- •Питання для підсумкового семестрового контролю (екзамену) зі Вступу до мовознавства Викладач: Рогоза о. Б.
- •Мова – об’єкт лінгвістичної теорії. Мовознавство як наука: теорія і застосування.
- •Основні та похідні функції мови.
- •Мова та інші знакові системи: подібності та відмінності. Комунікація тварин. Невербальна комунікація.
- •Конститутивні риси та типологія мовних знаків. Визначення мовного знаку.
- •Білатеральна природа мовного знаку. План змісту та план вираження.
- •Мова як система і структура. Ієрархічна будова мови. Основні і проміжні рівні мови. Емічні одиниці мови.
- •Основні лінгвістичні антиномії.
- •Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •Структура мовленнєвого апарату. Артикуляційна база мови.
- •Класифікація звуків мови (голосних).
- •Класифікація звуків мови (приголосних).
- •Фонема, її основні функції й ознаки. Фонема та її алофони. Диференційні та інтегральні ознаки фонем.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Фонетичне членування мовлення. Склад, його структура, типи складів.
- •Наголос і його види. Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Предмет граматики. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматичні категорії, способи та засоби їх реалізації. Граматичні значення, способи їх вираження. Своєрідність їх виявлення в різних мовах світу.
- •Морфологічна будова слова. Морфема, види морфем. Основні способи словотвору.
- •Синтаксис (малий, великий, словоформи і тексту). Типи і види синтаксичного зв’язку.
- •Словосполучення, різні підходи до їх класифікації.
- •Синтаксичні зв’язки слів у словосполученні і реченні (узгодження, керування, прилягання, ізафет, замикання, інкорпорація).
- •Речення, ознаки речення. Типологія речень.
- •Поняття предикативності та модальності.
- •Члени речення, актуальне членування речення.
- •Лексикологія та її розділи.
- •Слово як основна одиниця мови.
- •Лексичне значення слова та його структура.
- •Лексико-семантична система мови.
- •Формування лексики мови.
- •Історичний розвиток мови.
- •Словниковий склад мови.
- •Поняття фразеологічної одиниці та її категоріальні ознаки.
- •Лексикографія. Види словників.
- •Загальна характеристика мов світу.
- •Основні принципи класифікації мов світу.
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •Типологічна класифікація мов.
- •Ареальна класифікація мов. Мовний союз vs мовна сім’я.
- •Міжнародні та світові мови.
- •Мовні універсалії.
- •Проблема походження природної мови людини як конвенційної символічної системи. Теорії моногенезу і полігенезу. Ностратична теорія.
- •Основні гіпотези походження мови.
- •Мовні (Внутрішньомовні і зовнішньомові) і позамовні причини мовних змін.
- •Диференціація і інтеграція як основні процеси, що супроводжують мовні зміни. Типи мовних контактів.
- •Конвергенція та асиміляція. Мовний союз.
- •Субстрат, суперстрат, адстрат.
- •Значення письма в історії суспільства.
- •Предметне письмо.
- •Піктографія.
- •Ідеографія і її розвиток.
- •Звукове письмо.
- •Графіка.
- •Принципи орфографії.
- •Соціолінгвістика. Історія питання.
- •Функції мови.
- •Форми існування мови.
- •Літературна мова. Поняття норми.
- •Соціальна варіативність мови: стратифікаційна і ситуативна.
- •Мовна ситуація. Білінгвізм. Диглосія.
- •Мовна політика. Українське мовне законодавство.
- •Соціальний статус мови. Функціональна типологія мов.
- •Мовні коди.
- •Інтерференція.
- •Мова і мозок/мислення: спектр сучасних лінгвістичних дисциплін. Менталінгвістика.
- •Типи мислення. Вербальне і невербальне мислення.
- •Мова і мозок: нейролінгвістика. Етапи розвитку нейролінгвістики і методи нейролінгвістичних досліджень.
- •Мовні зони: продукування і сприйняття мови. Мовні розлади: типи афазій, дислексія і дисграфія.
- •Мова і мислення: психолінгвістика. Психолінгвівстичний експеримент і психолингвістичні спостереження.
- •Мова і мислення: когнітивна лінгвістика. Концепт, концептуалізація vs. Категоризація.
- •Метод концептуального аналізу. Концептуальна і мовна картини світу. Гіпотеза Сепіра-Ворфа.
- •Методи лінгвістичних досліджень.
Питання для підсумкового семестрового контролю (екзамену) зі Вступу до мовознавства Викладач: Рогоза о. Б.
Мова – об’єкт лінгвістичної теорії. Мовознавство як наука: теорія і застосування.
Об'єкт мовознавства – це мова в усіх її проявах, властивостях та функцій, будові, функціонуванні та в історичному розвитку.
Мовознавство, або лінгвістика – це наука про природну людську мову, її структуру, функціонування та розвиток.
Розрізняють:
Загальне мовознавство – вивчає загальні особливості мови: суть та природа, походження та розвиток тощо. Воно вивчає також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу.
У межах загального мовознавства виділяють зіставне мовознавство – шляхом порівняння мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси.
Часткове або конкретне мовознавство – вивчає окремі мови (наприклад: українську, англійську, російську) або групу споріднених мов (германські, романські)
Прикладне мовознавство – вивчає застосування теорії на практиці (наприклад: у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу тощо).
Основні та похідні функції мови.
Провідні функції мови:
Комунікативна – спілкування.
Когнітивна – спогади, роздуми, творча діяльність та формування письмового тексту.
Мислеоформлювальна – оформлення думки.
Репрезентативна – позначення світу речей.
Емоційна – вираження почуттів та емоцій.
Експресивна – самовираження, створення образу мовця або автора.
Імпресивна – дія мовлення на адресата.
Другорядні функції мови:
Магічна – обряди, пісні, ритуали
Констатуюча – тлумачення фактів
Питальна – питання
Фатична, - неінформативний обмін інформацією
Метамовна – опис іншої мови.
Мова та інші знакові системи: подібності та відмінності. Комунікація тварин. Невербальна комунікація.
Знак – це матеріальний предмет (явище, подія), що виступає як представник якогось іншого предмета, певної властивості предмета, відношення між предметами й використовується для отримання, зберігання, переробки й передачі повідомлень (інформації, знань).
Типи знаків:
Знаки-індекси пов’язані з позначуваними предметами як дії зі своїми причинами. Знаки-індекси є вмотивованими і виконують пізнавально-прагматичну функцію
Знаки-ікони – представляють відтворення, котрі подібні до позначуваних предметів. Між знаком і об’єктом має бути певна спільна властивість. Приклади: фотографія, муляж апельсина, скульптура, сліди лап тварин, відбитки тощо.
Знаки-символи – знаки, в яких зв’язок між знаком і позначуваним є умовним, а не вмотивованим. Вони виконують комунікативно-прагматичну функцію, адже їх використовують для передачі абстрактного змісту. Знаки-символи орієнтовані на предмети і матеріальний зміст, а тому виконують репрезентативну функцію.
Знаки-сигнали – знаки, в яких позначення і значення не диференціюються, а становлять єдине ціле. Знаки-сигнали потребують певних дій, реакцій: ракета як знак атаки, дзвінок як знак початку чи закінчення заняття тощо. Знаки-сигнали є штучними та умовними й виконують комунікативно-прагматичну, а також апелятивну функції (звернені до адресата, поведінка якого ними скеровується)
Невербальна комунікація:
Невербальна:
1. Паркінесика (міміка і жести). 2. Світлофор. 3. Гудок заводу. 4. Сирена швидкої допомоги. 5. Живопис. 6. Графіка. 7. Скульптура. 8. Балет. 9. Архітектура. 10. Музика. 11. Мова квітів. 12. Мова барабана. 13. Сильбо (передача інформації свистом).
Звукова:
1. Сигнальні (дзвінки, гудки). 2. Технічні засоби спілкування (звукозапис, телефон, відеотелефон, радіо).
Графічна:
1. Азбука Морзе. 2. Азбука Брайля. 3. Ручна азбука для глухонімих.
Стенографія (наукова символіка).
Спеціалізовані системи сигналізації:
1. Телефонна азбука. 2. Дорожні знаки. 3. Морська сигналізація. 4. Сигналізація прапорцями, ракетами.
Тайнопис (секретні розвідницькі шифри).
Комунікація тварин:
Передача інформації від однієї особини до іншої («мову тварин»). На відміну від людини – закрита вроджена система сигналів (звуків, виразних поз і рухів тіла, запахів), посилаються одним тваринам і адекватно сприймаються іншим. За своїм походженням і механізму дій (зоопрагматіка) способи розрізняються по каналах передачі інформації (оптичні, хімічні, акустичні, тактильні та ін) і ступеня рітуалізаціі.
Рітуалізованние компоненти поведінки – специфічні, генетично фіксовані сигнали (пози, рухи тіла, звуки), що виконуються підкреслено демонстративно (іноді у формі «діалогу»), в певній послідовності у вигляді «ритуалів» («церемоній») з чітким інформативним змістом.