2. Автор: Federico García Lorca.

Назва: "La casa de Bernarda Alba".

Історико-культурний контекст: П'єса була написана у 1936 році, у період, коли в Іспанії мав місце Другий Іспанський республіканський режим. Лорка був відомим поетом і драматургом, активістом і публічним діячем. Він використовував свої твори для критики соціальних нерівностей, табу та патріархальної системи в суспільстві.

Специфіка естетики автора: Лорка відноситься до літературної течії "Ренасименто" (Відродження) в іспанській літературі. Його твори відзначаються використанням виразної мови, емоційного заряду та сильного образного мислення. В "La casa de Bernarda Alba" він створює напружену атмосферу та використовує символіку, щоб висловити критику патріархального суспільства.

Жанр: Драма.

Тема: П'єса розкриває життя в середовищі жіночого господарства, де головна героїня, Бернарда Альба, утримує своїх дочок від свободи та самовираження, накладаючи на них суворі правила і обмеження.

Проблема: П'єса ставить під сумнів традиційні ролі та очікування, що накладаються на жінок у суспільстві. Вона показує протиставлення між бажаннями та потребами жінок і соціальними нормами, що призводить до конфліктів і піднесення непокори.

Поетичні засоби: У фрагменті можна виділити паралелізм, який підкреслює протиставлення поглядів різних героїнь. Анафора вик

ористовується в репліці "Hilo y aguja para las hembras. Látigo y mula para el varón", щоб підкреслити соціальні розбіжності та нерівність між чоловіками та жінками. Також можна зазначити використання метафори (наприклад, "la gente que nace con posibles" - "люди, які народжуються з можливостями"), що посилює соціальний контраст та безпорадність жінок у визначеному соціальному статусі. Засоби ритму та музичності також присутні у діалозі між персонажами, створюючи особливу напружену атмосферу.

Цей фрагмент ілюструє конфлікт між головною героїнею, Бернардою, і її дочками, які бажають волі та самовираження, але їх обмежують соціальні норми та традиції. Таким чином, Лорка використовує драматургію для висловлення своєї критики соціальних обмежень та нерівності в іспанському суспільстві.

Варіант №24

1. "Pedro Páramo" є романом, написаним мексиканським письменником Хуаном Рульфо. Він входить у літературний жанр магічного реалізму і є одним із найвизначніших творів цього жанру.

У фрагменті головний герой розповідає про свою поїздку до міста Комала, де мав жити його батько Педро Парамо. Цей фрагмент відображає пошуки ідентичності та з'ясування справжньої природи героя, а також його спогади про матір і бажання зустрітися з батьком.

Роман "Pedro Páramo" належить до літературного руху магічного реалізму, який характеризується поєднанням реалізму з магічними елементами та міфологією. Цей рух виник в Латинській Америці і був популярний у середині ХХ століття. Автор використовує магічні елементи, щоб показати таємничість, суперечливість та нестабільність дійсності, а також їх вплив на психологічний стан героїв.

У фрагменті присутній інтимний, емоційний тон. Стилістичні особливості включають використання метафор ("Tengo la boca llena de ti, de tu boca"), сильні образи ("Trago saliva espumosa; mastico terrones plagados de gusanos"), повторення слів ("Yo le prometí que vendría a verlo"), що надають тексту експресивності та виразності.

Тематика роману "Pedro Páramo" охоплює широкий спектр питань, таких як пошуки ідентичності, взаємини між батьком та сином, корупція, містичність та спогади. Проблемно-тематичні виміри роману висвітлюють проблему самоідентифікації, невизначеності дійсності та пошуки істини.

В цьому фрагменті фокус зосереджений на внутрішніх переживаннях героя, його почуттях, стражданнях та метаморфозах. Автор за допомогою використання живописних образів, метафор та емоційного мовлення передає внутрішній світ героя і його психологічний стан.

Загалом, фрагмент ілюструє важливі теми та стилістичні особливості роману "Pedro Páramo", такі як магічний реалізм, пошуки ідентичності та внутрішній світ героя.

2. Проблематика свободи і відсутності свободи є важливою темою, яка пронизує багато творів, прочитаних протягом курсу з іспанської літератури. Ця тема відображається через різні аспекти, включаючи політичну, соціальну та особисту вільність.

Один з прикладів можна знайти у творі "Cien años de soledad" (Сто років самотності) Габріеля Гарсіа Маркеса. У цьому романі показано, як родина Буендія переживає безліч політичних репресій і диктатури, що призводить до обмеження їхніх свобод. Вони стикаються з циклічністю історії, яка позбавляє їх відчуття власної волі і спонукає до постійного повторення помилок минулого.

Ще один приклад можна знайти у романі "La sombra del viento" (Тінь вітру) Карлоса Руіса Сафона. У цьому творі показано, як головний герой, Даніель, відчуває себе обмеженим в суворому режимі диктатури Франко в Іспанії. Він мріє про свободу і втечу від суспільних обмежень, а книжний магазин "Цвинтар забутих книг" стає для нього символом свободи та унікальної можливості зануритися у світ літератури.

Ще одним прикладом може бути роман "El laberinto de las aceitunas" (Лабіринт оливкових дерев) Едуардо Мендоси. У цьому творі автор, через пригоди головного героя Маноло, висміює авторитарні режими, що панували в Іспанії та Латинській Америці. Він критикує обмеження свободи слова та висміює безглузду бюрократію, ставлячи їх у контекст комедії.

У всіх цих прикладах тема свободи та відсутності свободи стає центральною, наголошуючи на обмеженнях, які люди зазнають через політичні режими, соціальні умови або особисті обставини. Ці твори пробуджують свідомість про значення свободи і можуть виступати як критика неправди та обтяжливих обмежень, так і як заклик до боротьби за свободу та самовираження.

Варіант №25

1. Проблематика свободи і відсутності свободи є важливою темою, яка пронизує багато творів, прочитаних протягом курсу з іспанської літератури. Ця тема відображається через різні аспекти, включаючи політичну, соціальну та особисту вільність.

Один з прикладів можна знайти у творі "Cien años de soledad" (Сто років самотності) Габріеля Гарсіа Маркеса. У цьому романі показано, як родина Буендія переживає безліч політичних репресій і диктатури, що призводить до обмеження їхніх свобод. Вони стикаються з циклічністю історії, яка позбавляє їх відчуття власної волі і спонукає до постійного повторення помилок минулого.

Ще один приклад можна знайти у романі "La sombra del viento" (Тінь вітру) Карлоса Руіса Сафона. У цьому творі показано, як головний герой, Даніель, відчуває себе обмеженим в суворому режимі диктатури Франко в Іспанії. Він мріє про свободу і втечу від суспільних обмежень, а книжний магазин "Цвинтар забутих книг" стає для нього символом свободи та унікальної можливості зануритися у світ літератури.

Ще одним прикладом може бути роман "El laberinto de las aceitunas" (Лабіринт оливкових дерев) Едуардо Мендоси. У цьому творі автор, через пригоди головного героя Маноло, висміює авторитарні режими, що панували в Іспанії та Латинській Америці. Він критикує обмеження свободи слова та висміює безглузду бюрократію, ставлячи їх у контекст комедії.

У всіх цих прикладах тема свободи та відсутності свободи стає центральною, наголошуючи на обмеженнях, які люди зазнають через політичні режими, соціальні умови або особисті обставини. Ці твори пробуджують свідомість про значення свободи і можуть виступати як критика неправди та обтяжливих обмежень, так і як заклик до боротьби за свободу та самовираження.

2. Ці короткі речення і є весь твір. Його автор (Аугусто Монтерросо Бонілья) був відомий своїми короткими термінами, афоризмами. Він перший хто презентував таку нову форму та вид тексту це пошук нових стилей, що було популярно у той час. Ця міні-історія розкриває тяжкий період в історії Мексики.( Після 1944 року, коли за свою опозицію диктаторському режиму його затримали та вислали з Гондурасу/Гватемали, - політичний емігрант до Мексики, де він і прожив решту життя. Утім, невдовзі після його прибуття до Мехіко до влади в Гватемалі прийшов революційний уряд Хакобо Арбенса, однак Монтерросо не став повертатися, а був призначений працювати в гватемальському посольстві в Мексиці). В історії Мексики Інституційно-революційна партія залишалася при владі понад сім десятиліть. Коментатори та журналісти порівнювали її з "динозавром" через тривалість її перебування при владі; тому вірш "El dinosaurio" часто використовувався для висміювання. На мою думку, геніальність цієї історії розкривається в тому, що кожен може представити її по-своєму. Для когось це життєві проблеми, якесь невирішене питання, яке стояло, було гострим. Мета -

Автор цієї міні-історії назвав її "Динозавр". "Коли він прокинувся, динозавр все ще був там". Стислість Аугусто Монтеррозо, яку він вважає недоліком, оскільки хотів би мати можливість писати довгі твори, тим не менш, деякі критики відзначають як важливий елемент оригінальності та якості.

Той факт, що персонаж спав, лише посилює у читача відчуття, що він щось пропустив. Справді: що більше турбує: поява динозавра чи те, що сталося з героєм, поки він спав? Вражає, скільки роздумів може виникнути (і, звісно, виникало і продовжує виникати) з усього лише семи слів.

Основна увага в оповіданні приділяється невисловленому, що заохочує множинність інтерпретацій. Читач захоплений несподіванкою, двозначністю і часто приголомшений короткою розповіддю. Відчуття, що щось вислизає від нас, змушує нас увімкнути механізм інтерпретації, уяву. "Історія мала б фантастичну якість, якби ми сприймали динозавра як щось реальне, як поєднання доісторичного минулого, де живе ця істота, з теперішнім логічним і раціональним світом, де живе людина. В інших інтерпретаціях ми мали б справу з таємницею або детективною історією, якби динозавр був прізвиськом людини. Це також може бути комедія, або навіть мати політичний зміст, якщо ми надамо такий відтінок терміну "динозавр"". Це пояснює Фаустіно Херардо Сердан Варгас у статті "Аугусто Монтерросо та динозавр". Літературний твір - це завжди робота тих, хто його пише, і робота тих, хто його читає та інтерпретує.

Переступ Монтеррозо вдався на славу. Той, хто досі стверджує, що оповідання чи мікрооповідання - це малий жанр, після публікації "Динозавра" змушений буде навести набагато більше аргументів на свою користь. А той, хто все ще не хоче в це вірити, повинен поглянути на список продовжувачів, від письменника Пабло Урбані (він зробив щось, що є одночасно пародією і даниною поваги: "Коли він прокинувся, він зітхнув з полегшенням: динозавра більше не було") до численних і різноманітних авторів, яких він надихнув, і яких можна знайти в тому ж інтернеті, де тріумфує Твіттер.

Маріусі Сепеда Ідальго, 38 років, соціальний комунікатор:

"Що не має значення ні час, ні те, як розвиваються події. Існування продовжується".

Фернандо Фоллекко, 25 років, комерційний інженер:

"Це означає знову зустрітися з особистою реальністю кожного з нас".

Міріам Моран Діас, 40 років, домогосподарка:

"Динозавр означає щоденні проблеми. Коли ти спиш, ти забуваєш про них, але коли прокидаєшся, то знову їх знаходиш. Життя триває так само.

Марджорі Коельо де Кайседо, 39 років, студентка факультету маркетингу:

"Час іде, ми просунулися в технологіях, але в багатьох речах ми все ще живемо в минулому".

Дієго Армандо Карбо, 14 років, студент Академії Іллінгворта:

"Динозавр означає мету, до якої людина прагне, і в кінці кінців вона буде задоволена тим, заради чого працювала".

Текст складається з серії коротких фраз або речень, що мають поетичну структуру. Ці речення зазвичай приписують особливі характеристики різним об'єктам чи явищам і мають загадковий або парадоксальний характер. Цей тип тексту відомий як "адайо" або "сентенція".

Адайо - це літературний жанр, що характеризується стислістю та лаконічністю. Кожне речення має на меті передати глибоку ідею або думку у потужний спосіб, що запам'ятовується. Ці речення часто відрізняються несподіваним поворотом або грою слів.

Хоча не існує певного літературного напряму, пов'язаного з афоризмами, цей тип письма можна знайти в різних періодах і літературних течіях. Серед видатних представників цього жанру - Рамон Гомес де ла Серна, іспанський письменник, відомий своїми ґреґуєрами, та аргентинський письменник і поет Хуліо Кортасар, який також використовував цей стиль у своїй творчості.

Особливості афоризмів полягають у їхній стислості, здатності передати сенс кількома словами та концентрованому поетичному стилі. Ці речення часто грають з образами та метафорами, можуть спонукати до роздумів та багатозначних інтерпретацій.

Що стосується конкретних речень, які ви згадали, то їх не можна приписати конкретному автору, оскільки деякі з них є популярними афоризмами або приказками, які передавалися протягом століть.