92 басні сковорода
.docxСковорода дуже високо цінував мистецтво, вбачав у ньому, як і в природі, шлях до очищення, просвітлення людської душ, тому висловлював свої християнські ідеї не лише у філософських трактатах, а й у суто художній формі - у байках і ліричних віршах.
Байка (від баяти - розповідати, повідувати) - це невеликий повчальний віршований (зрідка прозовий) твір, у якому в алегоричних образах тварин, птахів, рослин, навіть неживих предметів чи явищ змальовують людей.
основні жанрові ознаки байок:
а) уособлення персонажів, тобто їм надається спосіб мислення, характер, поведінка людини;
б) інакомовлення, алегоричні образи є носіями традиційно 1-2 рис характеру (лисиця - хитрість; заєць чи ягня - страх, беззахисність тощо);
в) байки складаються з 2 частин; оповідної (сюжету чи фабули) і повчальної (моралі), тобто розшифрування алегорії (2га частина не обов’язкова, якщо її немає, повчання виявляється в самому описі подій);
г) тематика байок, на відміну від притч, переважно суспільно-побутова;
ґ) традиційні (запозичувані, або мандрівні) сюжети.
Байки - 1 з найдавніших літературних жанрів. Поділяються вони на 2 групи - фольклорні й літературні (авторські). Фундатором літературної байки називають давньогрецького мудреця Езопа. Саме його творчість стала невичерпним джерелом тем, сюжетів, образів для його послідовників. Байки широко представлені в староукраїнській літературі. Однак вони не утворювали окремого жанру, а виконували допоміжну роль: вважалися одним із засобів красномовства і нерідко вводилися в полемічні твори та проповіді для ілюстрування теоретичних положень.
Саме Сковорода ввів байку в укр літру як окремий жанр, тобто став першим укр байкарем. Свої твори цього жанру письменник об’єднав у збірку «Басни Харьковскія» («Байки харківські»).
Назва пов’язана з тим, що писалися ці твори на Харківщині.
У збірку ввійшло ЗО байок.
Першу половину з них було створено в 60-ті роки, другу - 1774 року в с. Бабаях. Оригінал рукописної збірки, що автор подарував своєму товаришеві, не зберігся. Дійшли до нас лише 3 копії. Вперше збірка видана в Москві 1837 року. Байки Сковороди характеризуються такими стильовими особливостями:
- усі вони писані прозою, переважно у формі діалогу;
- складаються з 2 частин: фабули (сюжету) і сили (називаючи так мораль, автор підкреслював суть, ідею байки), 2 частина нерідко більша за 1, переростає в невеликий філософський трактат;
- тексти переповнені авторськими афоризмами, народними прислів’ями і приказками.
Можна виокремити 4 основні тематичні групи байок письменника:
1) тема справжньої цінності людини («Ворона і Чиж», «Голова і Тулуб», «Діамант і Смарагд»);
2) викриття «сластолюбія» і «славолюбія» — тобто марнославства, прагнення до матеріальних вигод («Чиж і Щиглик», «Щука і Рак», «Олениця і Кабан»);
3) дружба, товариські взаємини («Соловей», «Жайворонок і Дрізд», «Собака і Вовк»);
4) тема "спорідненої праці» («Годинникові колеса», «Оселка і ніж», «Бджола і Шершень»).
У байці «Бджола і Шершень» образно розгортається 1 з провідних тем «спорідненої праці». відтворює діалог Бджоли і Шершня. Шершень дивується Бджолі, яка старанно працює, хоча більшість добутого нею меду дістається не їй, а людям. Бджола ж відповідає, що теж могла б ледарювати і тільки красти мед, як шершні, але для неї більша насолода збирати мед, як його споживати: «Для цього ми народжені й будемо такі, доки не помремо. Без цього жити, навіть купаючись у медові, для нас лише люта смерть».
В образі Бджоли уособлюється щаслива людина, що живе за своїм покликанням, виконує ту роботу, задля якої народжена. Шершень уособлює ледаря і злодія - людину, що живе з чужої праці. У силі автор уже на конкретних прикладах пропагує ідею спорідненої праці, наголошує, що немає нічого кращого для людини, як жити за своєю природою.