84 сковорода
.docxФілософська концепція Сковороди - пантеїзм. Бог і природа - єдине ціле: кожна людина має в собі Бога, він не існує поза людиною.
Філософія щастя через самопізнання. В осерді філософії Сковороди людина.
Її він цілком у традиції бароко вважав найвищим і найпрекраснішим творінням Бога, найбільшою цінністю земного світу, тож твердив: «Людина є всієї Біблії і кінець, і центр, і гавань». Тому й Святе Письмо так шанував, бо бачив у ньому своєрідну «аптеку», що призначена «для лікування душевного стану, не виліковного жодними земними ліками». Людина народжена для щастя, і має бути щасливою, і прагне цього понад усе. Однак найчастіше не знає, як цього досягнути. Сковорода якраз зосереджує всі зусилля на те, щоб навчити нас премудрості щастя.
Щастя, сенс нашого існування в наближенні до Бога, перетворенні на Людинобога. в ідеалі людина як Бог, бо створена за образом і подобою Його (Буття. 1: 26-27). При цьому є 2 ступені людського розвтку: тілесний і духовний. Доки людина залишається суто тілесною, доти вона поневолена і нещасна, раб своїх інстинктів, страхів, земного зла. Тільки стаючи духовною (такою, що пізнала себе, виявила в собі себе справжню, богоподібну, подивилася на себе «оком віри»), людина здобуває свободу і щастя, стає Людинобогом. Вона одержує змогу сягнути безмежності, ширяти вільним духом у висоту, глибину й ширину буття, вступає в органічну духовну єдність з Богом.
перше, що має зробити людина на шляху до щастя, пізнати себе: «Щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе ходитимеш у темряві й боятимешся там, де страху й не бувало». Пізнаючи себе, ми пізнаємо Бога, а значить Істину і сенс нашого існування. Осмисленню цієї ідеї Сковорода присвятив трактат «Наркіс. Розмова про те: пізнай себе».
Ідея спорідненої праці. Коли людина осягне себе, пізнає велику науку любові та смирення, вона обов'язково зрозуміє, що її покликання в праці-творчості. Це праця захоплива, уміла, прекрасна, така, що з найпримітивнішого творить досконале. Однак такою може стати лише праця за покликанням, праця, в перебігу якої людина реалізує закладені в неї природою здібності: «Якщо ти усвідомлюєш, для чого ти народжений, і працюєш з приємністю, ти щасливий. Ори землю або носи зброю, займайся купецькою або мистецькою справою роби те, для чого народжений... Повне щастя найперше не в досягненні якогось результату, а в самому процесі праці за покликанням». Докладно про цю ідею мудрець розмірковує в трактаті «Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу».