
- •Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
- •Мовознавство як частина філології. Мовознавство загальне, часткове (конкретне) і прикладне.
- •Розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Міждисциплінарні напрями мовознавства.
- •Мова як об’єкт лінгвістичної теорії. Традиційні лінгвістичні парадигми.
- •Мова і мозок людини. Обробка мовної інформації. Мова і мислення. Знання мови і знання про мову.
- •Провідні і другорядні функції мови. Універсальні властивості мови.
- •Семіотика і лінгвосеміотика. Специфіка мови як знакової системи. Природні і штучні знакові системи. Типи знаків.
- •Конститутивні риси мови. Відмінності природної мови від інших знакових систем.
- •Мовні знаки. Підходи до їх вивчення. Риси знаків.
- •Ієрархічна будова мови. Основні й проміжні рівні мови та їх емічні одиниці. Системні відношення в мові: парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •Лінгвістичні антиномії. Мова і мовлення. Синхронія і діахронія.
- •Фонетика як галузь мовознавства та її розділи. Акустика мовлення і фізіологія мовлення.
- •Структура мовленнєвого апарату. Активні та пасивні органи мовлення. Фази артикуляції. Артикуляційна база мови.
- •Принципи класифікації звуків мови. Класифікація голосних.
- •Класифікація приголосних. Додаткова артикуляція приголосних.
- •Фонологія та об’єкт її вивчення. Фонема, її основні функції й ознаки. Фонематичні опозиції. Інваріант фонеми та її алофони.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Принципи членування мовленнєвого потоку. Сегментні ланки мовленнєвого ланцюга та суперсегментні явища.
- •Склад, види складів.
- •Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.
- •Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Об’єкт граматики.
- •Граматичний устрій мови. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматична форма і граматичне значення.
- •Типи граматичних значень. Способи і своєрідність їх виявлення у різних мовах світу.
- •Морфема як мінімальна значеннєва мовна одиниця. Типи морфем.
- •Морфологічна будова слова. Основні способи словотворення.
- •Граматична категорія. Типи і види граматичних категорій.
- •Питання частиномовної приналежності слів.
- •Синтаксичні зв’язки слів. Типи і види синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення і речення. Основні ознаки речення. Структура речень. Типи речень.
- •Лексикологія як галузь мовознавства та її розділи. Об’єкт лексикології.
- •Поняття словесного знака. Структура словесного знака (план вираження і план змісту).
- •Характерні риси слова. Проблеми визначення меж слова у різних мовах. Лексема, її відмінності від словоформи.
- •Лексичне, словотворче та граматичне значення слова. Структура лексичного значення словесного знака (семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти).
- •Моносемія. Полісемія. Омонімія. Пряме та переносне значення слова. Метафора. Метонімія.
- •Мотивація слова (зображальна, описова). Відмінності між мотивацією і значенням слова; мотивацією і етимологією.
- •Лексико-семантична система мови. Парадигматичні відношення: семантичні відношення подібності, полярності, включення, відношення частини і цілого.
- •Шляхи збагачення лексики: морфологічне та семантичне словотворення, запозичення.
- •Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні).
- •Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми.
- •Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення.
- •Основні поняття лексикографії. Типи словників. Лексикографічні ресурси в інтернеті.
Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні).
Зміни в лексиці зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами.
Позамовні (позалінгвальні) причини - це зміни в навколишньому світі. Таким чином, мова в своєму словнику віддзеркалює всі суспільні зміни.
Внутрішньомовні – причини зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, уніфікації, системності мовних засобів, варіювання номінацій із різними мотивацією, походженням, завданнями експресивно-емоційної та стилістичної виразності.
Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми.
Висока лексика:
Книжна – лексика, яку використовують передусім у літературно-писемному і піднесеному усному мовленні - науковому й публіцистичному, в ділових документах, в художній літературі.
низька лексика
Розмовно-побутова – виразними експресивно-оцінними позитивними й негативними відтінками значень (пестливі й згрубілі слова): матінка, матуся, донечка, сонечко, близенько, хлопчисько, бурмило, витріщитися; словами, які часто перебувають за межами літературної норми: математика, зубрій, служака, діляга, злигатися, стовбичити, банькатий.
Евфемізми – слова або вислови, які вживають замість заборонених слів. Це переважно нейтральні слова або вирази, що вживаються замість синонімічних слів, які, на думку мовця, є непристойними, грубими або нетактовними. Так, замість умер в українській мові вживають упокоївся, спочив (у Возі), відійшов у вічність; в російській мові - скончался, преставился, отправился к праотцам, отдал Богу душу, приказал долго жить.
Табу – полінезійське слово, яке стосується етнографії: означає заборону на вживання тих чи інших слів, виразів або власних імен через забобони, вірування, з цензурних і етичних міркувань. У сучасних мовах до табу можна віднести тенденцію не говорити прямо про смерть, тяжку хворобу, уникати згадок про «непристойні» предмети тощо.
Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення.
Фразеологія – розділ мовознавства, який досліджує фразеологізми; сукупність фразеологізмів конкретної мови.
Основними завданнями фразеології є з’ясування складу фразеологічної системи, класифікування стійких сполучень слів.
Фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається – лексико-граматична єдність двох і більше компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення..Наприклад: байдики бити (ледарювати); показати, де раки зимують (провчити, покарати).
Фразеологізми об'єднуються в єдину систему одиниць на основі таких типологічних ознак:
семантична цілісність (неподільність) компонентів фразеологізму (значення фразеологічної одиниці не може бути витлумачене на основі значень тих слів, які входять до неї);
стабільність компонентного складу, усталеність порядку слів;
автоматичність відтворення фразеологізму в мовленні;
кількакомпонентний склад
можуть вступати в синонімічні й антонімічні відношення: теревені правити - ляси точити - дурниці молотити; хоч греблю гати - кіт наплакав;
характеризуються образністю.
У реченні фразеологізми завжди виступають одним членом. Найчастіше ними послуговуються у розмовному та художньому стилях мовлення. Вони надають мовленню виразності, влучності та емоційності.