27. Лексикологія та її розділи.

Лексикологія – розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику).

Розділи:

• Загальна лексикологія – встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики.

• Конкретна лексикологія – вивчає словниковий склад однієї мови.

• Історична лексикологія – займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни.

• Зіставна лексикологія – досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними.

• Прикладна лексикологія – вивчає питання укладання словників, перекладу, лінгводидактики й культури мовлення.

До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки:

• Cемасіологія – наука про значення слів.

• Ономасіологія – наука, яка вивчає процеси найменування.

• Етимологія – наука, яка досліджує походження слів.

• Фразеологія – наука про стійкі словосполучення.

• Ономастика - наука про власні назви, яка складається:

• антропоніміки – науки про імена людей

• топоніміки – науки про географічні назви та ін.

• Лексикографія – наука про укладання словників. 

Об’єктом лексикології є слово.

28. Слово як основна одиниця мови.

Слово – найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань.

Ознаки слова:

• Фонетична оформленість, тобто вираженість звуком або поєднанням звуків;

•  Cемантична валентність, тобто наявність значення (чим слово відрізняється від звуку);

• Недвонаголошеність, тобто неможливість мати більш одного основного словесного наголосу (чим слово відрізняється від словосполучення, у тому числі і фразеологізму);

• Лексико-граматична віднесеність, тобто належність до певного лексико-граматичного розряду, або частини мови (чим слово відрізняється від морфеми);

• Лексична непроникність, тобто неможливість «вставки» всередину слова інших словесних одиниць (чим слово відрізняється, наприклад, від вільних словосполучень, прийменниково-відмінникових конструкцій.

Навіть для однієї мови важко дати визначення слова, яке можна було б застосувати до усіх слів, тому що структура слова в усіх мовах різноманітна.

29. Лексичне значення слова та його структура.

Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням. Лексичне значення є продуктом мисленнєвої діяльності людини.

Лексичне значення слова виражається його основою. Лексичне значення індивідуальне.

30. Лексико-семантична система мови.

Лексико-семантична система – є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності.

Деякі з лексико-семантичних об'єднань мають дуже чітку, строгу системну організацію. Так, скажімо, дієслова, що означають переміщення (рух) - це струнка система, елементи якої розрізняються за трьома ознаками:

1) спосіб руху (йти, їхати, плисти, летіти тощо);

2) характер руху - самостійний, незалежний і несамостійний, залежний (йти, їхати і везти, нести, тягти тощо);

3) напрямок руху (в'їхати, заїхати, з'їхати, виїхати, від'їхати тощо).