Ковальчук_МЛі04-20_МКР_ВК Психологія сімейних стосунків

1. Сім'я як культурно-історичний феномен - це соціальна інституція, що існує в суспільстві вже протягом історії людства і відображає те, як люди живуть та спілкуються один з одним. Вона варіюється в залежності від культури, традицій і цінностей, і визначається цими чинниками.

2. Сім'я як соціальний інститут - це офіційно признана форма організації людей, яка має свої правила та обов'язки. Це означає, що члени сім'ї мають взаємодіяти між собою, брати на себе спільну відповідальність та дотримуватись певних правил. Сім'я виконує важливі функції, такі як виховання дітей і підтримка емоційних зв'язків між її членами.

етап розвитку сім’ї

задачі сім’ї на цьому етапі

можливі проблеми в сімейних стосунках на цьому етапі

Формування сім'ї

Встановити стійкі та здорові взаємини між партнерами, засновані на взаєморозумінні, довірі та підтримці.

Неспівпадання очікувань та ролей між партнерами.

Ранній розвиток

Встановити здорові комунікаційні зв'язки, виробити спільні правила та цінності, а також розподілити обов'язки і відповідальність в сім'ї.

Конфлікти стосовно розподілу обов'язків і виховання дітей.

Розширення сім'ї

Забезпечення здорового розвитку і добробуту новонароджених дітей та прийняття дітей.

Проблеми адаптації до нових ролей батьків та зміни внутрішньосімейних динамік.

Підлітковий період

Допомогти підліткам у формуванні своєї особистості та ідентичності, а також навчити їх незалежності та вирішенню проблем.

Конфлікти та напруга, пов'язані з ідентичністю, незалежністю та комунікацією.

Зріла сім'я

На цьому етапі є забезпечення підтримки та допомоги дорослим дітям у їхньому самостійному житті, а також збереження емоційного зв'язку з ними.

Проблеми встановлення кордонів та незалежності дорослих дітей, втрата емоційного зв'язку.

Феномен любові з психологічної точки зору є одним з найцікавіших об'єктів вивчення, оскільки він має глибокий вплив на життя людей і формування їхніх відносин. З психологічної перспективи, любов можна розглядати як складний емоційний, когнітивний і поведінковий процес.

Любов є сильним емоційним зв'язком між двома людьми, включаючи пристрасть, прив'язаність і відданість. Вона привносить радість, щастя та емоційне задоволення у життя людей. Цей феномен має глибокі коріння в біологічних, соціальних і психологічних аспектах. З психологічного погляду, любов можна розглядати як процес самореалізації та розвитку особистості. Вона надає можливість для виявлення своїх потреб, цінностей та ідентичності. Любов сприяє зростанню і розвитку особистості, допомагає знайти внутрішню гармонію та задоволення.

Теорії прив'язаності, такі як теорія Боулбі та теорія прив'язаності дорослих, досліджують ролі прив'язаності і довіри у формуванні і підтримці любовних стосунків. Вони вказують на значення емоційної зв'язаності, взаємодії та співпереживання між партнерами. Теорія кохання Штернберґа наголошує на тому, що любов складається з трьох компонентів: інтимності, пристрасті та зобов'язаності. Ця теорія розглядає різні типи любові, такі як романтична, партнерська та дружньо-родинна, і вивчає їхні характеристики та вплив на стосунки. Також важливо розрізняти між здоровими та нездоровими формами любові. Здорова любов характеризується взаємністю, повагою, довірою, співпрацею та здатністю до особистого зростання. Нездорова любов може включати залежність, насильство, контроль, ревнощі та недостатню особисту свободу.

Любов також відіграє важливу роль у соціалізації і формуванні особистості. Відносини в ранному дитинстві з батьками і родичами впливають на розуміння та виявлення любові в подальшому житті. Це формує основу для створення і підтримки здорових міжособистісних відносин. Загалом, феномен любові з психологічної точки зору є складним і багатогранним. Вивчення цього явища допомагає розуміти його природу, фактори, що сприяють формуванню та підтримці відносин, а також сприяє розвитку здорових стосунків та особистісного росту.

Конфліктна репліка

Визначте емоції і потреби

кожного з учасників в цій ситуації

Батько говорить сину (16 років):

«Це марнотратство! Ти витрачаєш гроші абсолютно бездумно! Більше ти особистих грошей не отримаєш»

Емоції: роздратування, обурення.

Потреби: батько може мати потребу в економічній відповідальності сина, а також в бажанні бачити більш розсудливе витрачання грошей.

Мама – дитині (14):

"Ти постійно не прибераєш за собою! Мене дратує те, що ти не можеш елементарно помити за собою чашку "

Емоції: роздратування, незадоволення.

Потреби: мама може мати потребу в чистоті та організації вдома, а також в бажанні бачити, щоб дитина була більш відповідальною і виконувала свої обов'язки.

Мама - дочці (19 років) «Ти ніколи не прислухаєшся до мене, завжди робиш по-своєму»

Емоції: роздратування, незадоволення, можлива образа.

Потреби: мама може мати потребу в увазі, прислуханні та повазі з боку доньки, а також в бажанні бачити більшу спільну згоду і взаєморозуміння.

Батьки - дитині (15 років):

«В тебе не може бути своїх проблем, тому що ми тебе забезпечуємо»

Емоції: нехтування емоційним станом дитини, можлива образа.

Потреби: батьки можуть мати потребу в усвідомленні власної важливості та ролі в житті дитини, а також в бажанні бачити більшу повагу та вдячність з боку дитини.

Мама – дочці (17 років):

"Я прийшла з роботи зморена, а ти досі нічого не приготувала на вечерю"

Емоції: зневага, роздратування, можлива втома.

Потреби: мама може мати потребу в підтримці, співчутті та взаєморозумінні з боку дочки, а також в бажанні бачити більшу допомогу в господарських справах.