60. Соціальна варіативність мови: стратифікаційна і ситуативна.

Соціальні фактори, як правило, впливають на мову не прямо, а опосередковано (найбільш безпосереднє відображення соціальні зміни одержують лише в лексиці).

• Стратифікаційна диференціація – це соціальна неоднорідність суспільства, різниця між носіями. Факторами, що впливають на стратифікаційну диференціацію мови це, зокрема:

• диференціація багатьох сучасних розвинених національних мов на територіальні і соціальні діалекти;

• виділення літературної мови як соціально і функціонально найбільш значимого мовного утворення;

• існування в деяких суспільствах «чоловічого» ​​і «жіночого» варіантів мови;

Гендерлект – лексичні, емоційно-експресивні, граматичні, стилістичні та інші особливості мови жінок vs. чоловіків у межах однієї етнічної, національної мови.

• Ситуативна варіативність – це обумовленість використання мовних засобів:

• соціальними характеристиками носіїв мови (віком, рівнем освіти, професією тощо)

• соціальними ролями учасників комунікації, ситуацією спілкування. Зокрема, будуть відрізнятися мовні параметри ролей «викладач – студент».

• у різних ситуаціях з різним ступенем уваги людина «будує» своє мовлення, слідкує за добором слів, правильністю висловлення, за формою розповіді, звертання, привітання, прощання.

Ці два види варіативності пов'язані між собою, вони наче накладаються один на одного. Визначення того, що в конкретному комунікативному акті зіграло домінуючу роль при виборі мовних засобів, – соціальні характеристики мовця чи ситуативні чинники, – потребує чіткого й послідовного врахування при оцінці мовлення.

61. Мовна ситуація. Білінгвізм. Диглосія.

Соціолінгвістика розглядає такі поняття, як:

• Мовна ситуація – сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень.

• Це взаємовідношення використовуваних на певній території різних мов чи різних мовних варіантів.

• Мовну ситуацію описують за:

• Кількісними критеріями:

• кількість мов у певній мовній ситуації;

• кількість мовців, що говорять певною мовою;

• кількість комунікативних сфер, які обслуговує кожна мова;

• якісними й оцінними критеріями;

Усі мовні ситуації поділяють:

• на прості (одномовні) – ситуації ще називають ендоглосними. У випадку ендоглосної ситуації мовець залежно від середовища користується то літературною мовою, то говіркою.

• складні (багатомовні) – також називають екзоглосними. А в разі екзоглосної – різними мовами. Одні з багатомовних ситуацій:

• Білінгвізм – члени мовного співтовариства володіють двома або більше мовами і переходять з однієї на іншу залежно від ситуації спілкування. Одна з мов рідна для носіїв (mother tongue), а інша – іноземна.

• Диглосія – в суспільстві функціонує дві мови, причому одна з них (як правило нерідна) є мовою вищого соціального статусу.

На земній кулі переважають багатомовні мовні ситуації, коли в одному соціумі спільно функціонують дві-три-чотири мови. Наприклад, двомовною є Фінляндія (фінська, шведська), тримовною – Бельгія (нідерландська, французька та німецька), чотирьохмовною – Швейцарія (німецька, французька, італійська й ретороманська).

Характер мовної ситуації в тому або іншому соціумі визначається передусім офіційним статусом мови, а також їх роллю в житті мовного колективу.

Мови, що утворюють багатомовну ситуацію, представляють функціональну єдність, оскільки вони в сукупності обслуговують усі види мовної комунікації в цьому суспільстві.