46 93 данило

Паломницька література (Ходіння) — своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про "святі місця", відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів.

розвивалася в укр письменстві як літературний жанр з 12 по 18 ст.

Поява її була зумовлена прагненням молодої церкви Русі зміцнитися шляхом безпосереднього спілкування з християнським Сходом, що підвищувало її авторитет, включало у сферу християнських відносин. Мандрівників до "святих місць" називали паломниками (вони приносили на спогад пальмову гілочку), пілігримами (лат. — мандрівник), каліками перехожими (грецьк. взуття — каліга). Вони приносили на Русь апокрифічні розповіді, власні записи про бачене й пережите, з яких і витворився літературний жанр.

Зразки: "Житіє і ходіння Даниїла, Руської землі ігумена", що виникло на початку 12 ст. Тут подано детальний, топографічний опис Єрусалима, Віфлеєма, Йорданії, Галілеї, Самарії, описується поклоніння гробниці Івана Богослова в Ефесі. Докладно описані річка Йордан, природа Палестини.

У центрі уваги твору — опис християнських святинь. Одночасно змальовано побут місцевого населення — мусульман і християн, розповідається про землеробство, скотарство, садівництво, рибальство.

Оповідання Данила обрамлене вступом і висновком. Основна частина розбита на главки, кожна з яких присвячена певному предмету: "Про Єрусалиме, про Лавру", "Про шлях до Єрусалиму", "Про церкву Воскресіння Господнього", "Про гробі лотів, іже в Цоарі" і т. п. По вступ Данило повідомляє, що свою подорож він, недостойна людина і робить свою подорож бувши грішною людиною.Однак Данило зважився описати все, що бачив "очима своїма".Ще однією причиною зробити записи про побачене стало - любов до святих місць і боязнь забути явлене йому Господом, і суспільного, - бажання дати людям точний опис святих місць, щоб вони, навіть не роблячи власного подорожі, могли під його керівництвом подумки відвідати їх і отримати від Бога таку ж "мзду", як і ті, кому реально вдалося побувати там. При цьому чудово міркування Данила про те, що можна врятувати свою душу навіть і не зробивши подорожі у Святу землю, а лише творячи добрі справи вдома, і навпаки, ті, хто вчинили таку подорож і з цього приводу піднеслися "розумом своїм", уявивши, ніби зробили щось добре, лише знищують "мьзду праці свого". Свої записи Данило почав вести з Царгорода, по дорозі до Палестини побував у місті Ефесі, на

о. Патмен, Кіпрі та в інших місцях.

Отже, ходіння Данила є літ. праця, яка як путівника по Святій Землі знайомив давньоруських людей з християнським Сходом, з його святинями і благочестивими переказами про них, а також з різноманітними звичаями Сходу. Тим самим він сприяв утвердженню християнства на Русі.