56 112 Величко Самійло

рік народження Величка (1670-й) – теж лише припущення.

У Величка є цікаве і певною мірою містичне джерело, на яке він часто посилається – “щоденник Самійла Зорки”. Величко стверджує, що це був особистий секретар Богдана Хмельницького, і він занотовував усі події Хмельниччини, перебуваючи в близькому оточенні гетьмана. Довгий час вважалося, що цей щоденник є містифікацією самого Величка. Втім на полях рукопису є примітки: “Взято із Зорки”. Це є певним підтвердженням гіпотези, що таке джерело існувало, й існував сам Самійло Зорка як історична особа”, – розповідає Бовгиря.

Соловйова ж відзначає: “Це й зразок української літератури бароко. І зразок старої української мови. Тут і для культурологів є чим зайнятися. Адже маємо справжні портрети Мазепи. Тоді як за наказом Петра І всі портрети Мазепи були знищені”.

Літопис Величка – єдиний із цього шерегу зберігся до наших днів в оригіналі. І саме літопис Величка є найвеличнішим та наймасштабнішим. Не лише серед козацьких літописів, а й узагалі серед творів ранньомодерного історичного письменства.

Літописець показує Україну від повстання Хмельницького, діяльність гетьманів до Хмельницького, як українці тоді отримали незалежність і як підпали під російську “опіку”.

Гетьманщина для нього – це була держава, яка тимчасово опинилася в окупації Росії.

Очевидно, що цей літопис він робив за згодою самого гетьмана Івана Мазепи. І це дуже цікавий момент. Адже Величко начебто передчуває, що ось-ось Україна має відновитися в незалежності.

Зорка (Зорька) Самійло (Самуїл) — козацький літописець 17 ст. Відомості про нього подає інший літописець Самійло Величко. Народився на Волині. До 1648 — запорозький писар. В 1648 році був особистим писарем при гетьманові Б. Хмельницькому. В 1648 — 57 рр. вів щоденник (діяріюш), в якому детально описував події Національно-визвольної війни українського народу проти Польщі. Величко посилався на щоденник Зорки як важливе джерело для написання свого літопису «Сказаніє о войні козацькой з поляками». 1657 р. Зорка проголосив над тілом померлого Богдана Хмельницького зворушливу промову. Частина істориків піддають сумніву існування Зорки та його щоденника.

У цьому літописі вперше в українській літературі подано систе­матизовані життєписи гетьманів. Центральною постаттю Величкового твору (як і в інших козацьких літописах) виступає Богдан Хмельницький. В ідеалізації образу Хмельницького автор спирається на фольклор. У «Сказанії» гетьман постає не тільки геніальним воєначальником, а й блискучим промовцем. Він сміливий, енергійний, здатний на рішучі вчинки. Акцентовано його важливу роль у визвольній війні. Величко порівнює Хмельницького із біблійним Мойсеєм, неодноразово підкрес­люючи, що гетьман має особливий, даний від Бога розум. Як справедливо відзначив відомий український медієвіст О. Мишанич, у козацьких літописах Хмельницький набуває рис епічного героя (с. 116). Возве­личується Богдан Хмельницький і у промові Самійла Зорки під час поховання гетьмана. Говориться, що Хмельницький - доблесний вождь, який залишив по собі безсмертну славу, бо від його пострілів хиталися турецькі фортеці і замки, здригалися стіни Царгорода, і його зусиллями було відновлено давні українські права і вольності. Досить привабливим постає в літописі образ легендарного кошового отамана Запорозького Війська Івана Сірка, в чому особливо позначився вплив української народно-поетичної традиції.