2. "Luces de bohemia" є відомою п'єсою іспанського письменника Рамона Марії дель Вальє-Інклана.

Історико-культурний контекст твору пов'язаний з періодом, в якому жив і творив автор. П'єса була написана в 1920 році, коли Іспанія переживала соціальні, політичні та культурні зміни. Це був час гострої соціальної нерівності, політичних конфліктів і культурного розквіту. Вальє-Інклан був представником літературного руху "генерація 98", який ставив питання про сутність ідентичності Іспанії, критикував корупцію, соціальну нерівність та розклад суспільства.

Специфіка естетики Вальє-Інклана полягає в його використанні метафор, образів та сарказму для створення реалістичного і критичного зображення суспільно-політичної ситуації. Він використовує живу, емоційну мову та діалоги, щоб передати страждання і несправедливість, які переживають герої його твору. Вальє-Інклан був близький до літературної течії модернізму, яка відображала розчарування у великих ідеалах, шукання нових форм вираження та критику влади та буржуазного суспільства.

Жанр "Luces de bohemia" - драма, яка пронизана елементами сатири та трагедії. Тема п'єси пов'язана з падінням суспільства, соціальною нерівністю, корупцією, безнадією та розчаруванням. Проблематика твору стосується питань ідентичності, справедливості та соціальних змін.

У вищенаведеному фрагменті можна виділити декілька риторичних ресурсів, таких як паралелізм ("Buenas noches!" - "¡No es pequeña desgracia!"), анафора ("El PRESO: ", "MAX: "), метафори ("Yo soy un poeta ciego", "Barcelona solamente se salva pereciendo"). Ці ресурси допомагають підкреслити емоційність діалогу і виразити глибину думок героїв. Ритм і музичність тексту також сприяють передачі напруження і драматизму сцени.

Варіант №20

1. "Luces de bohemia" є відомою п'єсою іспанського письменника Рамона Марії дель Вальє-Інклана.

Історико-культурний контекст твору пов'язаний з періодом, в якому жив і творив автор. П'єса була написана в 1920 році, коли Іспанія переживала соціальні, політичні та культурні зміни. Це був час гострої соціальної нерівності, політичних конфліктів і культурного розквіту. Вальє-Інклан був представником літературного руху "генерація 98", який ставив питання про сутність ідентичності Іспанії, критикував корупцію, соціальну нерівність та розклад суспільства.

Специфіка естетики Вальє-Інклана полягає в його використанні метафор, образів та сарказму для створення реалістичного і критичного зображення суспільно-політичної ситуації. Він використовує живу, емоційну мову та діалоги, щоб передати страждання і несправедливість, які переживають герої його твору. Вальє-Інклан був близький до літературної течії модернізму, яка відображала розчарування у великих ідеалах, шукання нових форм вираження та критику влади та буржуазного суспільства.

Жанр "Luces de bohemia" - драма, яка пронизана елементами сатири та трагедії. Тема п'єси пов'язана з падінням суспільства, соціальною нерівністю, корупцією, безнадією та розчаруванням. Проблематика твору стосується питань ідентичності, справедливості та соціальних змін.

У вищенаведеному фрагменті можна виділити декілька риторичних ресурсів, таких як паралелізм ("Buenas noches!" - "¡No es pequeña desgracia!"), анафора ("El PRESO: ", "MAX: "), метафори ("Yo soy un poeta ciego", "Barcelona solamente se salva pereciendo"). Ці ресурси допомагають підкреслити емоційність діалогу і виразити глибину думок героїв. Ритм і музичність тексту також сприяють передачі напруження і драматизму сцени.

2. Проблематика свободи і відсутності свободи є важливою темою, яка пронизує багато творів, прочитаних протягом курсу з іспанської літератури. Ця тема відображається через різні аспекти, включаючи політичну, соціальну та особисту вільність.

Один з прикладів можна знайти у творі "Cien años de soledad" (Сто років самотності) Габріеля Гарсіа Маркеса. У цьому романі показано, як родина Буендія переживає безліч політичних репресій і диктатури, що призводить до обмеження їхніх свобод. Вони стикаються з циклічністю історії, яка позбавляє їх відчуття власної волі і спонукає до постійного повторення помилок минулого.

Ще один приклад можна знайти у романі "La sombra del viento" (Тінь вітру) Карлоса Руіса Сафона. У цьому творі показано, як головний герой, Даніель, відчуває себе обмеженим в суворому режимі диктатури Франко в Іспанії. Він мріє про свободу і втечу від суспільних обмежень, а книжний магазин "Цвинтар забутих книг" стає для нього символом свободи та унікальної можливості зануритися у світ літератури.

Ще одним прикладом може бути роман "El laberinto de las aceitunas" (Лабіринт оливкових дерев) Едуардо Мендоси. У цьому творі автор, через пригоди головного героя Маноло, висміює авторитарні режими, що панували в Іспанії та Латинській Америці. Він критикує обмеження свободи слова та висміює безглузду бюрократію, ставлячи їх у контекст комедії.

У всіх цих прикладах тема свободи та відсутності свободи стає центральною, наголошуючи на обмеженнях, які люди зазнають через політичні режими, соціальні умови або особисті обставини. Ці твори пробуджують свідомість про значення свободи і можуть виступати як критика неправди та обтяжливих обмежень, так і як заклик до боротьби за свободу та самовираження.

Варіант №21