88 богогласник

Значне місце у віршованій літературі другої половині 17—18 ст. займає духовна поезія, написана на теми євангельських сюжетів, житій святих, чудотворців і чудотворних ікон. За своїм типом — це поезія загальноєвропейська і загальнохристиянська. Вона прийнялася (частково через польське посередництво) на укр ґрунті і витворила тут потужний пласт духовної книжної лірики. Духовні вірші писали такі відомі автори, як Димитрій Туптало, Іоан Максимович, Феофан Прокопович, але основний їх масив анонімний. Вони поширювалися у численних рукописних співаниках і побутували у 19 ст. Наприкінці 18 ст. уніатське духовенство зробило спробу якось регламентувати поширення духовної лірики. Для цього з рукописних збірників було відібрано та відредаговано частину віршів і в 1790 р. у Почаєві видано великий збірник дух лірики — "Богогласник", до якого увійшло 248 пісень з нотами (частина з них польською і латинською мовами)

Творче завдання метафізичної поезії полягає у дослідженні внутрішнього стану особистості, дії “духовних законів у земному житті”, пізнанні “законів світобудови”, пошукові “адекватного словесного втілення для складних станів душі та суперечливих почуттів”

Метафізична, елегійна поезія Збірка о. Кир Транквіліона Ставровецького «Перло многоцѣнноє» (1646).

єп. Лазар Баранович «Аполлон християнський» (1670), «Апол лютня» (1671).

свт. Іоан Максимович «Алфавіт» (1705), «Богородице Діво» (1707).

Збірка «Богогласник» (1791).

Церковні коляди «Бог Предвічний», «Небо і земля нині торжествують», «Шедше тріє царі».

Семен Климовський «Їхав козак за Дунай»

«Пѣснь о свѣтѣ» Олександра Падальського

Чимало уваги почаївські василіани приділяли й виданню художніх творів релігійного характеру, зокрема пісень. Серед цих видань пальма першості належить збірнику «Богогласник», який був виданий у Почаєві в 1790 р., а потім кілька разів перевидавався. Пізніше, коли вже був закритий царською владою Почаївський василіанський монастир і його друкарня, цю книгу перевидавали у Перемишлі (1834) та Львові (1850, 1886). З певними змінами почаївський «Богогласник» неодноразово передруковували православні друкарні в Києві, Холмі, Почаєві й навіть у Санкт-Петербурзі.

Більшість творів (віршів та пісень) першого видання цього збірника, 214 одиниць, були надруковані мовою церковнослов’янською в укр редакції, власне укр книжною мовою, а також укр розмовною мовою. Останніх, щоправда, одиниці – але все ж вони є. Також збірник містив 32 творів пол мовою і 2 латиною. Почаївський «Богогласник» користувався значною популярністю, про що, зокрема, свідчать численні його видання, й справив вплив на розвиток української культури. Деякі його пісні стали народними – переважно пісні до великих християнських свят.

У передмові до цього збірника говорилося, що вміщеними в ньому піснями варто прикрашати релігійні свята, аби воздавати шану Богові та святим. При цьому згадані пісні протиставляються поганим іграм, байкам, танцям, пиятикам, сварам тощо. Його призначенням і метою було утверджувати християнську культуру.

Твори збірника певним чином відображують історичні реалії 17-18 ст. У них йдеться про напади татар, війни, що велися на укр землях і за їхніми межами в ранньомодерні часи, різноманітні іст події.

у деяких піснях йдеться про міжконфесійну боротьбу. Зокрема пісні, спрямовані проти «єретиків», аріан і кальвіністів, вчення яких мали поширення на Волині, а також проти мусульман. Є й пісня про вбивство унійного архієпископа Йосафата Кунцевича у Вітебську в 1623 р. кілька пісень про облогу турками Почаївського монастиря в 1675 р. і про його порятунок Богородицею. Також зустрічаються пісні, в яких йдеться про заснування деяких монастирів.

Франко, який досліджував «Богогласник», дав характеристику: «Пісні церковно-релігійні, що ввійшли в склад «Богогласника», можна вважати вірним образом того стану, в якім найшлася наша інтелігенція , а особливо наше духовенство 17-18 вв. … Се в головній мірі твір уніятський. Вже з того самого випливає, що в такім творі треба шукати сумішки впливів західних і традиційних східних. І справді мішання та перехрещування тих супротивних течій бачимо тут на кожному кроці»