1. Автор: Рамон Гомес де ла Серна (Ramón Gómez de la Serna).

Назва: "La mano" ("Рука").

Історико-культурний контекст: Рамон Гомес де ла Серна був іспанським письменником та художником епохи модернізму, який діяв у першій половині 20 століття. Він відомий своєю оригінальною стилістикою та використанням гумору, абсурду та іронії в своїх творах. Його творчість відображала бурхливий соціокультурний контекст Іспанії того часу, з його політичними та соціальними конфліктами.

Специфіка естетики автора та його ставлення до літературної течії: Рамон Гомес де ла Серна відноситься до літературного напрямку модернізму, в якому акцентується на пошуку нових форм виразності та експериментів зі структурою тексту. Він відображає іронію та абсурдність життя, ставлячи під сумнів звичайні уявлення та норми.

Жанр: короткий розповідь.

Тема: злочин, мстива рука.

Проблематика запропонованого фрагмента: Фрагмент розгортається навколо загадкового вбивства доктора і появи самостійної руки як свідка злочину. Це порушує норми реальності та викликає запитання щодо справедливості та помсти. Рука виявляється як інструмент для здійснення справедливості за злочини, скоєні над Раміро Руїзом.

Поетичні засоби: у фрагменті можна виділити риторичні запитання, використання паралелізму (наприклад, "indudablemente nadie"), а також метафори (наприклад, "una mano solitaria y viva como una araña" - "одна самотня і жива рука, як павук"). Використання таких поетичних засобів допомагає створити атмосферу та виразно передати сюжетні елементи.

2. Есперпернто - це художній стиль, який був розроблений іспанським письменником Рамоном Гомесом де ла Серна. Цей термін походить від французького слова "esperpento", що означає "жах" або "гидота". Есперпернто є формою літературного вираження, яка використовується для викривлення реальності та показу гидоти та абсурдності людського життя.

Основні риси есперпернто включають карикатурне зображення персонажів, перекручені фізичні риси та розплутані сюжети. Цей стиль часто використовується для критики соціальних проблем, політичного режиму та моральних аспектів суспільства.

Автор Рамон Гомес де ла Серна був одним з головних представників есперпернто. У своїх творах, таких як "Гротески" («Greguerías») та "Іспанська абетка" («Abecedario»), він використовував гумор, абсурдність та іронію, щоб відображати викривлену реальність і розплутаність сучасного світу.

Одним із прикладів есперпернто в іспанській літературі є твір Федеріко Гарсія Лорки "Гроза" («La casa de Bernarda Alba»). У цьому п'єсі Лорка використовує перекручені персонажі та експресивну мову, щоб показати розпалену гарячку підтримки соціальних норм та підлеглих статусу жінок у суспільстві. Таке використання есперпернто створює глибоку емоційну та сатиричну атмосферу, що підкреслює напруженість та жахливі наслідки цих обмежень.

Ще одним прикладом есперпернто є роман Мігеля де Унамуно "Туман" («Niebla»). У цьому творі автор використовує перекручену структуру сюжету та зламані нитки розповіді, щоб відобразити нестійкість та несистематичність світу. Головний герой розмірковує про своє існування, постійно запитується про сенс життя та самого себе, що створює атмосферу неспокою та відчуженості.

Отже, есперпернто - це художній стиль, який використовується для перекручення реальності та показу гидоти та абсурдності людського життя. Він зустрічається у творах Рамона Гомеса де ла Серна, Федеріко Гарсія Лорки, Мігеля де Унамуно та інших письменників. Есперпернто використовує карикатури, перекручені сюжети та гумор, щоб критикувати соціальні проблеми та показувати абсурдність сучасного світу.

Варіант №4

1. Латиноамериканський бум - це поняття, що використовується для опису значного піднесення та міжнародного визнання літератури, яка виникла в Латинській Америці в другій половині 20-го століття. Цей період був супроводжується значним розширенням літературної сцени в регіоні та появою численних талановитих письменників.

Історичний контекст виникнення Латиноамериканського буму пов'язаний з політичними та соціальними змінами, що відбулися в регіоні. В 1950-1960-х роках багато країн Латинської Америки переживали політичну нестабільність, диктатури та соціальні конфлікти. Це стимулювало письменників висловлювати свої думки про соціальні нерівності та політичні репресії через свої твори.

Серед визначних представників Латиноамериканського буму можна виділити Габріеля Гарсіа Маркеса (Колумбія), Хуліо Кортасара (Аргентина), Маріо Варгаса Льйосу (Перу), Карлоса Фуентеса (Мексика) та Хорхе Луїса Борхеса (Аргентина).

Спільні специфічні ознаки літератури цього періоду включають магічний реалізм, експерименти з наративною структурою та мовними засобами, а також використання історичного та політичного контексту для створення критичного відображення суспільства. Ці письменники часто експериментували з формою та стилем, розширюючи можливості літератури.

Наприклад, роман "Сто років самотності" Габріеля Гарсіа Маркеса є класичним прик

ладом латиноамериканського буму. У ньому застосовано магічний реалізм, де реальність і фантастичні елементи переплітаються. Твір розповідає історію родини Буендіа, яка живе у фіктивному містечку Макондо, і їхніх поколінь, відображаючи політичні та соціальні зміни в Латинській Америці.

Інший приклад - "Остров скарбів" Хуліо Кортасара, який поєднує різні жанри, такі як роман, детективна історія та фантастика. Цей твір відображає авантюрність та експериментальність підходу письменника.

Латиноамериканський бум став важливим моментом в історії світової літератури, забезпечивши визнання латиноамериканських письменників та внесення їхнього внеску в літературну культуру.