34 54 київ літопис

Ки́ївський літо́пис — одна з найдавніших пам'яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті временних літ» і попередником Галицько-Волинського літопису, охоплює події 1118—1200 років. Пам'ятка української мови

Дослідники вважають, що текст, який дійшов до нас, упорядкував у 1199/1200 ігумен Видубицького монастиря у Києві Мойсей на основі літописних зведень, складених при княжих дворах у різних землях Русі, з певними скороченнями і доповненнями. Наявність різних авторів, неоднаковий рівень їх освіти і таланту відбилися на підході до викладу подій, стилі, оцінках фактів.

Київський літопис складається зі щорічних записів, у які вплетені літописні оповідання, військ, повісті про князів Ігоря Ольговича, Ігоря Святославича та інших. Розповідається також про Новгород, Волзьку Болгарію, Німеччину, Чехію, Польщу, Угорщину. Та головна тема Київського літопису — Київ і Київська земля, боротьба за стольний град між Мономаховичами й Ольговичами, заклики до єднання у боротьбі проти іноземних завойовників.

До Київського літопису включено окремі літературні твори — повість про вбивство Андрія Боголюбського 1174, повість про похід Ігоря Святославича на половців 1185 та інші. Київський літопис — твір майже суто світський, церковним питанням приділено дуже мало уваги.

- це військово-політична оповідь про розпад Київської Русі, в якій князі є головними дійовими особами.

Характер. знайомить нас з тодішнім народним життям. Народ не відіграє тут ролі пасивного свідка, але формулює свої домагання. У 12 ст. народ брав участь в політичному житті й вічевий лад зберіг далі свою повну силу. Стиль оповідання переплетений народними та дружинними приповідками. Зокрема, живі описи битв. Світський елемент переважає; церковно-історичних фактів подано менше. Моралізуючих заміток мало, небагато цитат з Святого Письма: є відсилки до біблійної історії, наприклад, до Книги царств.

У порівнянні з мовою „Повісті..." мова „Київ літопису" ще ближча до живої укр мови. Драматичністю викладу та взагалі мистецьким оповіданням „К л" не тільки дорівнює „Повісті", а й перевищує її.

Слово о полку містить відсутню в літописній повісті подробицю про те, що Ігор змінив напрямок руху свого полку для допомоги полку Всеволода. Ковуї не витримали і побігли, намагаючись вирватися з оточення. Ігор помчав їм навперейми, щоб спробувати їх повернути, але йому це не вдалося. Повернутися назад сам він також не зміг. Він був узятий в полон, як й інші князі. Багато воїнів загинуло. — «Слово о полку Ігор.» узагальнено говорить про 3 дні бою з половцями, уточнюючи, що на 3 день стяги Ігоря впали до полудня.

Похід Ігоря на половців у 1185 р. Побіч княжих міжусобиць битви з половцями творять основний зміст „Київськ літопису". В історика літератури найбільшу цікавість викликає „Слово про похід Ігоря" докладне оповідання про похід Ігоря з Новгорода Сіверського на половців. Оповідання має сильне християнське забарвлення. Вичислення осіб, що взяли участь в поході, й ханів і чисельні дані вказують на те, що це оповідання писав сучасник

З полону Ігор утік, залишивши там свого сина Володю, який повернувся пізніше, одружившись із дочкою Кончака.

З літопису нам відомо, що 23 квітня 1185 року князь Ігор разом із сином Володимиром, племінником Святославом Ольговичем та братом Всеволодом пішли на половців. 10 трвн військо Ігоря перемогло, захопивши багато здобичі. А в суботу русичі побачили, що вони оточені половцями. У суботу і неділю тривала жорстока битва. Руське військо зазнало поразки. І хоча мужньо бились Ігор, Всеволод і русичі, відвага їм не допомогла.

Здобувши перемогу, половці ринули на Русь, несучи їй горе. Однак через деякий час Ігорю вдалося втекти з полону. Так зафіксовано події 1185 року в Київському літописі.

Ці події і лягли в основу літописної повісті "Про похід князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році".

Крім „Повісті временних літ" увійшли в „Іпатський кодекс":

1) „Київський звід", уложений в київськім Видубицькім монастирі св. Михайла, закінчений відомою похвалою великому князеві Рюрикові,

2) Чернігівський літописний звід

3) Галицько-Волинський літописний звід