7. Конститутивні риси мови. Відмінності природної мови від інших знакових систем.

Відмінність природної мови від інших знакових систем за Фердинандом де Соссюром (в любой непонятной ситуации – Фердинанд де Соссюр. Фердинанд де Соссюр – залог вашего успеха на этом блядском зачете, удалите потом это, пожалуйста):

• В знаку розрізняються дві сторони:

• Позначуване – значення;

• Позначувальне – вираження;

Конститутивні риси мови за Чaрльзом Хоккетом:

• Довільність – передбачає відсутність органічного, внутрішнього зв'язку між предметом і його позначенням.

• Структурна подвійність (подвійне членування) – одиниці мови поділяться на незначущі (фонеми) и значущі (слова, речення).

• Відкритість (продуктивність) – мова постійно поповнюється новими знаками (наприклад, словами), людина постійно будує нові речення, яких ніколи раніше не будувала.

• Дискретність – здатність передавати інформацію, яка не має відношення до моменту і місця мовлення.

8. Мовні знаки. Підходи до їх вивчення. Риси знаків.

Підходи до вивчення мовних знаків або три основні аспекти семіотики (відповідно до концепції знакової ситуації Ч. Морріса):

• Семантика – вивчає закономірності побудови знакових систем, тобто співвідношення знаків один з одним;

• Синтактика – вивчає відношення між знаком та його смислом;

• Прагматика – вивчає відношення знаків з їх відправниками, одержувачами та контекстом знакової діяльності.

Риси знаків:

• Матеріальність;

• Позначає щось, що перебуває поза ним;

• Умовність – не пов’язаний з позначеним предметом природним або причинним зв’язком;

• Інформативність;

• Системність – знак отримує своє значення лише за умови входження до певної знакової системи);

• Знак складається з позначувального та плану змісту;

• Асиметричність знаку – одиниця плану вираження – декілька одиниць плану змісту і навпаки.

9. Ієрархічна будова мови. Основні й проміжні рівні мови та їх емічні одиниці. Системні відношення в мові: парадигматичні і синтагматичні відношення.

Мова складається з мовних одиниць. Сукупність однотипних одиниць утворює мовний рівень, або рівень мови.

Ієрархічна будова мови.

Виділяють такі основні рівні мови:

• Фонологічний – емічною одиницею якого є фонема, а наука, яка займається вивченням – фонологія.

• Морфологічний – емічна одиниця – морфема, наука, що вивчає – морфологія.

• Лексико-семантичний – емічна одиниця – лексема, наука, що вивчає – лексикологія.

•  Синтаксичний – емічна одиниця – речення, наука, що вивчає – синтаксис.

Проміжними рівнями мови є:

• Морфонологічний  – розділ мовознавства, що вивчає фонологічну структуру морфем: (/б/→[б]баба,[б′]бійка,[б_о]була)

• Словотвірний

• Фразеологічний рівні

Особливістю проміжних рівнів є те, що їх одиниці мають подвійний характер: вони утворюються в одному рівні, а функціонують, як одиниці іншого рівня.

Одиниці мови пов’язані між собою різними типами відношень. Основні види:

• Парадигматичні – об’єднують одиниці мови в групи, тобто парадигми (наприклад, синонімічний ряд; частини мови; тверді, м’які приголосні). 

• Парадигма – це ряд протиставлених мовних одиниць, кожна з яких визначається відношенням до інших; об’єднання мовних одиниць у певні класи (тверді, м’які приголосні; довгі та короткі голосні).

• Синтагматичні відношення – виникають між послідовно розташованими одиницями мови в їхньому сполученні одна з одною в мовленнєвому ланцюжку; це здатність мовних одиниць поєднуватись. Ці відношення називають ще лінійними або горизонтальними..

Якщо парадигматичні та синтагматичні відношення охоплюють одиниці одного рівня, то ієрархічні відношення – різних рівнів.