101 герасим

«Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького

Син дяка і переписувача книг Данила із Смотрича, що на Поділлі, Герасим Смотрицъкий (?—1594) отримав філологічну освіту, був запрошений у 1576 р. князем Костянтином Острозьким до Острога, де став одним із провідних діячів ученого гуртка, а в 1580 р. — ректором новоствореної Острозької академії. Він був першим активним захисником православ’я в полеміці з апологетами католицької віри, створивши декілька творів, об’єднаних у друкованому виданні однією назвою — «Ключ царства небесного» (1587). Книга мала на меті «на питане чинити отповедь» (передусім це була відповідь на трактати Бенедикта Гербеста і дискусії щодо запровадження нового григоріанського календаря) та «своїх у вірі підкріпити».

У передмові полеміст висловив своє обурення докорами Бенедикта Гербеста, нібито православні «не мають ані пам’яті, аби уміти «Отче наш» і «Вірую в бога», ані розуму, аби збавлення мови бачити, ані доброї волі, щоб добре жити», а також тим, що він не цінує гідності грецьких (візантійських) богословів, посилаючись лише на римських. Осуджуючи смиренне мовчання своїх сучасників, письменник експресивно закликав «чинити отповедь», бо «чим далі будете мовчати, тим більше тих шкідливих провин буде з’являтися».

У частині під назвою «Ключ царства небесного» Герасим Смотрицький піддав критиці основні католицькі догмати, заперечуючи верховенство Папи Римського: «Где ж ся тепер тая над всъми голова в Римъ взяла?». Авторська критика ґрунтувалася на традиційних для полемічної прози прийомах: від звернення до авторитетних джерел (передусім до Святого Письма) до відвертих образ на адресу опонентів.

У «Календарі римському новому» йшлося про запровадження у 1582 р. григоріанського календаря, який Герасим Смотрицький розцінював як чергову ідеологічну провокацію католицької церкви. У тексті є немало контраргументів проти нового календаря:

У викладі теми Герасим Смотрицький найчастіше вдавався до протиставлення задля увиразнення недоречності нового календаря, реформу якого трактував не стільки в догматичному сенсі, скільки в контексті громадського життя України наприкінці 16 ст.