73 притчі

Біблійні притчі – це короткі розповіді, які містять моральний підтекст та використовуються для передачі духовних істин. Вони часто містять символіку та алегорії, іноді бувають складними для розуміння. Притчі використовуються для передачі різних моральних цінностей та підвищення духовної свідомості читачів.

Біблійні легенди та притчі є важливою складовою християнської культури та літератури, а також мають великий вплив на культуру та літературу багатьох країн світу. Вони допомагають людям зрозуміти основні принципи християнства та інші моральні та етичні цінності.

Притчі Ісуса Христа відрізняються простотою у підборі сюжетів, бачачи засіяне поле, він розповідає притчу про сіяча, знаючи, що його учні здебільшого рибалки, він розповідає їм притчу про риболовлю. Таким чином, сюжети притч запозичені з навколишньої дійсності, зрозумілої слухачам.

Присутні притчі також в історичних книгах Старого Завіту для ілюстрації тієї чи іншої значної події священної історії

Притчі у СЗ мали за мету не стільки роз’яснення, як виокремлення істини, яка передається в конкретній історичній ситуації. Яскравий приклад цього Книга Притч Соломона – збірка моральних і філософських сентенцій (стосовно давніх євреїв йдеться про практичну філософію), укладена в період

з 10 до 4 ст. до н.е. Книга як цілісність відбиває ідеологію довіри Бога до людини, яка створена за Його образом і подобою, тобто наділена свободою вибору і розумом. Здатність діяти вільно і мудро втілена в особі Соломона, який презентує собою сукупну мудрість обраного народу (хоча, доведено, що не всі тексти Книги належать власне Соломонові).