31 66 87 повість

По́вість мину́лих літ» — літописне зведення, складене в Києві в 11 — на початку 12 ст ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. (За іншою версією, основним автором був Сильвестр, ігумен Видубицького монастиря.)

На сьогодні гіпотеза про Сильвестра, як автора знаходить нові підтвердження й виглядає досить переконливо.

1 з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам'ятка укр мови. У ній зафіксовані риси укр мови.

перша в Русі пам'ятка, в якій історію держави показано на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Написана мовою, близькою до живої народної з нашаруванням церковнослов'янських елементів

Оригінал до нашого часу не зберігся, є лише пізні списки, тобто варіанти переписані з інших джерел. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський, переписаний на початку 15 ст з доведенням розповіді до 1117

Відомі 3 редакції . Першу склав ченець Києво-Печерського монастиря Нестор з літописних зведень кінця 11 ст з доведенням розповіді до 1113р. Другу склав ігумен Видубицького монастиря Сильвестр у 1116 р. Третє складене у 1118 у Видубицькому монастирі, що призначалося для Мстислава, сина Володимира Мономаха. Це зведення зберігалося в Іпатському монастирі, звідси й походить назва - Іпатський. Саме цей список зберіг ім'я основного упорядника повісті - Нестора

Джерелами для реконструкції ранньої історії Русі для літописця служили нечисленні відомості візантійської хронографії, а також різноманітні перекази про «давні часи». Тим-то історія Руси 9-10 ст. у «Повісти в. літ» є переважно легендарна. Тут викладено легенду про т зв закликання варягів (мітичного родоначальника княжої династії Рюрика і його братів), переселення княжого роду до Києва та легендарні відомості про перших князів (у тому числі про війни княгині Ольги з деревлянами, «вибір вір» Володимира Святославича та ін). Утім цінність цієї частини «Повісти в. літ» як історичного джерела полягає в тім, що в її складі до нас дійшли тексти 3 русько-візантійських договорів: 911, 944 та 971 років. Вони становлять унікальний комплекс автентичних документів, багатих на відомості із суспільної, політичної, військової та дипломатичної історії 10ст

Достовірним джерелом «Повість» стає лише у викладі подій останніх ста років — від початку 11 ст. до закінчення

Тема : висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності.

Ідея : возвеличення Русі та давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму. Закликати спільно боротися із зовнішніми ворогами, об’єднати руські землі й засудити братовбивчі війни за княжий престол.

Основна думка : проголошення слов’янського роду як рівноправного серед інших народів.

- найвідоміший зразок монументалізму.

Сюжет : розповідається про події, які трапилися до 12 століття.

значне місце займає серія оповідей про княгиню Ольгу, князя Святослава, сказання про Бориса і Гліба, опис невдалого походу Ігоря Святославов., розповідь про смерть Феодосія Печерського; закінчується літопис смертю Святополка (1113 р)

Композиція : Єдиної композиції в «Повісті» нема, до того ж їй властива жанрова неоднорідність. У літописі зібрано богословські трактати, житія святих, фольклорні й топонімічні легенди, історичні сказання, ділову документацію за роками, воїнські повісті, обрядову поезію, повчання й славослов’я, діалоги й монологи персонажів, свідчення очевидців. Тому початок повісті біблійними легендами про «світовий потоп» і синів Ноя продовжується ретельною історично реалістичною розповіддю про східнослов племена, визначні події з історії Руси, зафіксовані приблизно до 1113 . Починаючи від запису перемоги князя Святослава над хозарами, де зазначена перша дата (852 рік), літописець намагається дотримуватись певної хронологічності подій.

Історія створення : Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках 14–15 ст. Найдавнішими вважають список Лаврентіївський (1377) та Іпатіївський (15 ст.). Перший здобув свою назву від імені переписувача чернеця Лаврентія, а інший було знайдено у костромському Іпатіївському монастирі.

Літопис створювався впродовж тривалого часу багатьма митцями, але на початку 12 ст. завершив, упорядкував і дав назву літопису київ. монах — чернець Нестор. Існують також ще 2 редакції «Повісті…»: одну з них зробив ігумен Сильвестр на замовлення Володимира, іншу редакцію було здійснено для сина Мономаха - Мстислава. Найвдалішою прийнято вважати саме редакцію Нестора Літописця.