20. Склад, види складів.

Склад складається зі звуків – мінімальних фонетичних одиниць.

Вершина – момент найвищої звучності.

Периферія – складається з ініціалі(наростання звучності до вершини) і фіналі(затухання звучності після вершини).

Склади бувають:

• Відкритий неприкритий (V):

• і, у, о, англ. eye, ear, are;

• Закритий прикритий (CVC):

• сад, кіт; англ. hat, top, look;

• Відкритий прикритий (CV):

• на, те, до; англ. day [dej], know, far;

• Закритий неприкритий (VC):

• ар, ось, от, ум; англ. is, ice, arm.

Складотворчим звуком є голосний.

Види складів:

• Монофтонг – простий голосний звук.

• Дифтонг – поєднання складотворних і нескладотворних голосних звуків в одному складі. –

• Висхідний дифтонг – звукова сполука із складотворним другим голосним. (фр. [іе] (pied “нога”), [ui] (nuit “ніч”), ісп. [ие] (bиепо “добрий”, nuevo “новий”, pueblo “народ”, puerta “двері”).

• Низхідний дифтонг – звукова сполука із складотворним першим голосним. (ісп. [аі] (аіrе “повітря”), [eu] (deuda “борг”).

• Трифтонг – три голосних, які творять один склад, чим забезпечують свою фонетичну цілісність. Трифтонги трапляються лише в тих мовах, де є дифтонги. Наприклад: англ. our “наш”, flower “квітка.

21. Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.

Наголос – виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Виділяють такі словесні наголоси:

• Силовий (динамічний або експіраторний) – присутній в український, іспанський, французький, англійський та чеський.

• Музичний (тоновий або мелодичний) – характерний для норвезької, швецької, литовської, хорватської, японської тощо.

• Кількісний (квантитативний) – присутній лише у новогрецькій мові.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею співвідноситься наголос, його поділяють на:

• Вільний – на будь-якому складі в межах слова. (українська, англійська, хорватська тощо)

• Рухомий наголос – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (українська мова)

• Нерухомий – залежно від того, чи зберігається наголошений склад в різних формах одного й того ж слова. (англійська мова)

• Постійний (або фіксований) – на певному складі в межах слова. (польська, французька, чеська тощо)

В українській мові наголос вільний, рухомий. Також присутній побічний.

Залежно від значення розрізняють:

• Логічний наголос – особливе виділення якогось слова чи кількох у реченні.

• Емфатичний наголос – емоційне виділення сегменту мовлення.

Фразовий наголос – виділення певного слова у фразі. Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, зустрів давнього друга. Що ви читали | сьогодні вранці? Фразовий наголос – посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.

Побічний наголос – додатковий наголос у багатоскладовому слові. Відносна слабкість головного наголосу слова приводить до виділення побічного наголосу у тому самому слові.

Побічний наголос, як правило, мають складні слова: п'ятиповерховий, перекотиполе, психолінгвістика.