
- •Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
- •Мовознавство як частина філології. Мовознавство загальне, часткове (конкретне) і прикладне.
- •Розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Міждисциплінарні напрями мовознавства.
- •Мова як об’єкт лінгвістичної теорії. Традиційні лінгвістичні парадигми.
- •Мова і мозок людини. Обробка мовної інформації. Мова і мислення. Знання мови і знання про мову.
- •Провідні і другорядні функції мови. Універсальні властивості мови.
- •Семіотика і лінгвосеміотика. Специфіка мови як знакової системи. Природні і штучні знакові системи. Типи знаків.
- •Конститутивні риси мови. Відмінності природної мови від інших знакових систем.
- •Мовні знаки. Підходи до їх вивчення. Риси знаків.
- •Ієрархічна будова мови. Основні й проміжні рівні мови та їх емічні одиниці. Системні відношення в мові: парадигматичні і синтагматичні відношення.
- •Лінгвістичні антиномії. Мова і мовлення. Синхронія і діахронія.
- •Фонетика як галузь мовознавства та її розділи. Акустика мовлення і фізіологія мовлення.
- •Структура мовленнєвого апарату. Активні та пасивні органи мовлення. Фази артикуляції. Артикуляційна база мови.
- •Принципи класифікації звуків мови. Класифікація голосних.
- •Класифікація приголосних. Додаткова артикуляція приголосних.
- •Фонологія та об’єкт її вивчення. Фонема, її основні функції й ознаки. Фонематичні опозиції. Інваріант фонеми та її алофони.
- •Взаємодія звуків у мовленнєвому потоці. Комбінаторні фонетичні процеси. Позиційні зміни фонем у потоці мовлення.
- •Принципи членування мовленнєвого потоку. Сегментні ланки мовленнєвого ланцюга та суперсегментні явища.
- •Склад, види складів.
- •Наголос та його види. Словесний наголос. Фразовий наголос. Основний та другорядний наголос.
- •Інтонація, її функції та компоненти.
- •Граматика, її розділи. Об’єкт граматики.
- •Граматичний устрій мови. Основні одиниці граматичної будови мови.
- •Граматична форма і граматичне значення.
- •Типи граматичних значень. Способи і своєрідність їх виявлення у різних мовах світу.
- •Морфема як мінімальна значеннєва мовна одиниця. Типи морфем.
- •Морфологічна будова слова. Основні способи словотворення.
- •Граматична категорія. Типи і види граматичних категорій.
- •Питання частиномовної приналежності слів.
- •Синтаксичні зв’язки слів. Типи і види синтаксичних зв’язків.
- •Словосполучення і речення. Основні ознаки речення. Структура речень. Типи речень.
- •Лексикологія як галузь мовознавства та її розділи. Об’єкт лексикології.
- •Поняття словесного знака. Структура словесного знака (план вираження і план змісту).
- •Характерні риси слова. Проблеми визначення меж слова у різних мовах. Лексема, її відмінності від словоформи.
- •Лексичне, словотворче та граматичне значення слова. Структура лексичного значення словесного знака (семантичний, синтаксичний, прагматичний аспекти).
- •Моносемія. Полісемія. Омонімія. Пряме та переносне значення слова. Метафора. Метонімія.
- •Мотивація слова (зображальна, описова). Відмінності між мотивацією і значенням слова; мотивацією і етимологією.
- •Лексико-семантична система мови. Парадигматичні відношення: семантичні відношення подібності, полярності, включення, відношення частини і цілого.
- •Шляхи збагачення лексики: морфологічне та семантичне словотворення, запозичення.
- •Історичні зміни словникового складу мови (позамовні, внутрішньомовні).
- •Стилістичне розшарування лексики мови: книжна і розмовна лексика. Табу, евфемізми.
- •Фразеологія. Фразеологічна одиниця, її властивості, відмінності від вільного словосполучення.
- •Основні поняття лексикографії. Типи словників. Лексикографічні ресурси в інтернеті.
Питання для підсумкового семестрового контролю (заліку)
Мовознавство як частина філології. Мовознавство загальне, часткове (конкретне) і прикладне.
Мовознавство, або лінгвістика – це наука про природну людську мову, її структуру, функціонування та розвиток.
Розрізняють:
Загальне мовознавство – вивчає загальні особливості мови: суть та природа, походження та розвиток тощо. Воно вивчає також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу.
У межах загального мовознавства виділяють зіставне мовознавство – шляхом порівняння мов виявляє в їх структурі спільні й відмінні риси.
Часткове або конкретне мовознавство – вивчає окремі мови (наприклад: українську, англійську, російську) або групу споріднених мов (германські, романські)
Прикладне мовознавство – вивчає застосування теорії на практиці (наприклад: у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу тощо).
Розділи мовознавства. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Міждисциплінарні напрями мовознавства.
Розділи мовознавства:
Фонетика – вивчає звуковий склад мови.
Фонологія – вивчає структуру звукового складу мови.
Граматика – вивчає будову мови.
Морфологія – вивчає явища, що характеризують граматичну природу слова.
Синтаксис – вивчає словосполучення та речення, їх об'єднання в надфразні одиниці.
Лексикологія – вивчає лексику.
Фразеологія – вивчає лексично неподільні поєднання слів.
Лексикографія – наука про укладання словників
Ономастика – наука про власні назви.
Етимологія – вивчає походження і історію слів.
Семантика – вивчає значення слів.
Зв'язок мовознавства з іншими науками:
Історія – мова є частиною історії та розвитку кожного народу.
Археологія – постачає мовознавству пам’ятки писемності.
Етнографія – через побут народів, мовознавство вивчає стародавні говірки древніх племен.
Соціологія – мова впливає на суспільство.
Психологія – мова відображає психічний склад.
Фізіологія – артикуляція звуків.
Антропологія – походження мови.
Математика – мовознавство використовує математичні методи.
Філософія – дає мовознавство методику, системний підхід до вивчення мов.
Міждисциплінарні напрями мовознавства:
Психолінгвістика – вивчає психологічні та лінгвістичні аспекти мовленнєвої діяльності
людини.
Соціолінгвістика – вивчає вплив соціальних явищ на розвиток, появу та зміну мов.
Комунікативна лінгвістика – вивчає живу природну мову, її зв'язок з знаковою системою мови.
Мова як об’єкт лінгвістичної теорії. Традиційні лінгвістичні парадигми.
Об'єкт мовознавства – це мова в усіх її проявах, властивостях та функцій, будові, функціонуванні та в історичному розвитку.
Традиційні лінгвістичні парадигми (або три погляди на природу мови):
Натуралістичний – пов'язане з ім'ям дослідника Августа Шлейхера. Шлейхер вважав, що мова – природний організм, який народжується, розвивається, старіє і вмирає. Помилковим в концепції є занадто прямолінійне перенесення на мову законів, властивим біологічним організмам.
Психічний – мова – це явище психічне. Гейман Штейнталь вважав, шо мова розвивається на основі законів психології. Він виключав роль мислення в становленні мови, надаючи значення психіці. Таким чином, Штейнталь категорично заперечував участь мислення у розвитку мови.
Мова – явище соціальне. Мова окремої людини залежить від навколишнього середовища і перебуває під впливом мови колективу.