- •Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
- •Мовознавство як частина філології. Мовознавство загальне, часткове (конкретне) і прикладне.
- •Розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Міждисциплінарні напрями мовознавства.
- •Мова як об’єкт лінгвістичної теорії. Традиційні лінгвістичні парадигми.
- •Мова і мозок людини. Обробка мовної інформації. Мова і мислення. Знання мови і знання про мову.
- •Провідні і другорядні функції мови. Універсальні властивості мови.
- •Семіотика і лінгвосеміотика. Специфіка мови як знакової системи. Природні і штучні знакові системи. Типи знаків.
- •Конститутивні риси мови. Відмінності природної мови від інших знакових систем.
- •Мовні знаки. Підходи до їх вивчення. Риси знаків.
- •Ієрархічна будова мови. Основні й проміжні рівні мови та їх емічні одиниці. Системні відношення в мові: парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •Лінгвістичні антиномії. Мова і мовлення. Синхронія і діахронія.
- •Фонетика як галузь мовознавства та її розділи. Акустика мовлення і фізіологія мовлення.
- •Структура мовленнєвого апарату. Активні та пасивні органи мовлення. Фази артикуляції. Артикуляційна база мови.
- •Принципи класифікації звуків мови. Класифікація голосних.
- •Класифікація приголосних. Додаткова артикуляція приголосних.
- •Фонологія та об’єкт її вивчення. Фонема, її основні функції й ознаки. Фонематичні опозиції. Інваріант фонеми та її алофони.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Принципи членування мовленнєвого потоку. Сегментні ланки мовленнєвого ланцюга та суперсегментні явища.
- •Склад, види складів.
- •Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.
- •Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Об’єкт граматики.
- •Граматичний устрій мови. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматична форма і граматичне значення.
- •Типи граматичних значень. Способи і своєрідність їх виявлення у різних мовах світу.
- •Морфема як мінімальна значеннєва мовна одиниця. Типи морфем.
- •Морфологічна будова слова. Основні способи словотворення.
- •Граматична категорія. Типи і види граматичних категорій.
- •Питання частиномовної приналежності слів.
- •Синтаксичні зв’язки слів. Типи і види синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення і речення. Основні ознаки речення. Структура речень. Типи речень.
- •Лексикологія як галузь мовознавства та її розділи. Об’єкт лексикології.
- •Поняття словесного знака. Структура словесного знака (план вираження і план змісту).
- •Характерні риси слова. Проблеми визначення меж слова у різних мовах. Лексема, її відмінності від словоформи.
- •Лексичне, словотворче та граматичне значення слова. Структура лексичного значення словесного знака (семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти).
- •Моносемія. Полісемія. Омонімія. Пряме та переносне значення слова. Метафора. Метонімія.
- •Мотивація слова (зображальна, описова). Відмінності між мотивацією і значенням слова; мотивацією і етимологією.
- •Лексико-семантична система мови. Парадигматичні відношення: семантичні відношення подібності, полярності, включення, відношення частини і цілого.
- •Шляхи збагачення лексики: морфологічне та семантичне словотворення, запозичення.
- •Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні).
- •Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми.
- •Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення.
- •Основні поняття лексикографії. Типи словників. Лексикографічні ресурси в інтернеті.
Склад, види складів.
Склад складається зі звуків – мінімальних фонетичних одиниць.
Вершина – момент найвищої звучності.
Периферія – складається з ініціалі(наростання звучності до вершини) і фіналі(затухання звучності після вершини).
Склади бувають:
Відкритий неприкритий (V):
і, у, о, англ. eye, ear, are;
Закритий прикритий (CVC):
сад, кіт; англ. hat, top, look;
Відкритий прикритий (CV):
на, те, до; англ. day [dej], know, far;
Закритий неприкритий (VC):
ар, ось, от, ум; англ. is, ice, arm.
Складотворчим звуком є голосний.
Види складів:
Монофтонг – простий голосний звук.
Дифтонг – поєднання складотворних і нескладотворних голосних звуків в одному складі. –
Висхідний дифтонг – звукова сполука із складотворним другим голосним. (фр. [іе] (pied “нога”), [ui] (nuit “ніч”), ісп. [ие] (bиепо “добрий”, nuevo “новий”, pueblo “народ”, puerta “двері”).
Низхідний дифтонг – звукова сполука із складотворним першим голосним. (ісп. [аі] (аіrе “повітря”), [eu] (deuda “борг”).
Трифтонг – три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність. Трифтонги трапляються лише в тих мовах, де є дифтонги. Наприклад: англ. our “наш”, flower “квітка.
Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.
Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.
Виділяють такі словесні наголоси:
Силовий (динамічний або експіраторний) – присутній в український, іспанський, французький, англійський та чеський.
Музичний (тоновий або мелодичний) – характерний для норвезької, швецької, литовської, хорватської, японської тощо.
Кількісний (квантитативний) – присутній лише у новогрецькій мові.
Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:
Вільний – на будь-якому складі в межах слова. (українська, англійська, хорватська тощо)
Рухомий наголос – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (українська мова)
Нерухомий – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (англійська мова)
Постійний (або фіксований) – на певному складі в межах слова. (польська, французька, чеська тощо)
В українській мові наголос вільний, рухомий. Також присутній побічний.
Залежно від значення розрізняють:
Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.
Емфатичний наголос – емоційне виділення сегменту мовлення.
Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі. Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, зустрів давнього друга. Що ви читали | сьогодні вранці? Фразовий наголос – посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.
Побічний наголос – додатковий наголос у багатоскладовому слові. Відносна слабкість головного наголосу слова приводить до виділення побічного наголосу у тому самому слові.
Побічний наголос, як правило, мають складні слова: п'ятиповерховий, перекотиполе, психолінгвістика.
