121 довгалев

Як письменник Довгалевський проявив себе в написанні двох шкільних драм. Перша з них — різдвяна «Коміческое дєйствіе», розповідає про народження Христа, прихід волхвів до царя Ірода, побиття дітей та покарання Ірода. Друга — великодня «Властотворный образ человъколюбия Божія» (1737 р.), присвячена створенню людини, вигнанню її з раю та поверненню праведників з пекла. Драми були поставлені відповідно 25 грудня 1736 р. та 10 квітня 1737 р.

Інтерес дослідників привертають гумористичні інтермедії на соціально-побутову тематику (по 5 до кожної драми), що були написані тодішньою українською мовою близькою до народної. Героями інтермедій є характерні персонажі того часу — астролог, циган, білорус, селяни, козаки, москалі, поляки, чий політичний гніт особливо підкреслюється. Авторство інтермедій становить дискусійне питання. Не виключено, що вони належать одному з учнів Довгалевського, ймовірно С. Лебединському.

До обидвох драм Довгалевського створено по 5 інтермедій, які за своїм викладом не мають співзвучності зі змістом власне драм, а отже, комічне розмежоване з драматичним. Їх можна поділити на дві групи: побутово-гумористичні та соціальні. Часто вони синкретизуються між собою: в інтермедіях побутово-гумористичного характеру можна простежити соціальний зміст. Прикладом є перша інтермедія до драми М.Довгалевського „Комическое действие”. В ній розповідається про пригоди мандрівного польського астронома в Україні. Опинившись в українському селі, шляхтич із властивою йому пихою хвалиться своїм всезнайством: може передбачити, коли орати на хліб, що робиться на небі тощо. Селяни просять його спрогнозувати побутові явища: якої масті буде теля у Пархімової корови, лоша у циганової кобили, скільки бджіл у вулику литвина. Виявивши його безпорадність, селяни обурюються, вважаючи, що шляхтич прийшов до них, щоб стати орендарем, обіцяють його побити і проганяють геть. Герої в інтермедії змальовані у гумористичному дусі, проте у творі є натяк на історичну обстановку в Україні в умовах польського поневолення.

Виразніше цей акцент звучить у четвертій інтермедії, в якій розповідається про зустріч на ярмарку жида з ксьондзами, які зухвало і зневажливо відгукуються про православну віру і український народ. Підслухавши їхню розмову, москаль збирається усіх запрягти у віз. Інтермедія має виразно окреслене спрямування на відображення тих суспільних умов в Україні, коли її було розшматовано між Польщею і Московією. Твір увібрав заповітну мрію трудового народу здобути свою незалежність.

В циклі інтермедій до драми Довгалевського ”Властотворний образ” найпомітніше вирізняється п’ята. Головним героєм тут виступає козак-запорожець. Він побував у походах, зазнав турецької неволі, а вирвавшись з полону і повернувшись на рідну землю, не знайшов щастя – його батьківщина не виборола волі, лях і жид провадять тут свої порядки. Використаний автором ритмічний жартівливий натяк вказує на складні визвольні процеси після війни 1648-1654 рр. Українці не змогли відстояти козацьку республіку, переяславські угоди не принесли бажаних наслідків. Настрій у козака пригнічений, але він не впадає у розпач, має намір повернутися на Запоріжжя і продовжувати боротьбу з ворогами. У характері козака відчувається волелюбність, сила, мужність, йому властиве почуття власної гідності та зневага до гнобителів.