35. Характерні риси слова. Проблеми визначення меж слова у різних мовах. Лексема, її відмінності від словоформи.

Слово – найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань.

Ознаки слова:

• Фонетична оформленість, тобто вираженість звуком або поєднанням звуків;

•  Cемантична валентність, тобто наявність значення (чим слово відрізняється від звуку);

• Недвонаголошеність, тобто неможливість мати більш одного основного словесного наголосу (чим слово відрізняється від словосполучення, у тому числі і фразеологізму);

• Лексико-граматична віднесеність, тобто належність до певного лексико-граматичного розряду, або частини мови (чим слово відрізняється від морфеми);

• Лексична непроникність, тобто неможливість «вставки» всередину слова інших словесних одиниць (чим слово відрізняється, наприклад, від вільних словосполучень, прийменниково-відмінникових конструкцій.

Навіть для однієї мови важко дати визначення слова, яке можна було б застосувати до усіх слів, тому що структура слова в усіх мовах різноманітна.

У лексикології прийнято розрізняти поняття «слово» і «лексема».

• Слово є конкретною одиницею.

• Лексема – слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.

Лексема – це слово в сукупності його форм і можливих значень у всіх його вживаннях і реалізаціях. Так, у реченні: «Людина людині друг» – є три слова і дві лексеми, бо слова «людина» і «людині» є формами (варіантами) однієї лексеми.

Лексема може варіюватися і в плані вираження, і в плані змісту.

• Формальними варіантами (варіантами у плані вираження) є, наприклад: співати і співать, сміятися і сміятись, би і б.

• Варіантами в плані змісту є різні значення багатозначного слова, які прийнято називати лексико-семантичними варіантами.

36. Лексичне, словотворче та граматичне значення слова. Структура лексичного значення словесного знака (семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти).

Граматичне значення – абстрактне мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові стандартне вираження.

Лексичне значення – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності, зв'язок певного звучання з певним поняттям, волевиявленням. Лексичне значення є продуктом мисленнєвої діяльності людини.

Словотвірне значення – це семантичне співвідношення між похідним і його твірним, яке проявляється у вигляді різниці між їх лексичними значеннями: комбайн — комбайнер (- той, ідо працює на комбайні, обслуговує комбайн).

Словотвірне значення виражається формантом, який входить до складу похідного слова.

Лексичне значення слова виражається його основою. Лексичне значення індивідуальне. Граматичне значення властиве цілому класу слів.

Словотвірне значення належить усім словам, що мають однаковий словотворчий засіб.

Семантична структура слова.

Cлово є не тільки «ярликом», що позначає окремий предмет, дію чи якість.

Семантична структура слова набагато складніша. Багато слів мають не одне, а декілька значень.

Явище багатозначності слів – широке, і точна «предметна віднесеність» чи найближче значення слова є по суті вибором потрібного значення з низки можливих.

Факт багатозначності слів не вичерпується тільки явищем полісемії слова. Найбільш істотним є те, що поряд з прямим «референтним» («денотативним») значенням слова ще є «асоціативне» значення. Таким чином, слово стає центром для цілої сітки образів, які мовець чи слухач затримує, щоб вибрати потрібне значення.

В семантиці знакових систем розрізняють значення знаку (денотат – те, що даний знак позначає в конкретній знаковій ситуації) і його сенс (десигнат, концепт, інформація, яку знак несе про той, що позначається.

Прагматика пов'язана з вивченням категорії корисності, цінності, зрозумілості знаку, а також з дослідженням семантичної інформації, де істотну роль грає питання про оцінку інформації, витягуваної даним адресатом з тексту. Одне з важливих досягнень семіотики. — встановлення принципової несводімості семантики до синтаксису.