44. Основні гіпотези походження мови.

У XVII-XIX ст. з'явилося кілька гіпотез походження мови:

• Звуконаслідувальна гіпотеза – полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи.

• Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад: му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап.

• Проте зазвичай звуконаслідувальні слова в різних мовах не збігаються.

• Звукосимволічна гіпотеза – між почуттями й емоціями людини і звуками є певний прямий зв'язок. Звуками людина передає свої враження про навколишній світ.

• Вона є близькою до звуконаслідувальної, але звукосимволізм – зовсім інше явище, тому цю гіпотезу відокремлюють.

Критики цієї гіпотези як контраргумент наводять приклади, де ці «приємні звуки» служать для вираження не завжди приємних понять: лай, балда, дилда тощо. Однак дослідження 80-х років XX ст. свідчать на користь того, що власне звукосимволізм відіграв велику роль у виникненні мови.

• Вигукова гіпотеза – суть її в тому, що предмети навколишнього світу викликали в людини певні почуття, і вона мимоволі вимовляла звуки, які й стали першими словами.

• Скажімо, первісна людина натрапила в спеку на струмочок і від радості вигукнула «ах!». Від цього вигуку утворилися похідні: ахати, ахання, ахало, і таким чином формувалася мова. [А потом первобытный прапредок наткнулся на ти-рекса, и от радости воскликнул «Бля, пиздец!». А что от этого пошло, думайте сами.]

Виникнення мови, за цією теорією, є випадковим явищем (хоча зрозуміло, що жодна дитина не заговорить, поки не опиниться серед мовців). Не слід зводити мову лише до експресивної функції, тоді як у неї є й інші, до того ж важливіші функції.

• Гіпотеза соціального договору – її основоположником вважають Діодора Сицилійського який писав:

«Спочатку люди вели невлаштований спосіб життя, подібно до звірів, поодинці виходили на пасовища і живились смачною травою і плодами. Біда навчила їх захищатися від звірів, допомагати один одному. Вони почали поступово впізнавати один одного. їх звуки були ще неосмисленими і нечленороздільними, але поступово вони перейшли до слів і встановили символи для кожної речі, створили зрозуміле для них самих пояснення всього, що їх оточує».

• Ця гіпотеза пов'язана зі згаданою вище полемікою щодо того, як речі дістали свої назви, тобто є розвитком учення Демокріта й Аристотеля про умовність, довільність назв (назви за домовленістю).

• Гіпотезу соціального договору можна заперечити хоч би таким фактом: щоб домовитися, необхідно було вже мати мову.

• Гіпотеза трудових вигуків – за цією гіпотезою, інстинктивні вигуки супроводжували колективні трудові дії. Спочатку вони були мимовільними, поступово перетворилися на символи трудових процесів. Первісна мова була набором дієслівних коренів.

Насправді таке розуміння мови є біологічним, бо інстинктивний вигук, хоч і пов'язаний із працею, – факт біологічний, а не соціальний.

• Гіпотеза жестів – за цією гіпотезою, спочатку виникла мова жестів, а потім на її основі звукова мова.

• Німецький учений Вільгельм Вундт,зокрема, вважав, що із самого початку існувало дві мови: мова жестів і мова звуків. 

• За допомогою звуків виражали почуття, а за допомогою жестів – уявлення про предмети. Як доказ цієї гіпотези наводять факт існування мови жестів у наш час

• Мовою жестів користуються, як правило, тоді, коли заборонено говорити, а також під час спілкування різномовних племен. Так, зокрема, вдови австралійського племені варра-мунга цілий рік повинні мовчати, тому змушені спілкуватися за допомогою пальців і ліктів. 

• Жести застосовують як доповнення до звукової мови.

Жести були і є допоміжним засобом спілкування, властивим усім народам. Щоправда, представники різних етносів вдаються до нього неоднаковою мірою. Так, скажімо, протягом годинної розмови мексиканець використовує жестикуляцію 180 раз, француз – 120, італієць – 80, а фін – 1 раз.

• Теорія ігор – висунули американські вчені у ХХ ст., за цією теорією мова виникла з ігор, якими людина примітивно копіювала навколишню дійсність, замінюючи реальні речі звуковими комплексами, що згодом стали словами.

• Контактна теорія – всередині племен люди якось розумілись і без мови, а зіткнення двох різних племен і породило певні звуки, які згодом стали словами. Висунув теорію В. Абаєв.

• Гіпотеза суспільних регуляторів – започаткував її німецький мислитель Фрідріх Енгельс. Згідно з гіпотезою суспільних регуляторів виникнення мови пов'язане зі звуковими сигналами стада мавп. Водночас із цією змістовою динамікою первісної мови відбувалася зміна її форми: мова ставала члено­роздільною як у фонетичному, так і в граматичному аспектах.