- •Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
- •Мовознавство як частина філології. Мовознавство загальне, часткове (конкретне) і прикладне.
- •Розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Міждисциплінарні напрями мовознавства.
- •Мова як об’єкт лінгвістичної теорії. Традиційні лінгвістичні парадигми.
- •Мова і мозок людини. Обробка мовної інформації. Мова і мислення. Знання мови і знання про мову.
- •Провідні і другорядні функції мови. Універсальні властивості мови.
- •Семіотика і лінгвосеміотика. Специфіка мови як знакової системи. Природні і штучні знакові системи. Типи знаків.
- •Конститутивні риси мови. Відмінності природної мови від інших знакових систем.
- •Мовні знаки. Підходи до їх вивчення. Риси знаків.
- •Ієрархічна будова мови. Основні й проміжні рівні мови та їх емічні одиниці. Системні відношення в мові: парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •Лінгвістичні антиномії. Мова і мовлення. Синхронія і діахронія.
- •Фонетика як галузь мовознавства та її розділи. Акустика мовлення і фізіологія мовлення.
- •Структура мовленнєвого апарату. Активні та пасивні органи мовлення. Фази артикуляції. Артикуляційна база мови.
- •Принципи класифікації звуків мови. Класифікація голосних.
- •Класифікація приголосних. Додаткова артикуляція приголосних.
- •Фонологія та об’єкт її вивчення. Фонема, її основні функції й ознаки. Фонематичні опозиції. Інваріант фонеми та її алофони.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Принципи членування мовленнєвого потоку. Сегментні ланки мовленнєвого ланцюга та суперсегментні явища.
- •Склад, види складів.
- •Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.
- •Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Об’єкт граматики.
- •Граматичний устрій мови. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматична форма і граматичне значення.
- •Типи граматичних значень. Способи і своєрідність їх виявлення у різних мовах світу.
- •Морфема як мінімальна значеннєва мовна одиниця. Типи морфем.
- •Морфологічна будова слова. Основні способи словотворення.
- •Граматична категорія. Типи і види граматичних категорій.
- •Питання частиномовної приналежності слів.
- •Синтаксичні зв’язки слів. Типи і види синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення і речення. Основні ознаки речення. Структура речень. Типи речень.
- •Лексикологія як галузь мовознавства та її розділи. Об’єкт лексикології.
- •Поняття словесного знака. Структура словесного знака (план вираження і план змісту).
- •Характерні риси слова. Проблеми визначення меж слова у різних мовах. Лексема, її відмінності від словоформи.
- •Лексичне, словотворче та граматичне значення слова. Структура лексичного значення словесного знака (семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти).
- •Моносемія. Полісемія. Омонімія. Пряме та переносне значення слова. Метафора. Метонімія.
- •Мотивація слова (зображальна, описова). Відмінності між мотивацією і значенням слова; мотивацією і етимологією.
- •Лексико-семантична система мови. Парадигматичні відношення: семантичні відношення подібності, полярності, включення, відношення частини і цілого.
- •Шляхи збагачення лексики: морфологічне та семантичне словотворення, запозичення.
- •Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні).
- •Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми.
- •Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення.
- •Основні поняття лексикографії. Типи словників. Лексикографічні ресурси в інтернеті.
Мова і мозок людини. Обробка мовної інформації. Мова і мислення. Знання мови і знання про мову.
Мова і мислення виникли одночасно в процесі розвитку пізнавальної діяльності людини і становлять єдність. Це виявляється в тому, що мова можлива тільки в єдності з мисленням. Без неї не може бути оформлена, закріплена й збережена думка.
Проте ці поняття не є тотожними. Метою мислення є:
Отримання нових знань
Систематизація отриманих знань
Метою мови:
Виконувати пізнавальну діяльність
Оформлення думки
Закріплення знань
Варто зауважити, що елементи мислення (поняття, судження) – це абстрактні поняття.
Мова – явище матеріальне. Вона втілюється у матеріальних елементах – звуках.
Провідні і другорядні функції мови. Універсальні властивості мови.
Універсальні властивості мови:
В усіх мовах існують голосні і приголосні звуки.
В усіх мовах мінімальною комунікативною одиницею є речення (тобто усі люди говорять реченнями).
В усіх мовах є власні назви.
Якщо в мові існує відмінювання за граматичним родом, то обов’язково існує відмінювання за числом.
Провідні функції мови:
Комунікативна – спілкування.
Когнітивна – спогади, роздуми, творча діяльність та формування письмового тексту.
Мислеоформлювальна – оформлення думки.
Репрезентативна – позначення світу речей.
Емоційна – вираження почуттів та емоцій.
Експресивна – самовираження, створення образу мовця або автора.
Імпресивна – дія мовлення на адресата.
Другорядні функції мови:
Магічна – обряди, пісні, ритуали
Констатуюча – тлумачення фактів
Питальна – питання
Фатична, - неінформативний обмін інформацією
Метамовна – опис іншої мови.
Семіотика і лінгвосеміотика. Специфіка мови як знакової системи. Природні і штучні знакові системи. Типи знаків.
Семіотика – наука, що вивчає різні системи знаків.
Лінгвосеміотика – наука, що вивчає знаковий склад мови.
Мова є однією зі знакових систем, бо будь-який знак іншої системи можна передати словом чи якимось іншим мовним виразом.
Специфіка мови як знакової системи:
Мова виникає природним шляхом.
Мова є універсальним засобом спілкування.
Мова є поліфункціональною знаковою системою.
Мова багаторівнева і складна ієрархічна система.
Знакові системи:
Природні – в яких є елементи природної мови: слова, вислови, жести, міміка, рухи тіла. Мають високий ступінь варіативності та національну специфіку, динаміки розвитку, репрезентують різні рівні комунікації.
Штучні – використовують сконструйовані або взяті з різних галузей знань символи, формули, ноти, графи, знаки на позначення зв'язків між елементами. Вони створені на забезпечення певної комунікації на міжнародному рівні, тому позбавлені національної специфіки.
Типи знаків:
Знаки-індекси (або знаки-прикмети і знаки-симптоми) – пов'язані з позначуваними предметами, як дії зі своїми причинами (наприклад: дим як знак вогню, низькі чорні хмари як знак дощу)
Знаки-ікони (або знаки-копії) – відтворення, репродукції, подібні на позначувані предмети. До них належать сліди лап тварин, фотографії, зліпки, відбитки тощо.
Знаки-символи – використовують для передачі абстрактного змісту. Вони характеризуються відсутністю природного зв'язку з позначуваними об'єктами (наприклад: тризуб і синьо-жовтий прапор як символ України, голуб як символ миру, маска як символ театру).
Знаки-сигнали – потребують певних дій, реакцій. Вони завжди прив'язані до ситуації. Таким знаком може бути: звук сирени як знак повітряної тривоги, свисток як знак дозволу ввести м'яч у гру, дзвінок як знак початку чи закінчення заняття тощо.
З погляду фізичної природи знаки поділяють на 5 видів:
- Акустичні (слухові, вокально-інструментальні);
- Оптичні (зорові);
- Дотикові (брайлівський алфавіт для сліпих);
- Нюхові;
- Cмакові;
