15.2.2. Нс внаслідок техногенних пожеж, вибухів

Код 10200. В Україні функціонує понад 1500 великих вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких знаходиться понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

Техногенна пожежа – неконтрольоване горіння, що розповсюджується з часом у просторі.

Для виникнення пожежі необхідні 3 складові: горюча речовина, окисник та джерело запалювання.

Причини виникнення техногенних пожеж у відсотках за даними офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:

• несправність електрообладнання – 23 %;

• куріння в неналежному місці – 18 %;

• перегрівання внаслідок тертя в несправних вузлах машин – 10 %;

• перегрівання пальних матеріалів – 8 %;

• контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів – 7 %;

• контакти з полум’ям, запалення від полум’я пальника плит – 7 %;

• запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання – 5 %;

• самозапалювання пальних матеріалів – 4 %;

• запалювання матеріалів під час різання та зварювання металу – 4 %.

Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Більше 63 % пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю.

Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

За походженням розрізняють форми горіння:

• спалах – швидке загорання горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у горіння;

• займання – горіння, яке виникає під впливом джерела загорання;

• спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я;

• самозаймання – горіння, яке починається без впливу окремого джерела запалювання;

• тління – горіння без випромінювання світла;

• самоспалахування – самозаймання, що супроводжується утворенням полум’я.

За швидкістю поширення процес горіння ділиться на:

• дефлаграційне – горіння з швидкістю кілька м/с;

• вибухове – швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворення стиснених газів, швидкість горіння – кількасот м/с;

• детонаційне – горіння, що поширюється з надзвуковою швидкістю – тис. м/с. Виникнення детонації пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум’я – це призводить до прискорення поширення полум’я, виникнення ударної хвилі, завдяки якій здійснюється передача теплоти суміші.

Залежно від агрегатного стану і особливостей горіння різних горючих речовин усі пожежі розподіляються на п’ять класів:

• А – горіння твердих матеріалів;

• В – горіння рідин;

• С – горіння газів;

• D – горіння металів;

• Е – горіння електроустановок під напругою.

Класи А, В та D у свою чергу діляться на підгрупи:

• А1 – супроводжується тлінням;

• А2 – без тління;

• В1 – що розчиняються у воді;

• В2 – що не розчиняються у воді;

• D1 – метали легкі;

• D2 – лужні;

• D3 – металовмісні сполуки.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов’язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори, ємкості, трубопроводи тощо.

Вибух – надзвичайно швидке перетворення речовини, яке супроводжується миттєвим виділенням великої енергії в невеликому об’ємі. Суттєвою ознакою вибуху є різке збільшення тиску, яке викликає в навколишньому середовищі ударну хвилю.

Енергію вибуху використовують при розробці родовищ корисних копалин, для модифікації рельєфу, у підземному будівництві, для знесення споруд, у військовій справі. Розвиваються також складніші технології: зварювання і обробка матеріалів вибухом, що дозволяє з’єднувати матеріали, які не зварюються іншими способами, наприклад титан і сталь. Для гасіння пожеж на нафтових і газових свердловинах використовується вибух кільцевого заряду, який охоплює свердловину.

Техногенні вибухи класифікують за походженням виділеної енергії на: хімічні, фізичні, ядерні.

Хімічний вибух – це надзвичайно швидке хімічне перетворення речовини (системи речовин), що саморозповсюджується і протікає з виділенням великої кількості теплоти, утворенням газоподібних продуктів та сильної ударної хвилі.

Фізичний вибух – це надзвичайно швидке фізичне перетворення без зміни хімічного складу речовин (вибухи парових котлів, балонів із зрідженим газом, електромагнітні вибухи).

Ядерний вибух – відбуваються ланцюгові реакції ділення або синтезу ядер речовини з утворенням нових елементів.

Функціонування значної кількості хімічних, нафто- і газопереробних, коксохімічних, металургійних і машинобудівних підприємств, розгалуженої мережі нафто-, газо-, аміакопроводів та експлуатація нафто- і газопромислів, вугільних шахт, у тому числі надкатегорійних за метаном та небезпекою вибуху вугільного пилу, підвищує ризик виникнення НС в центральних, східних і південних регіонах України, де знаходиться переважна більшість вибухо-, пожежонебезпечних об’єктів. Більшість підприємств усіх галузей промисловості працює на морально застарілому обладнанні.

Вибухи внаслідок витікання небезпечних речовин можуть бути спричинені розгерметизацією ємкостей чи трубопроводів з небезпечними рідинами та газами. Вибухи збільшують площу горіння і можуть призводити до утворення нових вогнищ. Люди, що перебувають поблизу, можуть підпадати під дію вибухової хвилі, діставати ураження уламками.

Класифікація об’єктів за їх пожежо- та вибухонебезпекою

Відповідно до НАПБ Б.07.005-86 (ОНТП24-86) приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій.

Докладніше Л. 2 с. 274-275.

З метою недопущення пожеж і вибухів та зменшення збитку від них, якщо все-таки пожежа або вибух стався згідно ГОСТ 12.1.004-91 вибухопожежобезпека об’єктів народного господарства забезпечується трьома наступними системами:

• попередження пожеж і вибухів;

• протипожежного та проти вибухового захисту;

• організаційно-технічних заходів.