Trabajo individual Kovalchuk A. MLi04-20 (1)
.docxTrabajo individual del curso de la literatura española actual.
6 semestre
Війна прийшла несподівано. Коли здавалося, що все йде своїм черердом, ти був упевнений у завтрашньому дні, будував плани, йшов до цілей маленькими кроками і життя начебто почало налагоджуватися, в один момент все різко зникає. Це відчуття, коли страх намагається подолати тебе, але свідомість ще тут, вона не дає тобі впасти, розум не підкоряється паніці, але все ніби в "астралі". Спочатку нерозуміння того, що відбувається, потім усвідомлення і врешті прихід до тями.
Я прекрасно пам'ятаю той ранок 24-го лютого. На 8 ранку на пари, ми ще з одногрупницею домовилися розбудити один одного телефоном. Але розбудила мене мама о 6 ранку, зі словами: "Вставай і швидко збирай речі", на що я їй відповіла: "Навіщо? У мене ще є час поспати...". Але наступні слова мене ніби з ніг збили: "Війна почалася, я не знаю, скільки в нас є часу". Я ніколи у своєму житті не бачила страх в очах цієї сильної жінки, вона тримала себе в руках заради нас.
Пам'ятаю що ще раніше, до початку, люди говорили про можливий початок війни, але я не вірила, принаймні не хотіла вірити що вони на це підуть. Продовжувала жити своїм життям. А після я зрозуміла що як раніше вже не буде. Ми залишилися в Києві, їхати було нікуди, та й можливості теж. Я вперше побачила своє місто таким голим, тихим. Ця тиша тиснула на мене, я відчула самотність, ніби була до ланцюга прив'язана. Без можливості спокійно вийти на вулицю, побачити друзів, близьких. Було сумно і страшно. Не хотілося звикати до цього, хотілося повернути все на свої місця.
Війна для мене завжди була у фільмах, потім і начебто недалеко, але особливо не торкалася мене. А тут раз, і ти вже чуєш вибухи поруч. Перший, тиша, другий, і знову тиша. Вчишся оцінювати дальність прильотів і наскільки потужно воно зачепило. Розрізняєш види ракет, розбираєшся в політиці, яка тебе ніколи не цікавила, і звикаєш до звуків повітряної тривоги.
Великий урок для себе я винесла, що потрібно цінувати час і не заглядати далеко в майбутнє. Ти не знаєш, що з тобою може статися завтра, сьогодні або в будь-який момент твого життя. Треба не боятися робити помилки, пробувати, падати, вставати і робити ще раз. Не слухати інших, тільки себе. Цінувати тих, хто залишилися з тобою, не дивлячись ні на що. Усвідомила, що щастя навіть у дрібницях. Щастя - це коли встаєш вранці і розумієш, що всі поруч, ти в рідних стінах, що зараз ти вип'єш чашку розчинної кави, скоро почнеться улюблена робота, і вдома бігає кіт по п'ятах за тобою.
За весь цей період я досить "відфільтрувала" своє коло спілкування. Зрозуміла хто є хто, оскільки люди показали своє справжнє "Я". Людей було відпускати тяжко, особливо якщо ти до них прив'язався, але з часом стає легше. Зізнаюся, так довго з сім'єю я час ще не проводила, було складно, були конфлікти, але я їх розумію, ми просто були не готові до цього, хоча б морально. Коли після нескінченної рутини дня ви звикли бачитися тільки вечорами за вечерею, а тут уже проводите разом 24/7, зрозуміло, що перший час не зможете знайти собі місця в цій метушні, і звикнути до цього так швидко, як хотілося б. Я людина, яка легко піддається своїм відчуттям і емоціям. Вважаю мінусом, що сприймаю все близько до серця, багато думаю, і тому не люблю залишатися із собою наодинці. Раніше я часто бачилася з уже старими друзями, ходила на роботу, спілкувалася з людьми. А потім усе різко перевернулося з ніг на голову. Приходить усвідомлення, що всі поїхали, ти не знаєш, коли побачиш їх, і доводиться бути самій. Я не могла зайняти себе чимось, пішла в себе, мені було морально погано, мені не хотілося нічого. Але я вчасно зайнялася собою і начебто вийшла з цього стану. Сподіваюся.
Вважаю мінусом, що сприймаю все близько до серця, багато думаю, і тому не люблю залишатися із собою наодинці. Вважаю мінусом, що сприймаю все близько до серця, багато думаю, і тому не люблю залишатися із собою наодинці. Раніше я часто бачилася з уже старими друзями, ходила на роботу, спілкувалася з людьми. А потім усе різко перевернулося з ніг на голову. Приходить усвідомлення, що всі поїхали, ти не знаєш, коли побачиш їх, і доводиться бути самій. Я не могла зайняти себе чимось, пішла в себе, мені було морально погано, мені не хотілося нічого. Але я вчасно зайнялася собою і начебто вийшла з цього стану. Сподіваюся. Чесно, важко говорити в чому сенс життя. Але найімовірніше це і є саме життя. Це наше існування, все, що туди входить і оточує нас. Сенс буття в любові, у прийнятті себе, у пізнанні цього світу і насолоді ним.
Освіта для мене завжди була цікавою, я не заучувала все підряд, а обирала найближчі мені за духом предмети/теми і вивчала це з великим задоволенням. Вона є невід'ємною частиною кожної частинки наук, наших днів і людей. Усе це дає нам знання і розуміння тих чи інших аспектів життя. Навчання супроводжує нас протягом усього життя. З самого раннього дитинства ми вчимося чогось, пізнаємо цей світ. Що більше людина вчиться, тренує свій розум, то легше їй дається пізнання нового. За допомогою цього, ми отримуємо різні навички, вчимося жити, будувати взаємовідносини, слухати і чути один одного, розуміти себе, відповідати за свої слова і вчинки. Що є не менш важливим показником нормальної людини. Також без усіх цих набутих знань, ми б не змогли вивчати літературу. Читати напевно моє одне з улюблених занять. Я читаю в дорозі, вдома, під час перерви і коли це можливо. Війна дала мені зрозуміти, що література відкриває вікно в минуле, даючи змогу побачити, як жили наші пращури та інші люди, як країна, в якій ми живемо, стала тим, чим вона є сьогодні. Література також може дозволити поглянути на помилки, яких припустилися їхні попередники, та уникнути їх у майбутньому. Сучасна література дає читачам уявлення про сучасну політику та життя людей у різних країнах. Література допомагає читачам зрозуміти стан людини і те, що робить її тією, хто вона є. Читаючи, люди переносяться у свій власний світ зі своїми думками, де вони можуть розвинути свої власні ідеї щодо основних людських емоцій, без збентеження і без втручання інших. За що я і люблю цю справу.
Курс з літератури, який я проходила в цьому семестрі в університеті, справив на мене приємні враження. Не дивлячись на те, що я прихильниця сучасної літератури, та яка була дана нам, виявилася досить цікавою. Але не боюся зізнатися, що психологічні "перерви" були неймовірно корисними, вони допомогли мені знайти способи для самоконтролю і самопізнання. Я залишилася задоволена тим, що обрала цей предмет для вивчення. І попри те, що в мене виникали труднощі зі сприйняттям деяких творів, поміркувати й замислитися над їхнім змістом було непогано для того, щоб відволікти себе від усього, що відбувається навколо.
Щодо вибору професії, звісно, я сумнівалася неодноразово, думала, що обрала не ту мову для вивчення або не ту спеціальність, але з початком війни я зрозуміла, що це сильна зброя для боротьби зі злом у цифровому світі. Мова це сильна зброя, особливо коли усвідомлення прийшло не всім населенням нашої планети. Універсальний спосіб допомоги нашій країні, якщо ти не на фронті, це говорити. Говорити і писати потрібно голосно, скрізь і завжди. Тільки так я до кінця зрозуміла наскільки важливу гілку я обрала для себе.
Література якоюсь мірою стала порятунком для мене, я написала свій перший і сподіваюся не останній вірш. У якому я передала весь свій біль про те, що відбувається. Я виступила з ним на благодійному вечорі, мені говорили багато компліментів і хвалили за написану роботу.
«Вони не зустріли літа»
Вони не зустріли літа
Хтось не відчує перше кохання
Не горюватиме після розставання
Більше не буде радіти зранку,
співу птахів і чарівному світанку Та боятися грози; на відміну мене
Їхнє дитинство згубило окрас Після пострілу або ракети підчас
А вони ж мріяли, хотіли бути трохи дорослішими
Однак не встигли, за них усе рішили
Ті кляті супостати божевільні
Хотілось би мені, показати їм бодай Який гарний влітку небокрай Як пахнуть барвисті тії квіти Що наповнені красою України
Але болить душа моя Що зустріли літа не вони, а я
Для себе я винесла тільки один урок, потрібно цінувати життя, у всіх його перевагах і недоліках, цінувати близьких тобі людей. Я дуже чекаю нашої перемоги і коли моя батьківщина розквітне новими фарбами. Слава Україні!