
- •Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
- •Мовознавство як частина філології. Мовознавство загальне, часткове (конкретне) і прикладне.
- •Розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Міждисциплінарні напрями мовознавства.
- •Мова як об’єкт лінгвістичної теорії. Традиційні лінгвістичні парадигми.
- •Мова і мозок людини. Обробка мовної інформації. Мова і мислення. Знання мови і знання про мову.
- •Провідні і другорядні функції мови. Універсальні властивості мови.
- •Семіотика і лінгвосеміотика. Специфіка мови як знакової системи. Природні і штучні знакові системи. Типи знаків.
- •Конститутивні риси мови. Відмінності природної мови від інших знакових систем.
- •Мовні знаки. Підходи до їх вивчення. Риси знаків.
- •Ієрархічна будова мови. Основні й проміжні рівні мови та їх емічні одиниці. Системні відношення в мові: парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •Лінгвістичні антиномії. Мова і мовлення. Синхронія і діахронія.
- •Фонетика як галузь мовознавства та її розділи. Акустика мовлення і фізіологія мовлення.
- •Структура мовленнєвого апарату. Активні та пасивні органи мовлення. Фази артикуляції. Артикуляційна база мови.
- •Принципи класифікації звуків мови. Класифікація голосних.
- •Класифікація приголосних. Додаткова артикуляція приголосних.
- •Фонологія та об’єкт її вивчення. Фонема, її основні функції й ознаки. Фонематичні опозиції. Інваріант фонеми та її алофони.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Принципи членування мовленнєвого потоку. Сегментні ланки мовленнєвого ланцюга та суперсегментні явища.
- •Склад, види складів.
- •Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.
- •Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Об’єкт граматики.
- •Граматичний устрій мови. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматична форма і граматичне значення.
- •Типи граматичних значень. Способи і своєрідність їх виявлення у різних мовах світу.
- •Морфема як мінімальна значеннєва мовна одиниця. Типи морфем.
- •Морфологічна будова слова. Основні способи словотворення.
- •Граматична категорія. Типи і види граматичних категорій.
- •Питання частиномовної приналежності слів.
- •Синтаксичні зв’язки слів. Типи і види синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення і речення. Основні ознаки речення. Структура речень. Типи речень.
- •Лексикологія як галузь мовознавства та її розділи. Об’єкт лексикології.
- •Поняття словесного знака. Структура словесного знака (план вираження і план змісту).
- •Характерні риси слова. Проблеми визначення меж слова у різних мовах. Лексема, її відмінності від словоформи.
- •Лексичне, словотворче та граматичне значення слова. Структура лексичного значення словесного знака (семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти).
- •Моносемія. Полісемія. Омонімія. Пряме та переносне значення слова. Метафора. Метонімія.
- •Мотивація слова (зображальна, описова). Відмінності між мотивацією і значенням слова; мотивацією і етимологією.
- •Лексико-семантична система мови. Парадигматичні відношення: семантичні відношення подібності, полярності, включення, відношення частини і цілого.
- •Шляхи збагачення лексики: морфологічне та семантичне словотворення, запозичення.
- •Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні).
- •Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми.
- •Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення.
- •Основні поняття лексикографії. Типи словників. Лексикографічні ресурси в інтернеті.
Інтонація, її функції та компоненти.
Інтонація – рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення.
Інтонація складається з:
Мелодика мовлення – зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).
Інтенсивність – підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).
Пауза – перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту
Темп мовлення – швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе - швидше.
Тембр мовлення – емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо).
Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять єдність.
Інтонація відіграє найважливішу роль у розрізненні й характеристиці фраз.
У фразах розрізняють:
Висхідний – показує, що речення не закінчене.
Низхідний – вказує, що речення закінчене.
У кожній мові інтонація має свої особливості. В англійській мові тон, який виражає запитання, не досягає висоти першого наголошеного складу, а в українській має місце різке підвищення тону.
Інтонація виконує такі функції:
Розрізняє розповідь, запитання чи спонукання.
Розрізняє частини висловлювання за їх смисловою важливістю.
Оформлює висловлювання в єдине ціле.
Одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи.
Виражає конкретні емоції.
Розкриває підтекст висловлювання.
Характеризує мовця та ситуацію спілкування.
Граматика, її розділи. Об’єкт граматики.
Граматика – будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій) та наука, яка вивчає будову мови.
Розділи граматики:
Морфологія – розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень.
Синтаксис – розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення.
Словотвір (або дериватологія) – творення похідних слів за певними зразками та моделями за допомогою афіксації та інших формальних засобів.
Граматичний устрій мови. Основні одиниці граматичної будови мови.
Основні одиниці граматики:
Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова. Морфеми існують тільки в складі слова і є його найменшою частиною.
Слово – найменша смислова одиниця мови, вільно відтворювана в мовленні для побудови висловлювань.
Словосполучення – це синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох і більше повнозначних слів, пов’язаних між собою за змістом і граматично.
Речення – це синтаксична одиниця, яка слугує для формування повідомлення і передачі думки.
Надфразова єдність – відрізок мовлення, що формується з двох і більше речень, об'єднаних за спільністю теми в конструкцію, якій властива певна змістова завершеність і структурна єдність.