазія – порушення розуміння мови, дисоціація між відносно збереженою здатністю повторення окремих слів і порушення можливості повторення 3-4 слів – втрачається можливість сприйняття складних фраз; порушення експресивного мовлення, підбору речень, порушення читання і письма;

• Семантична афазія – людина не може підібрати необхідне слово; важко скласти складні за змістом та граматичною побудовою речення, паралельно – порушення операцій лічби.

• При тотальній афазії втрачається здатність до всіх форм мови та їх розуміння;

Порушення, що виникають з афазіями:

• Дисграфія – нездатність оволодіти письмом та навчитись читати за нормального розвитку інтелекту. Найчастіше присутнє в людей, які страждають на дислексію. Розглядається при різних формах афазій, або при недорозвиненні мови.

Основою дисграфії звичайно виступає неповноцінність фонематичного слуху й утруднення у вимові, які перешкоджають оволодінню фонематичним складом слова. Може бути скоректована при організації спеціальних вправ у читанні й письмі.

• Дислексія – нездатність оволодіти навичками читання текстів. В людини, яка страждає на дислексію, переважно присутня і дисграфія. Ці недуги абсолютно не пов'язані з інтелектуальним потенціалом людини.

Види дислексій:

• Фонематична дислексія – труднощі з вимовою фонем. Людина читає побуквенно;

• Семантична дислексія – кожне слово при читанні сприймається окремо і не зв'язується з іншими словами, тому прочитаний текст неправильно розуміється;

• Аграматична дислексія – читанням із граматичними помилками: порушення в закінченнях, неправильне відмінювання слів, зміна у відмінкових закінченнях, роді, числі, часу.

• Оптична дислексія – порушення у сприйнятті подібних літер, зокрема плутаються Г-Т, Б-Ь та інші літери;

• Мнестична дислексія – порушення засвоєння відповідності букв та звуків;

• Аграфія – порушення письма: виникають оптичні дисграфії (неправильне розташування у просторі елементів літер, труднощі їхнього диференціювання, дзеркальне зображення); повна нездатність читати та писати;

70. Мова і мислення: психолінгвістика. Психолінгвівстичний експеримент і психолингвістичні спостереження.

Психолінгвістика – це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знака полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда.

Мета психолінгвістики:

• опис та пояснення особливостей функціонування мови і мовлення як психічних феноменів із урахуванням взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників соціально-культурної діяльності особистості;

У фокусі уваги психолінгвістики:

• індивід у комунікації;

• одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій;

Психолінгвіст займається не лише мовленням суб'єкта в нормальному стані, а й у стані емоційної напруги, зміненому стані свідомості, патологічних психічних станах.

Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

• процесів планування мовлення;

• механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

• структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

• механізми засвоєння та оволодіння мовою протягом розвитку дитини;

• проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою;

Близька психолінгвістиці герменевтика – наука про розуміння текстів.