- •Питання для підсумкового семестрового контролю (екзамену) зі Вступу до мовознавства Викладач: Рогоза о. Б.
- •Мова – об’єкт лінгвістичної теорії. Мовознавство як наука: теорія і застосування.
- •Основні та похідні функції мови.
- •Мова та інші знакові системи: подібності та відмінності. Комунікація тварин. Невербальна комунікація.
- •Конститутивні риси та типологія мовних знаків. Визначення мовного знаку.
- •Білатеральна природа мовного знаку. План змісту та план вираження.
- •Мова як система і структура. Ієрархічна будова мови. Основні і проміжні рівні мови. Емічні одиниці мови.
- •Основні лінгвістичні антиномії.
- •Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •Структура мовленнєвого апарату. Артикуляційна база мови.
- •Класифікація звуків мови (голосних).
- •Класифікація звуків мови (приголосних).
- •Фонема, її основні функції й ознаки. Фонема та її алофони. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Фонетичне членування мовлення. Склад, його структура, типи складів.
- •Наголос і його види. Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматичні категорії, способи та засоби їх реалізації. Граматичні значення, способи їх вираження. Своєрідність їх виявлення в різних мовах світу.
- •Морфологічна будова слова. Морфема, види морфем. Основні способи словотвору.
- •Синтаксис (малий, великий, словоформи і тексту). Типи і види синтаксичного зв’язку.
- •Словосполучення, різні підходи до їх класифікації.
- •Синтаксичні зв’язки слів у словосполученні і реченні (узгодження, керування, прилягання, ізафет, замикання, інкорпорація).
- •Речення, ознаки речення. Типологія речень.
- •Поняття предикативності та модальності.
- •Члени речення, актуальне членування речення.
- •Лексикологія та її розділи.
- •Слово як основна одиниця мови.
- •Лексичне значення слова та його структура.
- •Лексико-семантична система мови.
- •Формування лексики мови.
- •Історичний розвиток мови.
- •Словниковий склад мови.
- •Поняття фразеологічної одиниці та її категоріальні ознаки.
- •Лексикографія. Види словників.
- •Загальна характеристика мов світу.
- •Основні принципи класифікації мов світу.
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •Типологічна класифікація мов.
- •Ареальна класифікація мов. Мовний союз vs мовна сім’я.
- •Міжнародні та світові мови.
- •Мовні універсалії.
- •Проблема походження природної мови людини як конвенційної символічної системи. Теорії моногенезу і полігенезу. Ностратична теорія.
- •Основні гіпотези походження мови.
- •Мовні (Внутрішньомовні і зовнішньомові) і позамовні причини мовних змін.
- •Диференціація і інтеграція як основні процеси, що супроводжують мовні зміни. Типи мовних контактів.
- •Конвергенція та асиміляція. Мовний союз.
- •Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •Значення письма в історії суспільства.
- •Предметне письмо.
- •Піктографія.
- •Ідеографія і її розвиток.
- •Звукове письмо.
- •Графіка.
- •Принципи орфографії.
- •Соціолінгвістика. Історія питання.
- •Функції мови.
- •Форми існування мови.
- •Літературна мова. Поняття норми.
- •Соціальна варіативність мови: стратифікаційна і ситуативна.
- •Мовна ситуація. Білінгвізм. Диглосія.
- •Мовна політика. Українське мовне законодавство.
- •Соціальний статус мови. Функціональна типологія мов.
- •Мовні коди.
- •Інтерференція.
- •Мова і мозок/мислення: спектр сучасних лінгвістичних дисциплін. Менталінгвістика.
- •Типи мислення. Вербальне і невербальне мислення.
- •Мова і мозок: нейролінгвістика. Етапи розвитку нейролінгвістики і методи нейролінгвістичних досліджень.
- •Мовні зони: продукування і сприйняття мови. Мовні розлади: типи афазій, дислексія і дисграфія.
- •Мова і мислення: психолінгвістика. Психолінгвівстичний експеримент і психолингвістичні спостереження.
- •Мова і мислення: когнітивна лінгвістика. Концепт, концептуалізація vs. Категоризація.
- •Метод концептуального аналізу. Концептуальна і мовна картини світу. Гіпотеза Сепіра-Ворфа.
- •Методи лінгвістичних досліджень.
Синтаксис (малий, великий, словоформи і тексту). Типи і види синтаксичного зв’язку.
Синтаксис – розділ граматики, що вивчає будову речень і словосполучень та способи поєднання в них слів, а також правила творення й функціонування речень і словосполучень..
Синтаксис словосполучення (малий) розглядає синтаксичні властивості слів, правила їх поєднання, типи словосполучень.
Синтаксис речень (великий) досліджує правила побудови речень, типи речень, їх структурно-семантичні особливості.
Типи синтаксичного зв’язку слів:
Узгодження – граматичні значення стрижневого слова повторюються в залежному слові.Напр: В англ.. узгодження рідкісне,хіба що в вказівних займенниках та іменниках: this book;
Керування – одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно виражені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Напр:читаю книжку.
Кординація – взаємна супідрядність підмета і присудка, їх взаємна узгодженість. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному.Напр:у роді та числі:соловейко щебетав.
Прилягання – зв'язок між словами в словосполученні, який виражається позиційно або інтонаційно. Прилягають до стрижневого слова незмінні слова(присл, дієприслівники). Для англ..мови це найпоширеніший зв'язок. Напр.:wonderful song – чудова пісня. – позиційне прилягання.
Тяжіння – узгодження предикативного означення з підметом. Означає яким є предмет, виражений присудком у момент здійснення позначуваної присудком дії.Напр:батько повернувся задоволений.
Інкорпорація– поєднання слів-коренів, сукупність яких оформляється службовими елементами.
Замикання– синтаксична побудова, яка вимагає дистантного розташування найтісніше пов’язаних слів. Наявна у нім.мові.
Ізафет – атрибутивне словосполучення, яке складається з двох іменників, перший з яких є означенням, але показник зв’язку знаходиться у другому слові. Ізафет характерний для тюркських мов. Трохи інший різновид ізафету спостерігається в іранських та арабських мовах.
Словосполучення, різні підходи до їх класифікації.
Словосполучення – це два чи більше повнозначних слів, об’єднаних синтаксичним зв’язком.
Словосполучення є предметом синтагматичного синтаксису, який вивчає валентність слова, способи її реалізації та вираженні в словосполученнях синтаксичні відношення.
Валентність – здатність слова вступати в синтаксичні зв’язки з іншими словами.
- Синтаксичні словосполучення – зберігають лексичні значення всіх повнозначних слів, що входять до нього.
- Фразеологічне словосполучення – це лексична самостійність одного чи обох його компонентів ослаблена, або зовсім утрачена, що призводить до наближення значення до одного слова.
Синтаксичні зв’язки слів у словосполученні і реченні (узгодження, керування, прилягання, ізафет, замикання, інкорпорація).
Узгодження – граматичні значення стрижневого слова повторюються в залежному слові.Напр: В англ.. узгодження рідкісне,хіба що в вказівних займенниках та іменниках: this book;
Керування – одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно виражені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Напр:читаю книжку.
Кординація – взаємна супідрядність підмета і присудка, їх взаємна узгодженість. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному.Напр:у роді та числі:соловейко щебетав.
Прилягання – зв'язок між словами в словосполученні, який виражається позиційно або інтонаційно. Прилягають до стрижневого слова незмінні слова(присл, дієприслівники). Для англ..мови це найпоширеніший зв'язок. Напр.:wonderful song – чудова пісня. – позиційне прилягання.
Тяжіння – узгодження предикативного означення з підметом. Означає яким є предмет, виражений присудком у момент здійснення позначуваної присудком дії.Напр:батько повернувся задоволений.
Інкорпорація– поєднання слів-коренів, сукупність яких оформляється службовими елементами.
Замикання– синтаксична побудова, яка вимагає дистантного розташування найтісніше пов’язаних слів. Наявна у нім.мові.
Ізафет – атрибутивне словосполучення, яке складається з двох іменників, перший з яких є означенням, але показник зв’язку знаходиться у другому слові. Ізафет характерний для тюркських мов. Трохи інший різновид ізафету спостерігається в іранських та арабських мовах.
