1. "La Biblioteca de Babel" є відомим оповіданням аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса.

Основна ідея твору полягає в уявному зображенні величезної бібліотеки, що складається з нескінченної кількості галерей із книжковими полицями. Автор створює вигадане просторове утворення, в якому кожне можливе поєднання літер, слів та текстів існує. Це відображає пошук людини за знанням і безкрайністю у світі літератури.

Історико-культурний контекст твору пов'язаний з часом написання його в 1941 році, коли Борхес активно досліджував теми метафізики, семіотики та філософії мови. Також, це був період, коли було значне розширення доступу до книжок та бібліотек, що могло стати натхненням для створення такого уявного простору бібліотеки.

Стиль Борхеса характеризується використанням метафізичних та філософських концепцій, глибоким відтворенням деталей та простору, та експериментами з літературною формою. Він відноситься до постмодерністської літературної течії, яка прагне досліджувати і під сумнів ставити загальноприйняті літературні норми та конвенції.

Оповідання "La Biblioteca de Babel" відноситься до жанру фантастики та метафізичного художнього твору. Темою твору є безкрайність знання, недосяжність абсолютної істини та пошук значення в безкінечності. Проблематика пов'язана з обмеженістю людського розуму та неможливістю охопити всю знання та розумову структуру всесвіту.

У фрагменті автор використовує детальні описи будови бібліотеки, зокрема галереї з полицями, лампами та дзеркалами. Це створює відчуття складності, безкінечності та загадковості простору. Також, автор використовує концепцію світла, що символізує знання, але його недостатність підкреслює обмеженість розуму та пошук людини за більшим розумінням.

В цілому, оповідання "La Biblioteca de Babel" Борхеса є вартою роздумів над межами знання та безкінечністю літератури, а також підкреслює складність і загадковість всесвіту.

2. Автор: Роса Монтеро.

Назва: "La Historia del Rey transparente" («Історія прозорого короля»).

Історико-культурний контекст: Роман "La Historia del Rey transparente" був опублікований в 2005 році. Роса Монтеро є іспанською письменницею сучасності, яка активно досліджує теми самовизначення, ідентичності та ролі жінки в суспільстві. Вона відома своїми феміністичними поглядами та відкритими дискусіями про гендерну рівність.

Специфіка естетики автора: Монтеро відноситься до сучасної літературної течії і використовує різноманітні жанри та стилістику для вираження своїх ідей. У її творах можна помітити поєднання реалістичного письма з елементами магічного реалізму. Вона зосереджується на емоційному багатстві та психологічній глибині персонажів.

Жанр: Роман.

Тема: У романі "La Historia del Rey transparente" висвітлюється історія зв'язку між минулим і сучасністю, використовуючи мотиви фантазії та реальності. Головна тема - пошук істини, самовизначення та визначення власної ідентичності.

Проблематика: Роман досліджує питання про відношення між історією, пам'яттю та самим собою. Він піднімає питання про можливість знаходити своє місце в світі, незважаючи на обставини та спадщину минулого. Монтеро розмірковує про сутність людської існування та пошуку особистої історії.

Поетичні ресурси: У фрагменті можна помітити використання анафори ("Soy mujer y escribo). Soy plebeya y sé leer. Nací sierva y soy libre."), ритму та музичності за допомогою повторення фраз та звуків ("El cuarto se ilumina con hermosos resplandores de palacio. Yo mojo la pluma en la tinta quieta. Me tiembla tanto la mano que desencadeno una marejada."), а також використання метафор та образів для створення насиченого образного світу ("La tinta retiembla en el tintero con los golpes, también ella asustada. Su superficie se riza como la de un pequeño lago tenebroso.").

Роман "La Historia del Rey transparente" Роси Монтеро відноситься до сучасної іспанської літератури і відображає авторську специфіку, що поєднує реалізм із магічними елементами. Твір покликаний вразити своїми емоційними та філософськими аспектами, а також порушити питання самоідентифікації та пошуку істини.

https://reinaloba.wordpress.com/2016/09/01/historia-del-rey-transparente/

Варіант №10

1. Інтертекстуальність - це поняття, яке використовується для опису взаємодії та посилань між різними текстами. Це означає, що в одному літературному творі можуть бути присутні посилання, цитати або алюзії на інші твори. Це створює зв'язок між текстами та додає додаткові шари значень і розуміння.

Наприклад, у романі "Сто років самотності" Габріеля Гарсіа Маркеса зустрічається інтертекстуальне посилання на вірш Пабло Неруди "Весна та Юлія". У романі сказано: "Він проспав з нею, говорив з нею, їв з нею, згадував разом з нею та проклинав весну з нею, коли був на вершині любові" - це посилання на початок вірша Неруди: "Такий був кінець моєї першої весни: вона любила мене і говорила зі мною, / після вечора ми їли разом і обоє згадували про весну та Юлію".

Ще один приклад інтертекстуальності можна знайти у вірші "П'яний корабель" Луїса Серралонга. Цей вірш містить посилання на роман Мігеля де Сервантеса "Дон Кіхот". Ось фраза з вірша: "Я ходжу, як самотній корабель, загублений у сухій землі, / ненавиджений, смішний, мисливець на боротьбу зі стихією". Це посилання на образ Дон Кіхота, який також боровся з вітряними млинами і прагнув побороти своїх внутрішніх демонів.

Такі інтертекстуальні посилання допомагають письменникам створювати багатогранні та глибші тексти, а читачам - розуміти ці посилання та зв'язки між різними літературними творами.

"Luces de bohemia" є відомою п'єсою іспанського письменника Рамона Марії дель Вальє-Інклана.

Історико-культурний контекст твору пов'язаний з періодом, в якому жив і творив автор. П'єса була написана в 1920 році, коли Іспанія переживала соціальні, політичні та культурні зміни. Це був час гострої соціальної нерівності, політичних конфліктів і культурного розквіту. Вальє-Інклан був представником літературного руху "генерація 98", який ставив питання про сутність ідентичності Іспанії, критикував корупцію, соціальну нерівність та розклад суспільства.

Специфіка естетики Вальє-Інклана полягає в його використанні метафор, образів та сарказму для створення реалістичного і критичного зображення суспільно-політичної ситуації. Він використовує живу, емоційну мову та діалоги, щоб передати страждання і несправедливість, які переживають герої його твору. Вальє-Інклан був близький до літературної течії модернізму, яка відображала розчарування у великих ідеалах, шукання нових форм вираження та критику влади та буржуазного суспільства.

Жанр "Luces de bohemia" - драма, яка пронизана елементами сатири та трагедії. Тема п'єси пов'язана з падінням суспільства, соціальною нерівністю, корупцією, безнадією та розчаруванням. Проблематика твору стосується питань ідентичності, справедливості та соціальних змін.

У вищенаведеному фрагменті можна виділити декілька риторичних ресурсів, таких як паралелізм ("Buenas noches!" - "¡No es pequeña desgracia!"), анафора ("El PRESO: ", "MAX: "), метафори ("Yo soy un poeta ciego", "Barcelona solamente se salva pereciendo"). Ці ресурси допомагають підкреслити емоційність діалогу і виразити глибину думок героїв. Ритм і музичність тексту також сприяють передачі напруження і драматизму сцени.

https://www.unprofesor.com/lengua-espanola/luces-de-bohemia-resumen-por-escenas-1697.html

Варіант №11

1. Магічний реалізм є літературним напрямом, який поєднує реалістичний опис реальності з елементами фантазії, міфу та магії. Він походить з Латинської Америки, зокрема з регіону Карибського басейну, і має свої витоки у творчості латиноамериканських письменників 20 століття.

Одним із знакових авторів магічного реалізму є габріель Гарсіа Маркес з його романом "Сто років самотності". У цьому творі Маркес створює світ маленького містечка Макондо, де реальність та фантазія, життя та смерть переплітаються. Він використовує магічні елементи, які стають невід'ємною частиною повсякденного життя персонажів. Реальність і фантазія взаємодіють у такий спосіб, що читачі занурюються у світ містичного та дивовижного.

Інший відомий автор магічного реалізму - Ісабель Альєнде, особливо з її романом "Портрет унесенного часом". У цьому творі Альєнде змальовує сімейну сагу, де реальність переплітається з казкою та магією. Вона використовує фантастичні елементи та міфологічні образи для розкриття глибоких емоційних та соціальних тем.

Інші автори, пов'язані з магічним реалізмом, включають Хуана Рульфо ("Планета Бури"), Алехо Карпентьє ("Волтер Схамі") та Хуліо Кортасар ("Ігра в класики").

Ці тексти ілюструють основні риси магічного реалізму, такі як змішання реальност

і та фантазії, використання міфологічних елементів та магічних образів, а також підкреслення емоційних та соціальних тем. Магічний реалізм дозволяє авторам створювати вигадані світи, де межа між реальністю та фантазією розмивається, що додає глибину інтерпретації та розуміння творів.