1. Автор: Роса Монтеро

Назва: "La Historia del Rey transparente"

Роман "La Historia del Rey transparente" написаний Росою Монтеро. Історико-культурний контекст твору пов'язаний з постдиктаторським періодом у Іспанії та процесом демократизації після Франко. Цей період, відомий як "La Transición", був часом змін у суспільстві, політиці та культурі, що сприяло розквіту літератури, включаючи постмодерністські тенденції.

Естетика Роси Монтеро характеризується комбінацією фантастики, магічного реалізму та соціального коментаря. Вона експериментує з жанрами та наративними прийомами, створюючи неочікувані сюжетні повороти та персонажів з магічними або надприродними здібностями. Її творчість також відображає інтерес до психологічної глибини персонажів та розгляду сучасних соціальних проблем.

Фрагмент у своїй основі містить діалог, де обговорюються теми правди, спрощення та самоідентифікації. Він відображає зіткнення між стереотипами та реальністю, ставленням до магічних сил та переконань. Проблематика фрагмента стосується поняття істини, складності її сприйняття та бажання розуміння міжособистісних взаємин.

Текстові аспекти, які підкреслюють постмодерністську естетику, включають елементи фантастики та магічного реалізму, варіювання поглядів на характеристики персонажів (чарівниці, феї), та спотворення стереотипів, які створюються навколо цих фігур. Використання діалогу сприяє динаміці сюжету та розкриттю персонажів.

2. Твір "El ahogado más hermoso del mundo" (Найкрасивіший утоплений) належить автору Габріелю Гарсіа Маркесу. Історико-культурний контекст пов'язаний з латиноамериканським постмодернізмом та магічним реалізмом, які стали характерними рисами літератури цього регіону у другій половині 20 століття. Гарсіа Маркес є одним з найвідоміших представників цих напрямків, і його твори відрізняються багатством символіки, фантастичними елементами та складною структурою.

У фрагменті автор описує маленьке селище з небагатьма жителями, розташоване на віддаленому узбережжі. У селі попадається утоплений тілом чоловіка, і жителі, хоча не знають його, відчувають певну прив'язаність до нього. Вони називають його Естебаном, але молодші жінки витримують ілюзію, що він може мати інше ім'я, яке вони хочуть придати йому, але нарешті приймають, що його ім'я справді Естебан.

У тексті використовуються різні риторичні та метричні ресурси. Наприклад, автор застосовує анафору, повторюючи слова "Так що" ("Así que") для підкреслення логічного зв'язку між відкриттям утопленого та реакцією жителів. Також зустрічаються метафори, наприклад, "серце змушує вибухати ґудзики на сорочці", які використовуються для передачі внутрішнього турбулентного стану персонажа.

Основною темою твору є сила міфу та фантазії, які формують ідентичність та спосіб сприйняття світу. Також можна виділити проблематику природи людської співчутливості та прагнення знайти красу в незвичайних місцях і обставинах.

Стиль Габріела Гарсіа Маркеса характеризується магічним реалізмом, використанням фантастичних елементів, багатошаровою символікою та непередбачуваними зворотами подій. Він поєднує реалістичні деталі з казковими епізодами, що створює особливу атмосферу у творах автора.

Загальний меседж твору "El ahogado más hermoso del mundo" може варіюватися в залежності від інтерпретації, але він розглядає питання ідентичності, сили уяви та значення краси в незвичайних обставинах. Автор вдається до фантастичних елементів та іронії, щоб показати нам, як міфи та фантазії можуть впливати на наші сприйняття та побудову світу.

Варіант №17