25. Граматична форма і граматичне значення.

Граматичне значення – абстрактне значення, яке характерне групам слів і має регулярне формальне вираження.

Весна, літо, парк - значення ознаки;

Йти, летіти, співати, їсти - значення процесуальності;

Дороги, книжки, стола, вікна, олії, бензину - значення родового відмінка;

Читав, думала, кричало, любили - значення минулого часу і т.д

Ще можна назвати граматичні значення роду, числа, особи, предикативності, суб'єкта, об'єкта та ін.

Граматичне значення відрізняється від лексичного:

• Відношенням до слова і будови мови.

Воно є обов'язковим (не можна вжити слово, не використавши притаманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка тощо). Оскільки граматичне значення характерне для багатьох слів, конструкцій тощо, то воно е значно частотнішим від лексичного.

• Характером узагальнення.

Якщо лексичне значення пов'язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то граматичне значення - з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх лексичного значення..

• Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.

Якщо лексичне значення співвідноситься з об'єктивною дійсністю, то граматичне значення може не співвідноситися з позамовним референтом. Чому, наприклад, ліс чоловічого роду, а діброва, яка е тим же лісом, жіночого роду, обґрунтувати позамовними фактами неможливо.

• Способом вираження.

Граматичне значення має регулярне (стандартне) вираження. Про наявність граматичного значення в мові можна говорити лише в тому випадку, коли воно формально виражене в мові.

26. Типи граматичних значень. Способи і своєрідність їх виявлення у різних мовах світу.

Граматичні значення бувають трьох типів:

• Дериваційні значення – це незмінні, постійні показники слова, що дають йому певну граматичну класифікацію. Так, значення роду іменників, виду дієслів, перехідності, зворотності є дериваційними.

• Реляційні значення – є змінними. Вони видозмінюються від однієї словоформи до іншої. Реляційні значення використовуються мовою для зв'язку слів у реченні. До них належать значення роду прикметників, значення відмінків, значення особи та ін.

• Модальні значення – виражають відношення людини до висловленої думки і до об'єктивного світу - ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевиявлення тощо.

27. Морфема як мінімальна значеннєва мовна одиниця. Типи морфем.

Морфема – найменша значуща одиниця мови, виражена однією фонемою чи їх сполученням.

• Корінь – сегментна частина, що є спільною для всіх споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового (лексичного) значення.

• Афікси (дериваційні, реляційні) – службова морфема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і словотвірне значення.

• Мають лексико-граматичне, тобто дериваційне (руч-к-a, виручити)

• Граматичне, реляційне значення (рука, руки, рукою).

Види афіксів:

• Флексія (або закінчення) – змінний афікс, що стоїть у кінці слова і виражає синтаксичні відношення між словами у словосполученні й реченні. Наприклад: село.

• Суфікc – афікс, що стоїть між коренем слова і закінченням: баб-уся.

• Постфікс – афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів належать суфікси і флексії.

• Префікс – афікс, який стоїть перед коренем. Наприклад: ви-їхати, un-known.

• Інтерфікс – афікс, що стоїть між двома коренями і служить для зв'язку цих коренів у одному складному слові. Наприклад: земл-е-мір.

• Інфікс – афікс, вставлений у середину кореня. Наприклад: лат. pigment-um – фарба (корінь pig-).

• Трансфікс – перерваний афікс, вставлений у перерваний корінь. Трансфікси наявні в арабській мові: bank – банк – bunuk – банки (трансфікси а, и-и).

• Конфікс (або циркумфікс) – перерваний афікс, який охоплює з двох боків корінь. Як приклад такої морфеми можна назвати нім. ge-t, ge-en.