30. Питання частиномовної приналежності слів.

Частини мови – великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.

Повнозначні частини мови:

• Іменник

• Прикметник

• Дієслово

• Прислівник

• Числівник

• Займенник

До службових частин мови належать прийменники (в деяких мовах їм відповідають післяйменники), артиклі, частки і сполучники, модальні слова, вигуки.

Критерії частиномовної приналежності слів:

• Семантичний критерій – критерій, який передбачає віднесення до однієї частини мови слів із спільним загальним граматичним значенням, як, наприклад, предметність, дія, якість тощо. Так, зокрема, слова зі значенням предметності утворюють клас іменників, хоча до такого класу, як іменники, в українській мові належать слова, які позначають предмет (стіл, книжка), якість (краса, сила), дію (ходіння, крик), кількість (сотня, тисяча) та ін., але більшість непохідних іменників позначає саме предмети. Щоб пояснити це явище, потрібно виходити з того, що мова не тільки відображає дійсність, а й інтерпретує її.

• Формально-граматичний (морфологічний) критерій – критерій, за яким до уваги береться своєрідність змінювання слів, тобто інвентар їх форм і парадигм, які є виразниками певних морфологічних категорій. Так, наприклад, іменники змінюються за відмінками і числами, дієслова - за особами і часами, прислівники не змінюються. Форми слова репрезентують морфологічні категорії частин мови. Кожна частина мови характеризується особливою системою граматичних категорій. Так, в українській мові іменнику властиві категорії роду, числа й відмінка, прикметнику - категорії ступеня порівняння (для якісних прикметників) роду, числа та відмінка, дієслову - категорії способу, часу, особи, стану, виду тощо.

• Синтаксичний критерій – критерій, за яким до однієї частини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в однакових синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні функції (йдеться головним чином про первинні синтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якою розрізняють іменник і дієслово в українській мові, є здатність бути головним компонентом атрибутивної.

• Словотвірний критерій – критерій, за яким для кожної частини мови виділяють властивий тільки їй набір словотвірних моделей та інвентар словотвірних засобів. В українській мові можна назвати ряд словотвірних афіксів, наявність яких засвідчує належність слова до групи іменників: -тель, -ник, -щик, -ар тощо. В англійській мові іменниковими є суфікси -ship (friendship "дружба", kinship, relationship "споріднений"), -ment (movement "pyx", nourishment "харчування", statement "висловлювання, твердження") та ін.

31. Синтаксичні зв’язки слів. Типи і види синтаксичних зв’язків.

Синтаксис – розділ граматики, що вивчає будову речень і словосполучень та способи поєднання в них слів, а також правила творення й функціонування речень і словосполучень..

Типи синтаксичного зв’язку слів:

• Узгодження – граматичні значення стрижневого слова повторюються в залежному слові.Напр: В англ.. узгодження рідкісне,хіба що в вказівних займенниках та іменниках: this book;

• Керування – одні граматичні значення стрижневого слова викликають у залежному слові інші, але конкретно виражені граматичні значення, тобто форма залежного слова повністю зумовлюється стрижневим словом. Напр:читаю книжку.

• Кординація – взаємна супідрядність підмета і присудка, їх взаємна узгодженість. Підмет і присудок формально уподібнюються один одному.Напр:у роді та числі:соловейко щебетав.

• Прилягання – зв'язок між словами в словосполученні, який виражається позиційно або інтонаційно. Прилягають до стрижневого слова незмінні слова(присл, дієприслівники). Для англ..мови це найпоширеніший зв'язок. Напр.:wonderful song – чудова пісня. – позиційне прилягання.

• Тяжіння – узгодження предикативного означення з підметом. Означає яким є предмет, виражений присудком у момент здійснення позначуваної присудком дії.Напр:батько повернувся задоволений.

• Інкорпорація– поєднання слів-коренів, сукупність яких оформляється службовими елементами.

• Замикання– синтаксична побудова, яка вимагає дистантного розташування найтісніше пов’язаних слів. Наявна у нім.мові.

• Ізафет – атрибутивне словосполучення, яке складається з двох іменників, перший з яких є означенням, але показник зв’язку знаходиться у другому слові. Ізафет характерний для тюркських мов. Трохи інший різновид ізафету спостерігається в іранських та арабських мовах.